ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2005 Справа N 19/85-04-3251
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого, Рибака В.В., Черкащенка М.М.,
розглянувши касаційну скаргу ТОВ ім. Кірова
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
30.11.2004 у справі господарського суду Одеської області
за позовом ТОВ ім. Кірова
до ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" в особі Савранського РЕМ,
Котовських електричних мереж
3-тя особа Головне управління з питань надзвичайних ситуацій
та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської
катастрофи Одеської обласної державної адміністрації
про стягнення 26 309 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Лоскутов С.П.,
- відповідача: Антохіна О.С., Пономарьов П.О.,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2004 року ТОВ ім. Кірова звернулось до
господарського суду з позовом до ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" в особі
Савранського РЕМ, Котовських електричних мереж про стягнення
26309,00 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від
15.06.2004 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю
ім. Кірова задоволено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
30.11.2004 року рішення суду першої інстанції скасовано, в
задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою ТОВ ім. Кірова подало касаційну
скаргу в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в
силі рішення господарського суду Одеської області від 15.06.04 р.
по справі N 19/85-04-3251.
Позивач вважає оскаржувану постанову необґрунтованою та такою
яка підлягає скасуванню, як постановлена при неправильному
застосуванні норм матеріального права, а саме: судом неправильно
застосовані Закони України "Про зону надзвичайної екологічної
ситуації" ( 1908-14 ) (1908-14)
, "Про правовий режим надзвичайного стану"
( 1550-14 ) (1550-14)
, а також "Положення про єдину державну систему
запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та
природного характеру" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів
України від 03.08.1998 р. N 1198 ( 1198-98-п ) (1198-98-п)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи
до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, обговоривши
доводи касаційної скарги та відзиву на неї, заслухавши
представників сторін, проаналізувавши на основі фактичних обставин
справи застосування норм матеріального та процесуального права при
винесені оспорюваних судових актів, вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 грудня
2000 року відповідно до Указу Президента України N 1324/2000
( 1324/2000 ) (1324/2000)
"Про оголошення окремих районів та міст Вінницької
Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Хмельницької та
Черкаської областей зоною надзвичайної екологічної ситуації"
( 1908-14 ) (1908-14)
Савранський район Одеської області був визнаний зоною
надзвичайної екологічної ситуації на період від 14.12.2000 р. до
01.07.2001 р.
Відносини, що виникають під час оголошення окремих
місцевостей України зоною надзвичайної екологічної ситуації,
здійснюється на підставі Закону України "Про зону надзвичайної
екологічної ситуації" від 13.07.2000 р. N 1908-III ( 1908-14 ) (1908-14)
.
Частиною 3 ст. 8 вказаного закону ( 1908-14 ) (1908-14)
передбачено, що
за наявності достатніх підстав у межах зони надзвичайної
екологічної ситуації може бути введено правовий режим
надзвичайного стану в порядку, встановленому Законом України "Про
правовий режим надзвичайного стану" ( 1550-14 ) (1550-14)
.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про правовий режим
надзвичайного стану" ( 1550-14 ) (1550-14)
, надзвичайний стан в Україні або
в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента України.
Вищезазначеним Указом Президента України від 11.12.2000 р.
N 1324/2000 ( 1324/2000 ) (1324/2000)
було визнано окремі райони Одеської
області зоною надзвичайної екологічної ситуації, але не був
введений правовий режим надзвичайного стану на територіях
зазначених в Указі районів областей.
Відповідно до Закону України "Про зону надзвичайної
екологічної ситуації" ( 1908-14 ) (1908-14)
, а саме статті 14 потерпілим від
надзвичайної екологічної ситуації відповідно до Закону визнаються
юридичні та фізичні особи, яким заподіяно шкоду внаслідок
виникнення цієї ситуації або проведення робіт з ліквідації
наслідків.
Судами також встановлено, що ТОВ ім. Кірова є потерпілою
юридичною особою від надзвичайної екологічної ситуації, оскільки
за рішенням Кам'янської сільської Ради від 28.11.2000 р. N 55 було
залучено до проведення робіт з ліквідації наслідків екологічної
ситуації, що склалась в листопаді-грудні 2000 р. в Савранському
районі Одеської області. ТОВ ім. Кірова зазнала шкоди в розмірі
26309 грн. у зв'язку з проведенням ряду робіт, перелічених в актах
виконаних робіт по ліквідації збитків принесених стихією за період
від 24.12.2000 р. до 29.12.2000 р. та з 07.12.2000 р. по
23.12.2000 р.
У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про зону
надзвичайної екологічної ситуації" ( 1908-14 ) (1908-14)
особам, які
постраждали від надзвичайної екологічної ситуації, відшкодовується
заподіяна матеріальна шкода. Відшкодування шкоди особам, які
постраждали від надзвичайної екологічної ситуації, та громадянам,
залученим до виконання заходів з ліквідації її наслідків,
здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів,
передбачених на зазначені цілі, з резервного фонду Кабінету
Міністрів України, а також інших, не заборонених законом, джерел.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від
02.03.2001 р. N 209 ( 209-2001-п ) (209-2001-п)
Одеській державній
адміністрації було виділено 16815 тис. грн. для ліквідації
наслідків стихійного лиха. Головним розпорядником грошових коштів
відповідно до розпорядження Одеської обласної державної
адміністрації від 05.05.2001 р. N 449/А-2001 було призначено
Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту
населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Під контролем
вказаного Управління, ВАТ ДЕК "Одесаобленерго" використовувала
отримані кошти з резервного фонду КМ України в розмірі
12550 тис. грн. З вказаної суми, грошові кошти виплачувались
підприємствам, які брали участь у ліквідації наслідків стихійного
лиха тільки на підставі укладених договорів при наданні
підтверджуючих документів та за погодженням держказначейства.
Зазначені вище кошти були використані в повному обсязі, що
підтверджується довідкою Управління держказначейства в Одеській
області від 30.12.2003.
Оскільки відповідно до ст. 14 Закону України "Про зону
надзвичайної екологічної ситуації" ( 1908-14 ) (1908-14)
ТОВ ім. Кірова є
потерпілою особою, то відшкодування завданих їй збитків
здійснюється на підставі ст. 15 вищезазначеного Закону, а саме за
рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених на
зазначені цілі, з резервного фонду Кабінету Міністрів України, а
також інших, не заборонених законом, джерел.
Відповідно до вимог вказаної статті, а також враховуючи, що
ВАТ ДЕК "Одесаобленерго" використала в повному обсязі виділені
кошти з резервного фонду КМ України, судова колегія погоджується з
висновком щодо відсутності правових підстав для задоволення
позовних вимог.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ ДЕК
"Одесаобленерго" та ТОВ ім. Кірова не укладались договори підряду
на виконання робіт з ліквідації наслідків стихійного лиха, а отже
між сторонами відсутні цивільно-правові відносини, в даному
випадку виникли адміністративні правовідносини, які регулюються
Законом України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації"
( 1908-14 ) (1908-14)
.
За таких обставин вказані висновки апеляційного
господарського суду є законними та обґрунтованими, відповідають
фактичним обставинам справи та нормам матеріального і
процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не
спростовують.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
30 листопада 2004 року у справі N 19/85-04-3251 залишити без змін.