Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

за участю представників сторін

М. Іванова (дов. від 10.01.05)

та С. Мажара (дов. від 9.06.05),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр нових інформаційних технологій, ЛТД”

на постанову від 12.05.2005 року Харківського апеляційного господарського суду

у справі № 46/06-05

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Артем”

до товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр нових інформаційних технологій, ЛТД”

про стягнення 10 962 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 24.03.2005 року господарського суду Харківської області (судді О. Ільїн, Я. Білоусова, С. Дюкарєва) у задоволенні позову відмовлено з підстав недоведеності.

Постановою від 12.05.2005 року Харківського апеляційного господарського суду рішення скасовано в частині відмови в стягненні орендної плати в сумі 4 404, 96 грн. і з урахуванням вимог апеляційної скарги в цій частині позов задоволено; в іншій частині рішення залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр нових інформаційних технологій, ЛТД” просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування апеляційним господарським судом статей 762, 774 Цивільного кодексу України (435-15) , статті 227 Господарського кодексу України (436-15) , а також статті 83 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та залишити рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Артем” проти доводів касаційної скарги заперечує та в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

До господарського суду подано позов про стягнення орендної плати, вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат за період з 1.04.2004 року по 16.11.2004 року і господарськими судами встановлено, що 1.04.2004 року сторони уклали договір суборенди нежитлового приміщення зі строком дії до 30.06.2004 року, відповідно до умов якого позивач (орендодавець) передав, а відповідач (орендар) прийняв у платне користування нежитлове приміщення загальною площею 74, 80 м2, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Ольмінського, 11.

Додатковим угодами від 1.07.2004 року та від 1.10.2004 року сторони продовжували строк дії договору до 16.11.2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що приміщення було передано відповідачу згідно акта від 1.04.2004 року і повернуто позивачу актом від 16.11.2004 року.

Статтею 4 договору сторони встановили, що відповідач щомісяця до дня фактичної здачі об’єкта оренди сплачує орендну плату в розмірі 2 020 грн. не пізніше 15 числа звітного місяця, а також відшкодовує вартість комунальних послуг та експлуатаційних витрат згідно рахунків.

Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю “Артем” не надало суду доказів виставлення таких рахунків товариству з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр нових інформаційних технологій, ЛТД”, місцевий господарський суд відмовив в позові.

Оскаржуючи рішення в апеляційному порядку, позивач зменшив ціну позову і просив стягнути лише суму орендної плати, розмір якої дорівнює 4 404 грн. 96 коп. , і з урахуванням визначеного сторонами порядку розрахунків (пункт 4.4. договору) та відсутністю доказів про сплату відповідачем цієї суми, апеляційний господарський суд на підставі статті 527 Цивільного кодексу України (435-15) дійшов правильного висновку про задоволення позову в цій частині.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , тому судовою колегією до уваги не приймаються.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову від 12.05.2005 року Харківського апеляційного господарського суду у справі № 46/06-05 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр нових інформаційних технологій, ЛТД” без задоволення.