ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2005 Справа N 42/363-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Першикова Є.В.,
суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційні скарги ДПІ в Київському районі
м. Харкова та СДПІ по роботі з великими платниками податків у
місті Харкові
на постанову від 07.12.04 та ухвалу від 21.12.04 Харківського
апеляційного господарського суду
зі справи N 42/363-04 господарського суду Харківської області
за позовом ПП "Укрмаш"
до ДПІ в Київському районі м. Харкова
до Відділення Державного казначейства м. Харкова
про стягнення 89825 грн.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явились
відповідача: не з'явились
Рішенням господарського суду Харківської області від
11 листопада 2004 року (суддя В.О. Яризько) позов було задоволене,
відшкодовано з державного бюджету на користь позивача 89825 грн.
бюджетної заборгованості з ПДВ. Стягнуто з 1-го відповідача на
користь позивача 898,25 грн. державного мита і 118 грн. судових
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Одночасно з рішенням зі справи господарським судом
Харківської області (суддя Яризько В.О.) в зв'язку з виявленням
під час розгляду справи недоліків у діяльності органів податкової
служби було винесено окрему ухвалу від 17.11.04 р., в якій
визначено, що не виконання працівниками Спеціалізованої держаної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Харкові (далі СДПІ по роботі з ВПП) своїх службових обов'язків
призвело до звернення ПП "Укрмаш" до суду.
Зазначена ухвала була винесена судом на адресу Державної
податкової адміністрації у Харківській області для усунення
виявлених господарським судом недоліків. На адресу СДПІ по роботі
з ВПП листом від 18.11.04 р. (за вхідним N 030701) господарський
суд окрему ухвалу надіслав для відома.
Постановою колегії суддів Харківського апеляційного
господарського суду України у складі: Кравець Т.В., Гончар Т.В.,
Шутенко І.А. від 07.12.04 рішення місцевого господарського суду
залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного
господарського суду у складі: Кравець Т.В., Гончар Т.В.,
Істоміна О.А. від 21.12.04 апеляційну скаргу Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків на ухвалу від 17.11.04 залишено без задоволення.
Апеляційне провадження по справі припинено.
ДПІ в Київському районі м. Харкова звернулась до Вищого
господарського суду України із касаційною скаргою на постанову
Харківського апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана
постанова прийнята внаслідок неправильного застосування норм
матеріального права, а тому просить постанову апеляційного
господарського суду та рішення місцевого господарського суду у
даній справі скасувати, в позові відмовити.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Харкові
звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною
скаргою на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду,
вважаючи, що дана ухвала прийнята внаслідок неправильного
застосування норм матеріального права, а тому просить ухвалу
апеляційного господарського суду та окрему ухвалу місцевого
господарського суду у даній справі скасувати.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши касаційну скаргу ДПІ в Київському районі м. Харкова на
постанову Харківського апеляційного господарського суду та
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх
оцінки судом, а також правильність застосування норм матеріального
і процесуального права відзначає наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено,
що позивачем у встановленому порядку до органів податкової служби
була надана податкова декларація по ПДВ за квітень 2004 р., де
платник визначив, що на його рахунок після погашення податкових
зобов'язань протягом трьох наступних періодів підлягає зарахуванню
сума ПДВ 89825 грн. Згідно довідки N 23-304/2403 від
24.06.2004 р., складеної за результатами позапланової
документальної перевірки відповідачем підприємства позивача щодо
правомірності задекларованої до відшкодування з бюджету суми ПДВ
за період з 01.04.2004 р. по 30.04.2004 р., позивачем правомірно
було визначено вищевказану до відшкодування суми.
Крім того, згідно довідки N 2514/23-304 від 17.06.2004 р. про
результати зустрічної перевірки ТОВ "Укрінвест" з питань
взаємовідносин з ПП "Укрмаш" встановлено, що у квітні 2004 р. на
розрахунковий рахунок ТОВ "Укрінвест" від ПП "Укрмаш" були
перераховані кошти в рахунок передплати згідно договору N 15 від
22.04.2004 р. в сумі 784 800 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 130 800 грн.
По факту передплати ТОВ "Укрінвест" виписана податкова накладна
N 42 від 30.04.2004 р. на суму 784 800,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі
130 800 грн. За результатами перевірки порушень діючого
законодавства не встановлено.
Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(із змінами
і доповненнями) (далі Закон), встановлений порядок визначення сум
податку, що підлягає сплаті в бюджет та відшкодуванню з бюджету і
строки розрахунків з бюджетом. Згідно з ч. 2 п.п. 7.7.3. ст. 7
Закону, підставою для одержання бюджетного відшкодування є дані
тільки податкової декларації за звітний період. Порядок обчислення
та відшкодування ПДВ визначений п. 7.7.3 ст. 7 Закону України
"Про ПДВ", який встановлює, що у разі, коли за результатами
звітного періоду різниця між податковими зобов'язаннями та
податковим кредитом має від'ємне значення, така сума підлягає
відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України
протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для
отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за
звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного
відшкодування може бути повністю або частково нарахована в рахунок
платежів з цього податку. Таке рішення платника податку
відображається в податковій декларації. Відшкодування здійснюється
шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку
на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує,
або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до
негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.
Так, згідно п.п. 7.5.1 ст. 7 цього ж Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника податку на податковий кредит
вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
відшкодування бюджетної заборгованості повинно здійснюватися
шляхом перерахування її сум на рахунок платника ПДВ протягом
місяця, наступного після подачі податкової декларації. Тобто,
позивачу із бюджету повинно було бути відшкодовано ПДВ у загальній
сумі 89825 грн. за квітень 2004 р. Але своєчасно кошти позивачем
одержані не були, і зазначена заборгованість повинна бути стягнута
в судовому порядку.
Таким чином, господарські суди обґрунтовано зазначили, що
вимоги позивача заявлені у відповідності з вимогами чинного
законодавства.
Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що
право позивача на одержання відповідної суми ПДВ підтверджено
наявними у справі матеріалами та перевірками, розрахунок
відшкодування ПДВ проведений у відповідності фактичним обставинам.
У відповідності з Порядком відшкодування ПДВ, затвердженого
наказом ДПА/ГуДК від 02.07.1997 р. N 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(в ред. Наказу від 21.05.2001 р. за N 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
бюджетне
відшкодування платнику податку здійснюється територіальними
органами державного казначейства при наявності висновку державних
податкових органів за місцем реєстрації платника або по рішенню
суду. Підставою ж відшкодування є висновок податкових органів,
який подається ним органам державного казначейства не пізніше
5 робочих днів до закінчення строку відшкодування ПДВ, або
відповідне рішення суду. Інших підстав для відшкодування органами
казначейства сум ПДВ з бюджету чинним законодавством не
передбачено. Таким чином, орган ДПС повинен був своєчасно
здійснити відповідні заходи для додержання вимог Закону щодо
своєчасного відшкодування ПДВ.
Крім того, надане Законом України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право платника на отримання бюджетного
відшкодування не ставиться у залежність від факту виконання
податковими органами приписів зазначеного Порядку щодо надання
відповідного висновку до органів Державного казначейства України
або інших приписів підвідомчих актів, на який, зокрема,
посилається відповідач в апеляційній скарзі.
З урахуванням наведеного суди правомірно зазначили, що запити
податкового органу та неможливість проведення зустрічної перевірки
не може продовжити встановлений Законом України "Про ПДВ"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
місячний термін на відшкодування з Держбюджету
України податку на додаткову вартість і не може обмежити право на
стягнення платником податку в судовому порядку бюджетної
заборгованості по ПДВ, оскільки таке право передбачене Законом
України "Про ПДВ", що є пріоритетним у відношенні будь-яких
нормативних атів, що регулюють питання ПДВ.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками
податків у місті Харкові на ухвалу Харківського апеляційного
господарського суду та перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність
застосування норм права відзначає наступне:
Виносячи окрему ухвалу суд першої інстанції виходив з того,
що на час звернення позивача до суду з вимогами пройшло шість
місяців з часу проведення ДПІ у Київському районі перевірки щодо
правомірності заявленого відшкодування ПДВ.
І оскільки органами ДПС не були своєчасно здійсненні
відповідні заходи для держання вимог закону щодо своєчасного
відшкодування ПДВ, судом були витребувані відповідача докази
направлення запитів до відповідних податкових інспекцій щодо
проведення зустрічних перевірок з контрагентами позивача та
отриманих результатів перевірок.
Господарськими судами було встановлено, що надані на
виконання ухвали докази свідчать про те, що відповіді про
результати перевірок на запити ДПІ у Київському районі до СПДІ по
роботі з ВВП щодо проведення зустрічних перевірок не були
отримані, незважаючи на те, що термін проведення зустрічних
перевірок, згідно Наказу ДПА України N 196/ДСК ( v0196225-03 ) (v0196225-03)
від
24.04.2003 р. складає 10 днів. З приводу зазначеного, місцевий
господарський суд констатував наявність недоліків діяльності
органів податкової служби.
Відповідно ст. 8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
звернення
до суду для захисту своїх прав гарантується, чим і скористався
апелянт.
Керуючись абз. 3 ст. 90 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, апеляційна
скарга СПДІ по роботі з ВВП на окрему ухвалу від 17.11.2004 р.
була прийнята до провадження Харківським апеляційним господарським
судом, про що винесена ухвала від 06.12.2004 р.
Стаття 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачає підстав
повернення апеляційної скарги у випадку звернення зі скаргою не
стороною у справі.
Згідно ст. 91 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, право подати
апеляційну скаргу мають відповідно сторони справі, а прокурор -
апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке і
набрало законної сили. Апеляційні скарги на ухвали місцевого
господарського суду відповідно до ст. 106 того ж кодексу,
розглядається в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних
скарг на рішення суду. СДПІ ВПП не є стороною у справі, та окремою
ухвалою Господарського суду Харківської області від 17 листопада
2004 р. не передбачені для апелянта певні правові наслідки.
Таким чином, апеляційний господарський суд правомірно
зазначив, що оскільки вищевказана ухвала адресована ДПА у
Харківській області і тільки сторона по справі може звернутися з
апеляційною скаргою до суду, то подання апеляційної скарги особою,
яка не має права на її подання, виключає перегляд судового акту
місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
Враховуючи, що після порушення апеляційного провадження було
виявлено обставини, передбачені ст. 91 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
апеляційний суд правомірно дійшов до висновку, що перегляд
судового акту в апеляційному порядку підлягає припиненню на
підставі ч. 1 ст. 80 ГПК України.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що ухвала
апеляційного господарського суду відповідає нормам процесуального
права і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України, П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційні скарги ДПІ в Київському районі м. Харкова та СДПІ
по роботі з великими платниками податків у місті Харкові залишити
без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
07.12.04 у справі N 42/363-04 залишити без змін.
Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від
21.12.04 у справі N 42/363-04 залишити без змін.
Пункт 4 ухвали Вищого господарського суду України від
25.01.05 у справі N 42/363-04 визнати таким, що втратив чинність.