ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
 
                        П О С Т А Н О В А 
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
 
 03.08.2005                                         Справа N 2/150 
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах 
              Верховного Суду України від 22.09.2005 
               відмовлено в допуску до провадження 
                   за винятковими обставинами) 
 
 
     Вищий господарський суд  України  у  складі  колегії  суддів: 
[...] 
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу 
Державної податкової інспекції у м. Чернівці 
     на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 
13.07.2004 
     у справі N 2/150 господарського суду Чернівецької області 
     за позовом ВКФ "Чернівецький деревообробний комбінат" 
     до Державної податкової інспекції у м. Чернівці 
     про визнання недійсним рішення, 
     за участю представників сторін від: [...] 
     В С Т А Н О В И В: 
 
     Рішенням господарського   суду   Чернівецької   області   від 
24.06.2003 р. в позові відмовлено. 
 
     Постановою Львівського апеляційного господарського  суду  від 
13.07.2004 р. рішення господарського суду Чернівецької області від 
24.06.2003  р.  скасовано;  позов  задоволено;  визнано  недійсним 
податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернівці від 20.02.2003 р. 
 
     Відповідач у  поданій  касаційній  скарзі  просить  постанову 
Львівського  апеляційного   господарського   суду   скасувати   та 
відмовити  в задоволенні позовних вимог,  посилаючись на порушення 
та неправильне застосування судом норм матеріального права. 
 
     Від позивача надійшло  клопотання  (повідомлення  телеграфом) 
про   відкладення   розгляду   справи   у  зв'язку  з  відсутністю 
представника.  Розглянувши клопотання та враховуючи межі перегляду 
справи в касаційній інстанції, колегія дійшла висновку, що розгляд 
справи можливий за відсутності представника позивача. 
 
     Колегія суддів,  перевіривши   наявні   матеріали   (фактичні 
обставини)  справи  на  предмет  правильності  застосування  судом 
апеляційної інстанції норм матеріального і  процесуального  права, 
заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника 
відповідача,  дійшла висновку,  що касаційна скарга задоволенню не 
підлягає з наступних підстав. 
 
     В процесі розгляду справи було встановлено,  що відповідно до 
ст.  6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників 
податків перед   бюджетами   та   державними   цільовими  фондами" 
( 2181-14 ) (2181-14)
         ДПІ у м.  Чернівці  2.10.2001  р.  надіслано  позивачу 
першу  податкову  вимогу  за N 1/4 від 05.10.2001 р.,  де загальна 
сума податкового боргу за узгодженими  податковими  зобов'язаннями 
визначена   в  цій  податковій  вимозі  станом  на  01.10.2001  р. 
становить 35122,59 грн. У вказаній податковій вимозі зазначено, що 
починаючи з 30.12.1998 р.  (дата виникнення податкового боргу) усі 
активи позивача,  включаючи грошові кошти, рухоме і нерухоме майно 
та цінні папери перебувають у податковій заставі. 
 
     31.01.2002 р.  за  N  2/530  відповідачем  надіслано позивачу 
податкову  вимогу,  де  загальна   сума   податкового   боргу   за 
узгодженими податковими зобов'язаннями, визначена в цій податковій 
вимозі, станом на 31.01.2002 р. становить 41932,10 грн. 
 
     ДПІ у   м.   Чернівці   проведено   документальну   перевірку 
дотримання   вимог   податкового   законодавства   при  реалізації 
заставленого майна ТОВ Виробничо-комерційної  фірми  "Чернівецький 
деревообробний  комбінат  ЛТД"  за  період  з  13.10.2001  р.,  за 
результатами якої складено N 36/26-2/00274461 від 19.02.2003 р. 
 
     На підставі даного акту відповідач прийняв  спірне  податкове 
повідомлення-рішення  від   20.12.2003  р.  N  0000062600/0,  яким 
зобов'язано позивача сплатити 30639,79 грн. штрафу у відповідності 
до пп. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення 
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними 
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
        . 
 
     В акті  перевірки  вказано  на  порушення  позивачем  п.  "а" 
пп. 8.6.1 п.  8.6 ст.  8 Закону  України  "Про  порядок  погашення 
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними 
цільовими фондами"  ( 2181-14  ) (2181-14)
        ,  оскільки  позивачем  проведено 
відчуження активів,  які перебувають в податковій заставі,  шляхом 
товарообмінних операцій без отримання дозволу  податкового  органу 
при наявності податкового боргу. 
 
     У відповідності  до  п.  "а" пп.  8.6.1 п.  8.6 ст.  8 Закону 
України "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків 
перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами"  ( 2181-14 ) (2181-14)
         
платник податків,  активи якого перебувають у податковій  заставі, 
здійснює  вільне  розпорядження  ними,  за  винятком операцій,  що 
підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:  купівлі чи 
продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та 
рухомого майна,  майнових чи немайнових прав,  за винятком  майна, 
майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій 
діяльності платника  податків  (інших  видах  діяльності,  які  за 
умовами  оподаткування  прирівнюються до підприємницької),  а саме 
готової продукції,  товарів і товарних запасів, робіт та послуг за 
кошти за цінами, що не є меншими за звичайні. 
 
     При цьому   апеляційним   господарським   судом  на  підставі 
прибутково-видаткових накладних,  товарно-транспортних  накладних, 
податкових   накладних,   доданих   до   матеріалів  справи,  було 
встановлено,  що  позивачем   здійснювалась   реалізація   готової 
продукції (меблів) в асортименті,  по цінах і на суму,  вказаних в 
них,  шляхом  проведення  господарських  операцій  купівлі-продажу 
Готова  продукція,  яка  була  описана  під податкову заставу,  не 
реалізовувалась, про що зазначено і в самому акті перевірки. 
 
     З огляду на недоведеність факту порушення  позивачем  п.  "а" 
пп.  8.6.1  п.  8.6  ст.  8  Закону України "Про порядок погашення 
зобов'язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними 
цільовими  фондами"  ( 2181-14  ) (2181-14)
        ,  апеляційний господарський суд 
обґрунтовано  дійшов  висновку  про   неправомірність   визначення 
позивачу     штрафних     санкцій.    Отже,    спірне    податкове 
повідомлення-рішення правомірно визнано недійсним з вищевикладених 
підстав. 
 
     Враховуючи вищенаведене,        постанова        апеляційного 
господарського суду є такою, що відповідає нормам матеріального та 
процесуального  права,  підстав  для  її  зміни  чи  скасування не 
вбачається. 
 
     Враховуючи викладене,  керуючись ст.ст.  108,  111-5,  111-7, 
п. 1  ч.  1 ст.  111-9,  ст.  111-11 Господарського процесуального 
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий господарський суд  України,  - 
П О С Т А Н О В И В: 
 
     Постанову Львівського  апеляційного  господарського  суду від 
13.07.2004 р.  у справі N 2/150 залишити  без  змін,  а  касаційну 
скаргу ДПІ в м. Чернівці - без задоволення.