ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2005 Справа N 18/104
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий), Харченка В.М., Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника позивача:
Тополенка Г.А. та представника відповідача - Довганюк О.П.
касаційну скаргу Печерського районного молодіжного
спортивно-туристичного клубу "Арсенал" Київської обласної
федерації спортивного туризму
на постанову від 24.11.2004 Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі N 18/104 господарського суду Полтавської області
за позовом Печерського районного молодіжного
спортивно-туристичного клубу "Арсенал" Київської обласної
федерації спортивного туризму
до приватного підприємства "Кленовий міст"
про стягнення 14367,00 грн.
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2004 року Печерський районний молодіжний
спортивно-туристичний клуб "Арсенал" Київської обласної федерації
спортивного туризму звернувся з позовом до приватного підприємства
"Кленовий міст" про стягнення з відповідача 14367,00 грн. збитків,
завданих неналежним виконанням перевізником умов договору.
Рішенням господарського суду Полтавської області від
27.07.2004 у справі N 18/104 позов задоволено частково. Стягнено з
приватного підприємства "Кленовий міст" на користь Печерського
районного молодіжного спортивно-туристичного клубу "Арсенал"
Київської обласної федерації спортивного туризму 9058,00 грн.
заборгованості. В решті позовних вимог, позов залишено без
розгляду.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 24.11.2004, за тією ж справою,
вищезазначене судове рішення скасовано в частині стягнення з
відповідача 9058,00 грн. заборгованості. В цій же частині в позові
відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду від 24.11.2004 і прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги. Скарга мотивована тим, що постанова
апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та
матеріального права, а саме, ст.ст. 36, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 906, 1209, 1210 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст.ст. 12, 15, 17, 23, 24 Закону України "Про захист прав
споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову
апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу позивача -
без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним судом
норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що
задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено апеляційним судом, 20.08.2003 між сторонами у
справі був укладений договір N 32/03 на перевезення пасажирів
автобусами, згідно умов якого відповідач зобов'язався здійснити
перевезення пасажирів за маршрутом м. Київ (Україна) - м. Шамоні
(Франція) - м. Київ (Україна) відповідно до доданого до договору
графіку. Умовами договору також передбачено, що позивач
зобов'язався проводити оплату вартості транспортних послуг за
п'ять календарних днів до дати від'їзду.
Вищезазначеним обставинам апеляційний суд дав належну оцінку
і дійшов до обгрунтованого висновку про відсутність передбачених
законом підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому апеляційний суд обгрунтовано виходив з того, що
позивач, який стверджував про несвоєчасність подачі відповідачем
транспортного засобу та пов'язував цю обставину з понесеними ним,
тобто позивачем, додатковими витратами, всупереч вимогам ст. 33
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не довів, що відповідач був обізнаний про
той час, коли він повинен був подати автобус для перевезення
пасажирів.
Такий висновок апеляційного суду не суперечить наявним
матеріалам справи, які не містять в собі графіку перевезення, про
який зазначено у тексті самого договору як на додаток до нього.
У цьому ж зв'язку апеляційний суд обгрунтовано не прийняв до
уваги посилання позивача на план перебування туристів у
Шенгенській зоні, оскільки відповідно до змісту зазначеного
документу, не можна дійти до висновку про те, що відповідач був з
ним ознайомлений.
Оскільки позивач не довів тих фактичних обставин, з якими
пов'язував наявне у нього право на відшкодування збитків,
апеляційний суд обгрунтовано відмовив йому у стягненні грошової
суми у розмірі 9058,00 грн., та погодився з рішенням суду першої
інстанції в іншій його частині.
У цьому зв'язку оскаржувана постанова є такою, що відповідає
вимогам діючого законодавства.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Печерського районного молодіжного
спортивно-туристичного клубу "Арсенал" Київської обласної
федерації спортивного туризму залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 24.11.2004 у справі N 18/104 залишити без змін.