ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2005 Справа N 7/125
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Добролюбової Т.В., суддів Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.,
за участю представників сторін: позивача - Мельник О.Г. (дов. від
02.03.2005 р.), Малаховський Т.О. (дов. від. 30.07.2004 р.);
відповідача - Беренда Ю.Б. (дов. від 16.03.2005 р.), розглянув у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державної
податкової інспекції у місті Івано-Франківську у справі N 7/125 на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
02.09.2004 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"ПФК-Експо" до державної податкової інспекції
у місті Івано-Франківську відділення державного казначейства у
місті Івано-Франківську про стягнення бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість у сумі 26044729,72 грн.
В засіданні оголошувалась перерва з 17.03.2005 року до
31.03.2005 року.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ПКФ-Експо"
заявлений позов до державної податкової інспекції у місті
Івано-Франківську та відділення державного казначейства у місті
Івано-Франківську про стягнення 26044729,72 грн. бюджетної
заборгованості з ПДВ (експортне відшкодування) за квітень, травень
2004 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками
господарської діяльності позивача у квітні, травні 2004 року
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань і сумою
податкового кредиту має від'ємне значення і складає
26044729,72 грн. Оскільки сума експортного відшкодування -
26044729,72 грн. за декларацією за квітень, травень 2004 року не
відшкодована позивачу протягом 30 календарних днів з дня подання
розрахунку експортного відшкодування за наслідками податкового
місяця, ця сума стала бюджетною заборгованістю, яка відповідно до
приписів статті 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає відшкодуванню.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
30 липня 2004 року (суддя Кишинський М.І.) позовні вимоги
задоволені повністю, з Державного бюджету України стягнуто на
користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану
вартість у сумі 26044729,72 грн. Рішення суду вмотивоване
доведеністю матеріалами справи факту існування суми бюджетної
заборгованості з ПДВ, що підлягає відшкодуванню відповідно до
вимог пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яка не була відшкодована позивачу у
встановлені Законом терміни.
Не погодившись з рішенням господарського суду
Івано-Франківської області Державна податкова інспекція в
місті Івано-Франківську звернулась з апеляційною скаргою в
Львівський апеляційний господарський суд, в якій просила рішення
суду у цій справі скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити
в задоволенні позовних вимог.
Львівський апеляційний господарський суд (судді Юрченко Я.О.,
Орищин Г.В., Процик Т.С.) постановою від 2 вересня 2004 року
залишив перевірене рішення господарського суду Івано-Франківської
області без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової
інспекції у місті Івано-Франківську - без задоволення з тих самих
підстав.
Державна податкова інспекція у місті Івано-Франківську
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України і просить Вищий господарський суд України здійснити
перегляд матеріалів справи у касаційному порядку, скасувати
рішення і постанову у справі і відмовити позивачеві у задоволенні
його позовних вимог.
Податкова служба посилається на те, що апеляційним
господарським судом порушені норми матеріального та процесуального
права, а саме: пункт 1.3 Порядку відшкодування податку на додану
вартість, затв. наказом Державної податкової адміністрації в
Україні від 02.07.97 року ( z0263-97 ) (z0263-97)
, підпункт 7.7.3 пункту 7.7
статті 7, пункт 8.1 статті 8 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, частина 3 статті 4 Указу Президента
України від 07.08.98 року N 857/98 ( 857/98 ) (857/98)
"Про деякі зміни в
оподаткуванні", пункт 1-1 частини 1 статті 80, пункт 4 частини 1
статті 84, частина 2 статті 104 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПКФ-Експо" надіслало
відзив на касаційну скаргу, проти доводів якої заперечує з
мотивів, наведених в судових рішеннях.
Відділенням державного казначейства у місті Івано-Франківську
постанова апеляційного суду не оскаржена, відзив на касаційну
скаргу не надісланий.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді
Гоголь Т.Г, пояснення присутніх у засіданні представників
відповідача на підтримку доводів касаційної скарги та заперечення
позивача, дослідивши матеріали справи, визнає касаційну скаргу
такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Переглядаючи у касаційному порядку судову постанову касаційна
інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи
перевіряє застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. При цьому не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені господарським судом чи відхилені ним, вирішувати
питання достовірності, переваги доказів, збирати або додатково
перевіряти докази (стаття 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Під час розгляду справи, господарським судом
Івано-Франківської області встановлено та підтверджено під час
здійснення апеляційного провадження, що внаслідок поданої до
державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську
декларації з податку на додану вартість за квітень, травень
2004 року, позивачеві підлягає відшкодування податок на додану
вартість на суму 26044729,72 грн., яка відшкодовується протягом
30 календарних днів з дати подання декларації.
Господарським судом Івано-Франківської області також
встановлено, що розрахована бюджетна заборгованість з податку на
додану вартість (експортне відшкодування) у розмірі
26044729,72 грн. є обґрунтованою і не була відшкодована
відповідачем. Тобто був встановлений факт виникнення бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість в зазначеній сумі та
невідшкодування її позивачу.
Право позивача на експортне відшкодування виникло у зв'язку з
тим, що останній здійснив операцію з продажу товарів і вивіз ці
товари за межі митної території України (експорт). Актами
перевірки N 484/23-5/31524633 від 28.05.2004 року та
N 566/23-5-31524633 від 23.06.2004 року державна податкова
інспекція в місті Івано-Франківську підтвердила правильність
віднесення позивачем сум податку на додану вартість за квітень,
травень 2004 року до податкового кредиту та наявність у нього
права на експортне відшкодування у розмірі, зазначеному в
деклараціях та розрахунках до них.
Особливості оподаткування операцій з вивезення (пересилання)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України визначені
статтею 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Приписами підпункту 8.1 статті 8 названого Закону
передбачено право платника податку, який здійснює згадані
експортні операції і подає розрахунки експортного відшкодування за
наслідками податкового місяця, на отримання такого відшкодування.
Відповідно до вимог підпункту 8.6 статті 8 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
експортне
відшкодування надається протягом 30 календарних днів, наступних за
днем подання розрахунку експортного відшкодування.
Як встановлено попередніми судами, вказані документи у
відповідності до чинного законодавства були направлені позивачем
до державної податкової інспекції у місті Івано-Фраківську разом з
розрахунком експортного відшкодування та декларацією з податку на
додану вартість за квітень, травень 2004 року.
Визначаючи правові підстави експортного відшкодування
господарські суди першої та апеляційної інстанцій керувалися
вимогами Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, який визначає право на отримання експортного
відшкодування протягом 30 календарних днів з дня подання
розрахунку експортного відшкодування.
На підставі викладеного, колегія суддів відзначає, що
господарськими судами обґрунтовано задоволені заявлені позовні
вимоги на підставі приписів Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему
оподаткування" від 25.06.91 р. N 1251-XII ( 1251-12 ) (1251-12)
, із змінами
та доповненнями, ставки, механізм справляння податків
встановлюються виключно законами про оподаткування. Порядок
обчислення та сплати податку на додану вартість встановлені
Законом України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.97 року.
Доводи податкової служби не можуть бути підставою для
скасування переглянутої постанови апеляційного суду, оскільки
порядок обчислення, сплати, дату виникнення податкових
зобов'язань, право платника на податковий кредит, порядок і строки
відшкодування з бюджету визначені Законом України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а факти здійснення позивачем
експортних операцій встановлені судами попередніх інстанцій.
Враховуючи наведене касаційна скарга залишається без
задоволення.
З огляду на викладене та керуючись статтями 1, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від
30.07.2004 року та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 02.09.2004 року у справі N 7/125 залишити
без змін, а касаційну скаргу державної податкової інспекції у
місті Івано-Франківську - без задоволення.