ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 2-5/10743-2004
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Фонду майна Автономної Республіки Крим на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
22.03.2005 року у справі № 2-5/10743-2004 за позовом Фонду майна
Автономної Республіки Крим до товариства з обмеженою
відповідальністю “Кримський республіканський Центр розвитку
автотуризму “КримАВТОтур”, за участю третьої особи –Кримського
республіканського Центру обліку нерухомого майна,
про розірвання договору оренди, повернення майна та стягнення
суми, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2004 року Фонд майна Автономної Республіки Крим
звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з
позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Кримський
республіканський Центр розвитку автотуризму “КримАВТОтур”, з
урахуванням уточнених позовних вимог, про розірвання договору
оренди від 1.02.2002 року нерухомого майна, розташованого за
адресою: м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 8, укладеного між
товариством з обмеженою відповідальністю “Кримський
республіканський Центр розвитку автотуризму “КримАВТОтур” та
Кримським республіканським Центром обліку нерухомого майна,
зобов’язання відповідача повернути передане йому за договором
оренди майно, стягнення заборгованості по орендній платі в сумі
23533,06 грн., з яких 30 % в сумі 9673,01 грн. –до бюджету
Автономної Республіки Крим, 70 % в сумі 13860,05 грн.
–Кримському республіканському Центру обліку нерухомого майна, та
пені в розмірі 27972,75 грн. –до бюджету Автономної Республіки
Крим, посилаючись на порушення відповідачем умов договору оренди
від 1.02.2002 року.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
20.09.2004 року до участі у справі в якості третьої особи без
самостійних вимог на предмет спору залучено Кримський
республіканський Центр обліку нерухомого майна.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
26.10.2004 року позов задоволено частково.
Розірвано договір оренди від 1.02.2002 року нерухомого майна,
розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 8,
укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю
“Кримський республіканський Центр розвитку автотуризму
“КримАВТОтур” та Кримським республіканським Центром обліку
нерухомого майна.
Зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю “Кримський
республіканський Центр розвитку автотуризму “КримАВТОтур”
повернути позивачу передане за договором оренди нерухоме майно,
розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Р. Люксембург, 8.
Стягнуто з відповідача до бюджету Автономної Республіки Крим
заборгованість по орендній платі в розмірі 9673,01 грн. та пеню
в сумі 12092,23 грн.
Стягнуто з відповідача на користь Кримського республіканського
Центру обліку нерухомого майна заборгованість по орендній платі
в розмірі 13860,05 грн.
Стягнуто з відповідача 526,23 грн. державного мита та 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 22.03.2005 року рішення місцевого суду скасовано, а в позові
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційної інстанції, вказуючи на порушення норм матеріального
і процесуального права при її прийнятті, а рішення місцевого
господарського суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи,
вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги
та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми основного
боргу, розірвання договору оренди та повернення орендованого
майна, суд першої інстанції виходив з умов Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
та встановленого факту невиконання
відповідачем з 10.10.2003 року умов договору оренди від
1.02.2002 року в частині внесення орендних платежів до бюджету
Автономної Республіки Крим та на рахунок балансоутримувача.
Доказів, які б підтверджували протилежне, відповідачем не
надано.
Разом з тим, посилаючись на п. 6 ст. 232 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, яким встановлено, що нарахування штрафних
санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не
встановлено законом або договором, припиняється через шість
місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд
дійшов висновку про стягнення з відповідача за період з
10.11.2003 року по 10.09.2004 року суми пені частково в розмірі
12090,23 грн.
Не погодившись з рішенням місцевого суду, апеляційна інстанція
дійшла правомірного висновку про необхідність його скасування та
відмови в позові, посилаючись на те, що питання зміни,
припинення господарських правовідносин, що виникли у орендаря
або орендодавця після укладання спірного договору оренди повинні
вирішуватись тільки його сторонами і з позовом про розірвання
договору оренди при невиконанні його умов товариством з
обмеженою відповідальністю “Кримський республіканський Центр
розвитку автотуризму “КримАВТОтур” може звертатись тільки
орендодавець –Кримський республіканський Центр обліку нерухомого
майна, який є юридичною особою та самостійним суб’єктом
господарювання. Позивач не є орендодавцем за спірним договором
оренди, а тому, враховуючи вимоги ст. 173 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, не може бути учасником правовідносин,
врегульованих вказаним договором. Повноваження позивача по
здійсненню контролю за виконанням умов договорів оренди також не
передбачають його право на втручання в господарські зобов’язання
сторін, учасником яких він не є.
Разом з тим, апеляційна інстанція дійшла висновку, що
задовольняючи позов і стягуючи заборгованість на користь третьої
особи, місцевим судом порушені вимоги ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Висновок суду другої інстанції про те, що позов заявлено
неналежним позивачем, а тому він задоволенню не підлягає, є
законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і
процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам
справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування
постанови апеляційного господарського суду у справі не
вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим залишити
без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.03.2005 року у справі № 2-5/10743-
2004 –без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П. А.