15/123 Про стягнення 1 195 866, 47 грн. - Текст документа

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2004 року у справі № 15/123 (суддя Мохонько К.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Розношенське” до Відділу Державної виконавчої служби Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області, відділу Державної виконавчої служби Голованіського районного управління юстиції Кіровоградської області та до приватного підприємства “Інтер-Торг” про стягнення 1195866 грн. 47 коп. , провадження у справі відносно приватного підприємства “Інтер Торг “припинено.

В апеляційній скарзі позивач просив рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2004 року у справі № 15/123 скасувати частково і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги до першого відповідача про стягнення 316470,00 грн. та до другого відповідача про стягнення 212920,20 грн. матеріальної шкоди задовольнити повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2005 року у справі № 15/123 (Колегія суддів: В.О. Белінська,П. П. Павловський, А.О. Логвиненко) рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2004 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням та постановою судів попередніх інстанцій позивач в особі ліквідатора Г.Л. Шимановської звернувся з касаційною скаргою, згідно якої просив рішення господарського суду скасувати частково, постанову апеляційного господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення з першого відповідача про стягнення 316470,00 грн. та до другого відповідача про стягнення 212920,20 грн. задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що в порушення вимог ч. 9 ст. 55 Закону України “Про виконавче провадження” (606-14) , майно позивача було описане, арештоване та вилучене відповідачами у СТОВ “Розношенське” в ході виконавчого провадження., на застосувавши ч. 9 ст. 55 вказаного Закону (606-14) суди попередніх інстанцій передчасно дійшли висновків, що вина відповідачів у завданні позивачеві збитків не доведена, в порушення вимог ст. .101 ГПК України (1798-12) суд апеляційної інстанції не здійснив повторний перегляд справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові рішення на підставі фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні, виходячи з наступного:

- відповідно до вимог ст. .33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судами попередніх інстанцій встановлений факт звернення 17.06.02 року ПП “Інтер –Торг із заявою до ВДВС Ульяновського РУЮ про відкриття виконавчого провадження по виконанню ухвали господарського суду від 11.06.2002 року по справі № 2/118/7 про звернення стягнення на майно СТОВ “Розношенське” в погашення 18517 грн. 44 коп. боргу, 35922 грн. 84 коп. пені, 544 грн. 40 коп. держмита та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь ПП “Інтер-торг”, також накладено арешт на майно позивача в сумі 55053 грн. 68 коп.

17.06.2002 року ВДВС Ульяновського РУЮ прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою ПП “Інтер-Торг”.

Крім того, 11.06. 2002 року господарським судом винесено ухвалу по справі № 2/119/7, згідно якої звернуто стягнення на майно позивача в погашення боргу 61209 грн. 60 коп. , 98618 грн. 22 коп. пені,1598 грн. 27 коп. державного мита та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь ПП “Інтер- Торг”, накладено арешт на майно СТОВ “Розношенське” в сумі 161495 грн. 09 коп.

21.06.2002 року постановою ВДВС Ульяновського РУЮ виконавчі провадження про звернення стягнення на майно позивача на суму 216548 грн. 77 коп. об”єднані.

Першим відповідачем на виконання вказаних ухвал господарського суду складений акт опису та арешту майна від 30.07.2004 року в якому описано і накладено арешт на посіви соняшника площею 55 га., збір врожаю дозволено проводити представникам ПП “Інтер Торг” при досягненні біологічної зрілості, акт опису та арешту майна від 20.08.2002 року,згідно якого описано й накладено арешт на 15 га соняшника, 316 га цукрового буряку.

05.09.2002 року постановою ВДВС Ульяновського РУЮ зупинено виконавче провадження по примусовому виконанню ухвали господарського суду від 11.06.2002 року про звернення стягнення на майно позивача в частині накладення арешту на посіви цукрового буряку в полях № 1-69 га, № 3-60 га, № 11-95 га.

04.11.2002 року державний виконавець ВДВС Ульяновського РУЮ, згідно акту приймання –передачі передав майно позивача –соняшник в кількості 205,72 тн. на суму 162930 грн. 24 коп. , цукровий буряк в кількості 500 тн. на суму 82500 грн. на реалізацію КФ СПД “Укрспецюст”.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог до відповідача 1, позивач посилається на те, що урожай цукрового буряка на площі 140 га, який був арештований відповідачем 1, залишився незібраним у полі, про що 05.11.2002 року позивачем було складено акт.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт залишення на полях позивача 140 га незібраного цукрового буряку позивачем у порядку ст. .33 ГПК України (1798-12) належним чином не доведений, згідно листа начальника відділу статистики в Ульяновському районі незібраних площ по цукровому буряку згідно поданих звітів в районі не було.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 04.12.02р. було порушено провадження у справі про банкрутство СТОВ “Розношенське”, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.

09.12.2002 року наказом Кіровоградського обласного управління юстиції № 224 передано на виконання Голованіському райвідділу Державної виконавчої служби ухвали господарського суду Кіровоградської області від 11.06.2002 року. Складений акт опису й арешту майна від 24.12.2002 року,накладено арешт на 434 га озимої пшениці,25 га озимого ячменю.

На підставі ухвали господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2002 року про порушення провадження у справі про банкрутство позивача відповідачем 2 прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню ухвали господарського суду про звернення стягнення на майно позивача в погашення боргу в розмірі 18517,44 35922 грн. 84 коп. пені,544,40 держмита та 69 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач в обґрунтування позовних вимог до відповідача 2 посилається на те, що ліквідатор позивача повідомила відповідача 2 про факт порушення провадження у справі про банкрутство СТОВ “Розношенське” листом від 27.02.2003 року, проте всупереч п. 8 ст. 34 Закону України “Про виконавче провадження” (606-14) знятий з реалізації соняшник в кількості 205,72 тн. на суму 212875 грн. 00 коп. , який належав позивачу, відповідач передав ПП “Інтер-Торг”,на підставі відповідного акта приймання, що підтверджується листом заступника начальника Кіровоградського обласного управління юстиції.

Судом першої інстанції встановлено, що всупереч вимогам ст. .33 ГПК України (1798-12) позивач не надав господарському суду оригінал або ксерокопію акті приймання від 22.04.03 про передачу ПП “Інтер-Торг” соняшника на суму 212875 грн.

Господарський суд в рішенні від 17.12.2004 року дійшов висновку про те, що первинними документами не підтверджений факт передачі відповідачем 2 по акту від 22.04.2003 року ПП “Інтер Торг” 205,72 тн. соняшника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ст. . 440 ЦК УРСР (1540-06) юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв”язок між шкодою і протиправною поведінкою.

Відповідно до вимог ст. . 85 Закону України “Про виконавче провадження” (606-14) у виконавчому провадженні на дії(бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом (606-14) дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду.

Виходячи з вимог ст. . 85 вказаного Закону (606-14) суди загальної юрисдикції розглядають справи за скаргою на рішення дії та бездіяльність державного виконавця сторонами виконавчого провадження у тому числі про оскарження накладення арешту на майно чи кошти боржника оскарження звернення стягнення на майно боржника оскарження бездіяльності державного виконавця.

Скарги на дії чи бездіяльність державних виконавців розглядаються господарськими судами за правилами ст. . 121-2 ГПК України (1798-12) щодо примусового виконання судових рішень, постановлених господарськими судами.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не надав господарському суду доказів оскарження до суду актів опису й арешту майна, оцінки майна, або того, що позивач звертався зі скаргою на дії або бездіяльність ВДВС, тобто позивач не надав суду доказів визнання в судовому порядку незаконними дій посадових осіб ВДВС чи визнання недійсними наслідків виконавчих дій.

Виходячи з викладеного, позивач не надав суду доказів наявності підстав для застосування до відповідачів позадоговірної відповідальності, шляхом стягнення матеріальної шкоди.

На підставі викладеного,керуючись статтями 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу СТОВ “Розношенське” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 17.12.2004 року та Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.03.2005 року у справі № 15/123 залишити без змін.