ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2005 Справа N 30-17/182-03-4318
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 14.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Щотки С.О.
суддів: Семчука В.В. Подоляк О.А.
розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Ефект"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
22 липня 2004 року
та рішення господарського суду Одеської області від 21 травня
2004 року
у справі N 30-17/182-03-4318
за позовом Приватного підприємства "Ефект" (далі -
Підприємство)
до Управління житлово-комунального господарства
Білгород-Дністровської міської ради (далі - Управління)
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних
вимог на предмет спору - Фонд приватизації і управління
комунальною власністю Білгород-Дністровської міської ради (далі -
Фонд)
про усунення перешкод в користуванні майном
та позовом Білгород-Дністровської міської ради (далі -
Міськрада)
до Виконкому Білгород-Дністровської міської ради (далі -
Виконком) ПП "Ефект"
про Управління житлово-комунального господарства
Білгород-Дністровської міської ради визнання незаконним і
скасування рішення та визнання недійсним договору
за участю представників:
позивача: не з'явились;
відповідача: Соловенко О.М.;
Виконкому Білгород-Дністровської міської ради: Гафійчук С.Д.;
В С Т А Н О В И В:
Справа розглядалась неодноразово.
Постановою Вищого господарського суду України від 4 лютого
2004 року скасовано рішення господарського суду Одеської області
від 11 серпня 2003 року та постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 23 вересня 2003 року та направлено справу
на новий розгляд.
Підставою для скасування рішень судів слугувало неправильне
визначення юридичної природи договору від 2 квітня 2002 року, на
підставі якого заявлені позовні вимоги.
Рішенням господарського суду Одеської області від 21 травня
2004 року (суддя Рога Н.В.) в задоволенні позовних вимог
Підприємству відмовлено; зустрічну позовну заяву Міськради
залишено без розгляду.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
22 липня 2004 року (судді Мацюра П.Ф., Андрєєва Е.І.,
Ліпчанська Н.В.) рішення місцевого господарського суду залишено
без змін.
Підприємство звернулося з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить рішення місцевого та
постанову апеляційного господарських судів в частині відмови в
задоволенні позовних вимог Підприємства скасувати, оскільки ними
порушені норми матеріального та процесуального права та направити
справу на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх
юридичної оцінки господарськими судами, колегія суддів прийшла до
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
25 червня 1998 року Міськрадою прийнято рішення "Про
делегування Білгород-Дністровському виконавчому комітету
повноважень по орендним відношенням".
26 лютого 2002 року виконком Білгород-Дністровської міської
ради прийняв рішення "Про порядок передачі функцій виконавця робіт
по утриманню житлових будинків і прибудинкових територій", згідно
якого затверджено текст договору, Управління визначено замовником
з послуг на утримання житлових будинків і прибудинкових територій,
а виконавцями послуг визначені декілька організацій, у тому числі
і Підприємство.
Як встановлено судом, між сторонами (позивачем і
відповідачем) укладено договір від 2 квітня 2002 року на утримання
житлових будинків і прибудинкових територій міста
Білгород-Дністровський (далі - Договір).
Предметом договору є передача Замовником Виконавцю функцій
утримання житлових будинків і прибудинкових територій, надання
житлово-комунальних послуг та проведення розрахунків з
квартиронаймачами і власниками житлових приміщень.
Мета Договору - забезпечення кваліфікованого, якісного,
гарантованого обслуговування та ремонту житлового фонду, його
технічного обладнання, надання житлово-комунальних послуг,
дотримання санітарного стану прибудинкових територій для створення
мешканцям будинків належних умов проживання.
Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що за своєю
правовою природою цей договір є змішаною формою договору: договору
про надання послуг та договору передачі майна в оперативне
управління, який в свою чергу, по суті, є договором безоплатного
користування майном.
Вказаний висновок є помилковим, оскільки відповідно до
ст. 324 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
за договором безоплатного користування
майном одна сторона зобов'язується передати майно у безоплатне
користування другій стороні, а остання зобов'язується повернути те
ж майно. Проте, умовами Договору сторони передбачили, що
Підприємство отримає оплату за надані послуги, тому вказаний
договір не можна вважати договором безоплатного користування.
Крім того, вказаний Договір не можна віднести до договору про
надання послуг, оскільки Підприємство за умовами даного Договору
не надає ніяких послуг Управлінню. Послуги, відповідно до п. 1
Договору надаються квартиронаймачам та власникам житлових
приміщень.
Разом з тим, суд помилково прийшов до висновку, що Договір
має ознаки договору поставки, оскільки це суперечить нормам
глави 23 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а саме предметом Договору не є
поставка певної продукції.
Так, за юридичною природою та відповідно до постанови
Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2002 року N 139
( 139-2002-п ) (139-2002-п)
"Про схвалення програми реформування і розвитку
житлово-комунального господарства на 2002-2005 роки та на період
до 2010 року" Договір є договором управління майном.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання
повинні виконуватись належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при
відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Вимоги позивача полягали в усуненні перешкод з боку
Управління у користуванні Підприємством орендованим майном, а саме
адміністративною будівлею, складськими приміщеннями, технікою та
технологічним обладнанням, переданих Підприємству згідно Договору
для здійснення відповідних функцій.
Господарські суди прийшли до висновку про відмову в позові,
оскільки договір припинив свою дію з 17 липня 2003 року, т.я.
Управління на підставі п.6 Договору відмовилось від послуг
Підприємства.
Відповідно до ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні права і
обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод,
хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Оскільки, діючим на час виникнення спірних правовідносин
законодавством вказаний вид договору не передбачався, тому
необхідно, відповідно до вказаної норми, застосовувати загальні
вимоги, що не суперечать нормам ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Стаття 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачає, що одностороння
відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов
договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених
законом.
Тому, висновок господарських судів про припинення дії
договору не відповідає вимогам ст. 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Отже, при винесені рішення та постанови, господарськими
судами порушено норми матеріального права, зокрема ст. 162 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та норми процесуального права, а саме ст. 111-12
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, постановою Вищого господарського суду України від
15 березня 2005 року скасовано рішення господарського суду
Одеської області від 20 липня 2004 року та постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 20 вересня 2004 року та
направлено до господарського суду Одеської області справу
N 16-22/355-10287 за позовом Білгород-Дністровського міжрайонного
прокурора в інтересах держави в особі Міськради до Виконкому,
Управління, Підприємства про визнання недійсними рішення Виконкому
від 26 лютого 2002 року за N 69 та Договору від 2 квітня
2002 року.
Отже, під час нового розгляду господарському суду необхідно
врахувати, що результати розгляду справи N 16-22/355-10287 можуть
суттєво вплинути на вирішення спору по даній справі.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене
і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами
закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Ефект"
задовольнити.
Рішення господарського суду Одеської області від 21 травня
2004 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 22 липня 2004 року у справі N 30-17/182-03-4318 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Одеської області.