ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.08.2005 Справа N 2-25/12023-2004
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів : Жаботиної Г.В.,
Волковицької Н.О.,
розглянувши у ВАТ “Трест “Чорноморнафтогазпромбуд”
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 23.03.2005
у справі № 2-25/12023-2004
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом ВАТ “Трест “Чорноморнафтогазпромбуд”
до Євпаторійської ОДПІ в АР Крим
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін від:
позивача Петросенко І.М. –за довіреністю від 01.08.2005р.
відповідача не з’явились
Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 02.08.2005р. здійснено заміну
складу суду на колегію суддів: головуючий суддя Кривда Д.С.,
судді Жаботина Г.В., Волковицька Н.О.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
16.11.2004р. (суддя Маргаритов М.В.) позов задоволено; визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення Євпаторійської ОДПІ №
00000702301/0 від 29.07.2004р.; стягнуто з відповідача на
користь позивача 85грн. державного мита та 118грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення
мотивовано тим, що позивач правомірно на підставі податкових
накладних включив до складу податкового кредиту ПДВ по придбаним
товарам (мембрани, нержавіюча сталь, феросплави, кварцові
резонатори), а укладення договорів купівлі-продажу цих товарів
не суперечить статутній діяльності позивача, який на свій розсуд
мав право купувати такі товари, а потім їх продавати за будь-
якою вартістю.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 23.03.2005р. (колегія суддів у складі Градової
О.Г.–головуючого, Голика В.С., Волкова К.В.) рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2004р.
скасовано, а в позові відмовлено з посиланням на те, що
відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 і
пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
суми ПДВ, сплачені
(нараховані) позивачем у зв'язку з придбанням товарів (послуг),
не відносяться до складу податкового кредиту, тому що вартість
цих товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва
(обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що
підлягають амортизації, оскільки товари придбавались не для
використання у господарській діяльності позивача.
В касаційній скарзі ВАТ “Трест “Чорноморнафтогазпромбуд” просить
постанову скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального
та процесуального права, та визнати недійсним спірне податкове
повідомлення-рішення.
Від позивача надійшло клопотання (повідомлення телеграфом) про
відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю керівника.
Розглянувши клопотання та враховуючи, що в судове засідання
з’явився представник позивача, колегія дійшла висновку про
відхилення клопотання про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами
норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
присутнього в судовому засіданні представника позивача, дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач провів
позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового
та валютного законодавства ВАТ “Трест “Чорноморнафтогазпромбуд”
за період з 01.01.2002р. по 31.12.2003р., за результатами якої
складено акт від 23.07.2004р. № 299/23-1.
На підставі даного акту Євпаторійська ОДПІ прийняла спірне
податкове повідомлення-рішення № 0000702301/0 від 23.07.2004р.,
яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на
додану вартість в розмірі 268464грн., в тому числі 178976грн.
основного платежу та 89488грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В акті перевірки, зокрема, зазначено, що позивач необґрунтовано
відніс до складу податкових періодів суми ПДВ, нараховані в
зв'язку з придбанням товарів: у листопаді 2002 року -19859грн.
(нержавіюча сталь), у грудні 2002 року - 68593грн. (феросплави),
у квітні 2003 року - 45500грн. (кварцові резонатори), у серпні
2003 року - 45024грн. (мембрани), разом - 178976грн., тому що
угоди по придбанню цих товарів не зв'язані з господарською
діяльністю платника податків (позивача).
Судами встановлено, що 30.102002р. було укладено договір № 14-
11/02, згідно якого позивач купив на умовах товарного кредиту у
ТОВ „Компанія „ТОРГРЕСУРС" 10,2тн нержавіючих листів за
142057,44грн. (у т.ч. ПДВ 23676,24грн.) з відстроченням платежу
на 50 днів з дати поставки товару, відсотки по товарному кредиту
склали 119328,38грн. (в т.ч. ПДВ 19888,06грн.), про що сторони
29.11.2002 року склали протокол-угоду № 1, разом за договором
позивач зобов'язався сплатити 261385,82грн. Товар був переданий
продавцем покупцю 01.11.2002 року, що підтверджується актом
прийому-передачі, накладною на відвантаження, податковою
накладною № 45. Послуги по товарному кредиту надані 29.11.2002
року, про що свідчіть акт прийому передачі послуг.
23.12.2002р. було укладено договір № 23-12\КП, згідно якого
позивач купив у підприємства „Відродження" ГОІ “Допомога” злитки
різних марок (далі феросплави) за 411562,80грн. (в т.ч. ПДВ
68593,80грн.), спочатку зобов'язавшись сплатити товар
безготівковим платежем протягом 50 банківських днів з дня
отримання товару, але потім сторони частково змінили форму
сплати: частково на сплату векселем, що підтверджується
договором № 23-12\КП, додатковою угодою № 2 від 14.05.2003р.
Товар позивачем отриманий 26.12.2002р., що підтверджено
витратною і податковою накладними.
25.04.2003р. укладено договір, згідно якого позивач купив у ТОВ
“Компанія “Промбізнеспроект” резонатори за 273000грн. (в т.ч.
ПДВ 45500грн.), спочатку зобов'язавшись сплатити товар
безготівковим платежем протягом 100 банківських днів, але потім
сторони частково змінили форму сплати на сплату векселем, що
підтверджується додатковою угодою № 1 від 29.08.2003р. Товар
позивачем отриманий 25.04.2003р., що підтверджено витратною і
податковою накладними, актом прийому-передачі товару.
20.08.2003р. укладено договір № 15-08\03КП, за умовами якого
позивач купив у ТОВ “ПЕЧОРА ТУР” мембрани за 270144грн. (в т.ч.
ПДВ 45024,80грн.)., спочатку зобов'язавшись сплатити товар
безготівковим платежем протягом 100 банківських днів, але в
подальшому 27.11.2003 року сторони змінили форму сплати частково
на векселі. Товар позивачем отриманий 20.08.2003р., що
підтверджено витратною і податковою накладними.
Предметом доказування в даній справі є правильність формування
податкового кредиту в зазначених періодах.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, датою виникнення права платника податку на
податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або
дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в
оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного
рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням
кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата
отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання
платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а
при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг).
За змістом Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
однією з обов’язкових підстав включення сум до
податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих
сум до Державного бюджету України.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були
сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його
основної функції - формування доходів Державного бюджету України
(п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
), а
також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету
податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлений прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до
бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого
податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов’язані між
собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до
податкового кредиту з податку на додану вартість та
відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що
були сплачені у вигляді податку.
Однак ні місцевий, ні апеляційний господарські суди під час
розгляду справи не встановили чи сплачено до бюджету суми
податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні придбання
товарів, тобто чи має позивач право зменшити свої податкові
зобов’язання на суму податкового кредиту по здійсненим
господарським операціям.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування
судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з
цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду
справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ст.
111-10, 111-11, 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ВАТ “Трест “Чорноморнафтогазпромбуд”
задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
23.03.2005р. та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 16.11.2004р. у справі № 2-25/12023-2004
скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Головуючий - суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
Н.Волковицька