ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2005 Справа N 9/261-04-8470
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Дерепи В.І.
суддів: Стратієнко Л.В., Чабана В.В. (доповідач)
у відкритому судовому засіданні за участю представників
Дочірнього підприємства "Юридична компанія "Юніком-Південь" -
Ващенко С.В.
ЗАТ "Пасаж" - Васильєва П.П.
розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства
"Юридична компанія "Юніком-Південь"
на рішення господарського суду Одеської області від
22.12.2004 р.
у справі N 9/261-04-8470
за позовом Дочірнього підприємства "Юридична компанія
"Юніком-Південь"
до ЗАТ "Пасаж"
про заборону виконання певних дій
Рішенням господарського суду Одеської області (суддя
Бакланова Н.В.) від 20.12.2004 р. відмовлено дочірньому
підприємству юридичній компанії "Юніком-Південь" у позові до
закритого акціонерного товариства "Пасаж" про заборону останньому
проводити реконструкцію будівлі за адресою: м. Одеса,
вул. Дерибасовська, 33/вул. Преображенська, 34 та призначення
експертизи з метою визначення категорії будівлі, що розташована за
адресою: м. Одеса, вул. Дерибасовська, 33/вул. Преображенська, 34,
як пам'ятки культурної спадщини національного значення.
Дочірнє підприємство "Юридична компанія "Юніком-Південь", не
погоджуючись з вказаним судовим рішеннями, подало касаційну скаргу
в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про
задоволення позову.
За твердженням скаржника, судом першої інстанцій порушено
норми матеріального та процесуального права, що і призвело до
прийняття помилкового рішення.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників
сторін, Вищий господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Дочірнє підприємство "Юридична компанія "Юніком-Південь"
звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до
Закритого акціонерного товариства "Пасаж" про заборону останньому
проводити реконструкцію будівлі за адресою: м. Одеса,
вул. Дерибасовська, 33/вул. Преображенська, 34 та призначення
експертизи з метою визначення категорії будівлі, що розташована за
адресою: м. Одеса, вул. Дерибасовська, 33/вул. Преображенська, 34,
як пам'ятки культурної спадщини національного значення.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач стверджує, що
орендоване ним у відповідача приміщення, що знаходиться за
вищевказаною адресою хоча формально віднесено до категорії
пам'яток місцевого значення, однак відповідає вимогам, що
ставляться до пам'яток національного значення для яких існує
спеціальний режим узгодження реконструкції, передбачений ст. 26
Закону України "Про охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
.
Таким чином, позивач вважає, що здійснення відповідачем
реконструкції цієї будівлі являється неправомірним та являється
дією, яка порушує права позивача, як орендаря, який має інтерес у
забезпеченні безперервної роботи, яку порушує ремонт, викликаний
реконструкцією.
Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд
дослідив недоведеність позивачем порушення його права, як орендаря
у користуванні приміщенням, наданим відповідачем. До цього
висновку суд першої інстанції прийшов виходячи з норм ст. 16 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки
надсилання відповідачем на адресу позивача листа про можливі
тимчасові вимкнення електроенергії не є доказом триваючого
цивільного правопорушення відповідачем. Крім цього, судом
досліджено, що в матеріалах справи відсутні інші докази порушення
його прав, як орендаря.
Відмова у задоволенні позовних вимог про призначення
експертизи з метою визначення категорії будівлі, що розташована за
адресою: м. Одеса, вул. Дерибасовська, 33/вул. Преображенська, 34,
як пам'ятки культурної спадщини національного значення, мотивована
відсутністю компетенції у суду щодо визначення категорії будівлі,
як пам'ятки культурної спадщини національного значення.
Призначення експертизи суд вважав недоцільним, оскільки згідно
Закону України "Про охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
для
визначення категорії будівлі як пам'ятка культурної спадщини
національного значення встановлено спеціальний порядок, який
здійснюється конкретними компетентними органами, а не експертами
шляхом призначення судової експертизи.
Вказані висновки місцевого господарського суду відповідають
вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, тому колегія
Вищого господарського суду України не вбачає підстав для
задоволення касаційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України, П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від
20.12.2004 р. у справі N 9/261-04-8470 господарського суду
Одеської області залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірнього
підприємства "Юридична компанія "Юніком-Південь" - без
задоволення.