ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2005 Справа N 34/326а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін:
від позивача: Лактіонова О.Г., Ніздрач О.Л.
від відповідача: Карлова Л.В., Репіна В.О.
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Донецьку
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
29.11.2004 р.
у справі N 34/326а Господарського суду Донецької області
за позовом Державного відкритого акціонерного товариства
"Шахтоуправління Донбас"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Донецьку
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Державне відкрите акціонерне товариство "Шахтоуправління
Донбас" звернулося до Господарського суду Донецької області з
позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 23.07.2004 р.
N 0007410816/2/13065/10/08-40-2.
Доповненням до позовної заяви від 27.09.2004 р. N 15-3036
позивач з порушеннями, що виникли унаслідок віднесення до складу
податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових
накладних, що не мають печатки продавця, а також віднесеними до
складу податкового кредиту по копіях податкових накладних на
загальну суму 17817,32 грн. не оспорює. Позивач просить визнати
недійсним податкове повідомлення-рішення від 23.07.2004 р.
N 0007410816/3/2034/10/08-40-2 у частині виявленого завищення сум
бюджетного відшкодування в сумі 199078,68 грн.
У доповненнях до позовної заяви від 01.11.2004 р. позивач
уточнив суму, яку оспорює 199078,68 грн. по періодам: за січень
2003 р. на суму 112892,27 грн., лютий 2003 р. на суму
12424,67 грн., березень 2003 р. на суму 25307,67 грн., за квітень
2003 р. на суму 1269,67 грн., за травень 2003 р. на суму
33933,40 грн., за червень 2003 р. на суму 13251,00 грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від
02.11.2004 р. (суддя О.В. Кододова), залишеним без змін постановою
Донецького апеляційного господарського суду від 29.11.2004 р.
(судді О.Л. Агапов, І.В. Алєєва, М.Д. Запорощенко), позовні вимоги
Державного відкритого акціонерного товариства "Шахтоуправління
Донбас" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
від 23.07.2004 р. N 0007410816/2/13065/10/08-40-2 у частині
виявленого завищення сум бюджетного відшкодування в сумі
199078,68 грн. задоволено: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
від 23.07.2004 р. N 0007410816/2/13065/10/08-40-2 у частині
виявленого завищення сум бюджетного відшкодування в сумі
199078,68 грн.; стягнуто з Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
на користь Державного відкритого акціонерного товариства
"Шахтоуправління Донбас" витрати по сплаті держмита у розмірі
85,50 грн. та витрати по сплаті за інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Не погодившись з прийнятим у даній справі судовим рішенням,
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Донецьку подала касаційну скаргу, в якій
просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області
від 02.11.2004 р. та постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 29.11.2004 р. та прийняти нове рішення,
яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Свою вимогу
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Донецьку мотивує тим, що господарським
судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального
та процесуального права, а саме: п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу Державне відкрите акціонерне
товариство "Шахтоуправління Донбас" доводить про безпідставність
вимог Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Донецьку та просить залишити
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
29.11.2004 р. без змін.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представників
сторін, перевіривши правильність застосування місцевим
господарським судом та апеляційним господарським судом норм
матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку, що касаційна скарга Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Донецьку задоволенню не підлягає.
Відповідач здійснив тематичну документальну перевірку
позивача з питань правомірності заявлених до відшкодування з
бюджету сум податку на додану вартість за січень - червень
2003 року, результати якої відображені у акті перевірки. За
результатами перевірки відповідачем прийняте податкове
повідомлення-рішення від 23.07.2004 року
N 0007410816/3/2034/10/08-40-2 про виявлення завищення суми
бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі
216896 грн. у тому числі за січень 2003 р. на 117873 грн., лютий
2003 р. на 12758 грн., березень 2003 р. 25641 грн., квітень
2003 р. на 1603 грн., за травень 2003 р. на 45770 грн., червень
2003 р. на 13251 грн.
Позивач оспорює суму 199078,68 грн. у тому числі по періодам:
за січень 2003 р. на суму 112892,27 грн., лютий 2003 р. на суму
12424,67 грн., березень 2003 р. на суму 25307,67 грн., за квітень
2003 р. на суму 1269,67 грн., за травень 2003 р. на суму
33933,40 грн., за червень 2003 р. на суму 13251,0 грн., яка на
його погляд правомірно віднесена ним до податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до
податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при
імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом
державної податкової служби суми податку, попередньо включені до
складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими
зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе
відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених
законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не
підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, як
випливає з приписів даної правової норми, у разі коли на момент
перевірки попередньо включені до складу податкового кредиту суми
податків залишаються не підтвердженими, зокрема, податковими
накладними, до платника податків застосовуються фінансові санкції,
які нараховуються на таку суму податкового кредиту.
Проте, господарським судом попередніх інстанцій встановлено,
що податковим повідомленням-рішенням відповідача, яке оспорюється
позивачем, відповідачем не було нараховано фінансові санкції
позивачу, а визначено завищення суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника
податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з
подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг) чи дата отримання
податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником
податку товарів (робіт, послуг).
У випадку коли право платника на податковий кредит
підтверджується податковими накладними, отриманими після
закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та
отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких
податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового
кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні
отримані.
Господарським судом встановлено, що позивач обгрунтовано
відніс до податкового кредиту витрати зі сплати податку на додану
вартість на суму 104551,85 грн., які підтверджені відповідними
податковими накладними.
Господарським судом встановлено, що за результатами розгляду
апеляційної скарги позивача від 19.03.2004 р. Державна податкова
адміністрація у Донецькій області рішенням від 06.05.2004 р.
N 6782/10/25-01 скасувала податкове повідомлення-рішення
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Донецьку від 17.12.2003 року у
частині завищення бюджетного відшкодування з податку на додану
вартість у сумі 27158,15 грн. з тих підстав, що під час розгляду
скарги було з'ясовано, що податкові накладні, отримані позивачем
від приватних підприємств, мають всі реквізити, які визначені
п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Також, Державною податковою
адміністрацією у Донецькій області встановлено, що перевіркою
відповідачем не було досліджено, чи зареєстровані фізичні особи
платниками податку у податковому органі.
Згідно п.п.7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 1798-12 ) (1798-12)
орган державної податкової служби має
право давати розпорядження про нарахування податку у разі коли
розмір податку, зазначеного у декларації, є меншим за розмір, що
випливає з поданих розрахунків.
Додаткова сума податку, нарахована згідно з цим підпунктом,
підлягає внесенню до бюджету у строки, зазначені у розпорядженні
органу державної податкової служби, але не пізніше 10 календарних
днів з дати виписки такого розпорядження. Таким чином, як випливає
з приписів даної правової норми, податковому органу надано право
приймати акт про нарахування податку, у разі коли зазначений у
декларації розмір податку є меншим за розмір, що випливає з
поданих розрахунків.
Проте, як вже було зазначено відповідач в порушення даної
правової норми не здійснив нарахування податку, який підлягає
сплаті, а визначив завищення суми бюджетного відшкодування, що
вищенаведеною правовою нормою не передбачено.
Згідно п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган
зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання
платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у
встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних
перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про
заниження або завищення суми його податкових зобов'язань,
заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган
внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або
методологічні помилки у поданій платником податків податковій
декларації, які призвели до заниження або завищення суми
податкового зобов'язання. г) згідно з законами з питань
оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого
податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Отже, як випливає з приписів даної правової норми, даною правовою
нормою на контролюючий орган покладено обов'язок у відповідних
випадках визначити суму податкового зобов'язання. Проте,
відповідач, як вже було зазначено, відповідач в порушення даної
правової норми не визначив суму податкового зобов'язання, а тільки
виявив завищення суми бюджетного відшкодування.
Враховуючи викладене, колегія Вищого господарського суду
України вважає прийняті у даній справі судові рішення законними,
винесеними в результаті всебічного і повного дослідження всіх
обставинах справи, із правильним застосуванням норм матеріального
і процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського суду
є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи
процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та
апеляційним господарським судом норми матеріального та
процесуального права порушено не було, то підстави для скасування
даних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 29.11.2004 р. у справі N 34/326а - без
змін.