ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2005 Справа N 2/381а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії
головуючого - Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Глос О.І.
розглянувши касаційну скаргу Центрально-Міської МДПІ в
м. Макіївка
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
18.11.2004 р.
у справі N 2/381а господарського суду Донецької області
за позовом акціонерного товариства закритого типу "Макбуд"
до Центрально-Міської МДПІ в м. Макіївка
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача - Олійникової Т.М., Соловйової А.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від
27.09.04 р. (суддя Ханова Р.Ф.), залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 18.11.2004 р.
(судді Москальова І.В., Волков Р.В., Запорощенко М.Д.), позов
задоволено частково: визнане недійсним податкове
повідомлення-рішення Центрально-Міської міжрайонної державної
податкової інспекції в м. Макіївка від 23.07.03 р. N 0000312340/0
про визначення АТЗТ "Макбуд" податкового зобов'язання з податку на
прибуток у сумі 134000 грн. та частково недійсним податкове
повідомлення-рішення N 0000302340/0 від 23.07.04 р. про визначення
податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі
104783,37 грн. В іншій частині позову відмовлено.
В касаційній скарзі Центрально-Міська МДПІ в м. Макіївка
просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти
нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення та
неправильне застосування судами попередніх інстанцій
підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.4.9 пункту 5.4 ст. 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідач не реалізував процесуальне право на участь у
судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши заперечення представників позивача на касаційну
скаргу, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові суду апеляційної
інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України
приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав. Судами попередніх інстанцій встановлено, що
Центрально-Міською МДПІ в м. Макіївка проведено комплексну
документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного
законодавства акціонерного товариства закритого типу "Макбуд" за
період з 01.10.00 р. по 01.04.03 р., про що складений акт від
21.07.03 р. N 64/23-1-01236779, на підставі якого прийняті
податкові повідомлення-рішення: N 0000312340/0 від 23.07.03 р. про
донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у
сумі 134000 грн. (основний платіж), N 0000302340/0 від 23.07.03 р.
про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану
вартість у сумі 110083 грн. (основний платіж).
За висновками Центрально-Міської МДПІ в м. Макіївка,
викладеними в акті перевірки, позивач занизив податкові
зобов'язання з податку на прибуток у 4-му кварталі 2000 р. на суму
134000 грн., внаслідок невнесення в декларацію про податок на
прибуток підприємства за вказаний звітний податковий період
показників на виправлення порушень, встановлених за результатами
попередньої документальної перевірки у акті від 29.12.2000 р.
N 2450/23, згідно якого контролюючим органом був збільшений
валовий доход на суму 1571,74 тис. грн., та валові витрати на суму
971,28 тис. грн.; встановлено завищення позивачем амортизаційних
відрахувань на 9500 грн. та зменшено збитки підприємства на суму
14728600 грн.
Відповідно до пункту 3.1 ст. 3 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
об'єктом
оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми
скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових
витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань.
Якщо об'єкт оподаткування платника податку має від'ємне
значення об'єкта оподаткування за результатами звітного
(податкового) кварталу, дозволяється здійснення відповідного
зменшення об'єкта оподаткування наступного звітного (податкового)
кварталу, а також кожного з наступних двадцяти звітних
(податкових) кварталів до повного погашення такого від'ємного
значення об'єкта оподаткування згідно вимог пункту 6.1 статті 6
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
в редакції Закону N 639/97-ВР ( 639/97-ВР ) (639/97-ВР)
від
18.11.97 р.
Отже за результатами звітного періоду, враховуючи певні
показники сум у складі валового доходу, валових витрат та
амортизації, визначається об'єкт оподаткування позитивним
значенням, що призводить до виникнення прибутку, або від'ємним
значенням, що дає право на застосування приписів п. 6.1 ст. 6
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Апеляційною інстанцією встановлено, що спірна сума податку на
прибуток донарахована у зв'язку з врахуванням податковим органом у
податковому обліку позивача у IV кварталі 2000 р. лише сум валових
доходів, валових витрат та амортизації, які відображені у акті
попередньої перевірки позивача N 2450/23 від 29.12.2000 р., що не
відповідає методиці визначення об'єкту оподаткування податку на
прибуток, встановленої пунктом 3.1 ст. 3 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки
врахуванню підлягає лише сума об'єкту оподаткування, яка за
висновками акту попередньої перевірки має від'ємне значення.
Відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи від
09.09.2004 р., оцінка якого судом відповідає вимогам частини 5
ст. 42, частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, податок на
прибуток в сумі 134000 грн. донарахований позивачу без врахування
сум збитків в рядку 38 декларації за попередній звітний період.
При цьому висновком експертизи підтверджено, що сума
від'ємного значення об'єкту оподаткування, яка підлягає переносу
на наступні податкові періоди та визначена підприємством у
податковій декларації з податку на прибуток за IV квартал 2000 р.,
є завищеною на 537,66 грн. з врахуванням акту перевірки від
29.12.2000 р. N 2450/23 та досліджених документів первинного
бухгалтерського обліку, що, однак, не призвело до заниження
податкових зобов'язань за вказаний звітний податковий період.
Отже, апеляційний господарський суд прийшов до обгрунтованого
висновку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Центрально-Міської МДПІ в м. Макіївка за N 0000312340/0 від
23.07.03 р.
Відповідно до акту перевірки від 21.07.03 р.
N 64/23-1-01236779 позивач не включив до складу податкового
зобов'язання з податку на додану вартість в порушення
підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податкових зобов'язань з
операцій з продажу путівок іншим організаціям, що призвело до
заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 54919 грн.,
а саме за червень 2001 р. на 11709 грн., за липень 2001 р. на
39186 грн., за серпень 2001 р. на 4024 грн.
Таке порушення встановлене податковим органом шляхом
співставлення звітних даних бухгалтерського обліку та податкового
обліку позивача.
Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення
податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг)
вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого
відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата
зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок
платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), а в разі
поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата
їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності
такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі,
що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а
для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт
виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до положень ст. 3, пунктів 1, 2 статті 9 Закону
України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні" від 16.07.99 р. N 996-XIV ( 996-14 ) (996-14)
податкова звітність
грунтується на даних бухгалтерського обліку; підставою для
бухгалтерського обліку господарських операцій є лише первинні
документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення
господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після
її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути
складені на паперових або машинних носіях і повинні мати
обов'язкові реквізити, визначені в п. 2 ст. 9 вказаного Закону, а
саме дату і місце складання; зміст та обсяг господарської
операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб,
відповідальних за здійснення господарської операції і правильність
її оформлення.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що в акті
перевірки не наведені будь-які первинні документи, облікові
регістри бухгалтерського обліку, на підставі яких контролюючий
орган дійшов висновку про заниження позивачем суми податкового
зобов'язання на 54919,00 грн., що є порушенням вимог розділу II
Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо
дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами
підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями,
відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого
наказом ДПА України від 16.09.02 р. N 429 ( z1023-02 ) (z1023-02)
,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.02 р. за
N 1023/7311.
Розділом II цього Порядку ( z1023-02 ) (z1023-02)
передбачено, що за
кожним відображеним фактом порушення податкового законодавства в
акті повинні бути вказані показники, які відображаються
підприємством у податковій звітності, та фактичні показники,
виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів
податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі
періодів; зазначені первинний документ, на підставі якого вчинено
записи у податковому та бухгалтерському обліку (наведена
кореспонденція рахунків операцій), та інші докази, що достовірно
підтверджують наявність факту порушення.
За висновком судово-бухгалтерської експертизи N 59/24 від
09.09.04 р., надані для експертного дослідження документи
(регістри бухгалтерського обліку, книги обліку придбання і продажу
товарів (робіт, послуг) не підтверджують висновки акту перевірки
щодо порушень, при визначенні позивачем бази оподаткування по
операціях з продажу путівок; суми ПДВ згідно книги обліку продажу
товарів (робіт, послуг), в тому числі по операціях з продажу
путівок іншим організаціям, включені позивачем до загальної суми
податкових зобов'язань у податкових деклараціях за червень-серпень
2001 р.
З врахуванням відсутності в книзі обліку продажу товарів
(робіт, послуг) обліку операції з продажу путівки за
податковою накладною N 104 від 13.06.2001 р. на суму 3383,33 грн.,
в тому числі ПДВ 676,67 грн., апеляційний господарський
суд дійшов обгрунтованого висновку про безпідставне
донарахування позивачу ПДВ в сумі 54242,33 грн.
(54919,00 грн. - 676,67 грн. = 54242,33 грн.) по операціях з
продажу путівок.
Правильним є і висновок суду апеляційної інстанції щодо
відсутності у позивача законних підстав для включення до
податкового кредиту ПДВ в сумі 3181,60 грн. за податковою
накладною від 20.12.2000 р., яка не містить номера, та в загальній
сумі 546,60 грн. за податковими накладними N 187 від
12.04.2002 р.; N 353 від 16.07.2002 р., N 344 від 12.07.2002 р.,
виписаними на адресу інших, ніж позивач, покупців.
Такий висновок відповідає підпунктам 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Щодо донарахування податку на додану вартість в розмірі
54819,98 грн. апеляційний господарський суд обґрунтовано дійшов
висновку про правомірне віднесення позивачем до складу податкового
кредиту ПДВ в сумі 54819,98 грн. на підставі підпункту 7.4.1
пункту 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пункту 1.32 ст. 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, оскільки витрати на утримання та експлуатацію
пансіонату "Будівельник" є витратами, пов'язаними з власною
господарською діяльністю позивача.
При цьому встановлено, що позивач протягом 2000-2002 р.р.
отримував дохід від реалізації путівок для відпочинку в пансіонаті
робітникам підприємства та іншим організаціям, який декларував у
складі валового доходу, що відображено актом перевірки від
21.07.2003 р. N 64/23-1-01236779.
Використання пансіонату "Будівельник" в господарській
діяльності позивача дає підстави для формування як валового доходу
за рахунок отриманих від цього доходів, так і валових витрат за
рахунок пов'язаних з цим витрат господарського характеру.
Згідно підпункту 5.4.9 пункту 5.4 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до валових
витрат відносяться витрати платника податку на утримання та
експлуатацію таких об'єктів соціальної інфраструктури, що
перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника
податку на момент набрання чинності цим Законом, в тому числі
об'єктів житлово-комунального господарства, які перебувають на
балансі юридичних осіб, щодо яких платником податку прийнято
документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих
рад.
Судом встановлено, що за даними відомості обліку основних
засобів позивача на момент перевірки на балансі позивача рахуються
основні фонди (мережі водопостачання, газифікації, газові котельні
NN 4, 5 вугільна котельна N 6, теплові мережі, мережі гарячого
водопостачання), які були в наявності на балансі позивача станом
на 01.04.1994 р., що підтверджується висновком
судово-бухгалтерської експертизи від 09.09.2004 р.
Відсутність доказів щодо прийняття цих об'єктів на баланс
Макіївської міської ради при наявності рішення ради від
20.04.2000 р. N 16/16 про згоду на передачу в комунальну власність
міста об'єктів соціальної інфраструктури АТЗТ "Макбуд" стала
підставою для правильного застосування судом при вирішенні спору
підпункту 5.4.9 пункту 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, відповідно до якого суд
обгрунтовано вважав, що позивач правомірно відповідно до
підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
включив до податкового кредиту ПДВ
в сумі 6616,72 грн., сплаченого (нарахованого) у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), пов'язаних з утриманням та
експлуатацією водопровідно-каналізаційних мереж, котельної та
газопроводу.
Таким чином, висновок апеляційного господарського суду про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
23.07.03 р. N 0000312340/0 про визначення податкового зобов'язання
з податку на прибуток у сумі 134000 грн. та частково недійсним
податкового повідомлення-рішення N 0000302340/0 від 23.07.04 р.
про визначення податкового зобов'язання з податку на додану
вартість в сумі 104783,37 грн. є обгрунтованим та відповідаючим
чинному законодавству.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про
порушення та неправильне застосування апеляційною інстанцією норм
матеріального права.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Центрально-Міської МДПІ в м. Макіївка
залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 18.11.2004 р. - без змін.