ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2005 Справа N 17/27
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 09.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Української державної інноваційної компанії на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 16 вересня
2004 року у справі N 17/27 за позовом прокурора Ленінградського
району м. Києва в інтересах держави в особі Української державної
інноваційної компанії до акціонерної страхової компанії
"Європоліс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Контекс"
про стягнення суми, В С Т А Н О В И В:
У травні 2000 року прокурор Ленінградського району м. Києва в
інтересах держави в особі Української державної інноваційної
компанії звернувся до арбітражного суду м. Києва з позовом до
акціонерної страхової компанії "Європоліс" про стягнення
605650 грн. боргу по інноваційній позиції.
Ухвалою арбітражного суду м. Києва від 16 червня 2000 року до
участі у справі в якості другого відповідача залучено товариство з
обмеженою відповідальністю "Контекс".
Під час розгляду справи, до прийняття судового рішення,
позивач подав до суду заяву про зменшення розміру суми позовних
вимог до 413885,90 грн., оскільки частину коштів інноваційної
позики товариством з обмеженою відповідальністю "Контекс" було
повернуто.
Рішенням господарського суду м. Києва від 31 жовтня 2001 року
(суддя Бенедисюк І.М.) позов задоволено. Стягнуто у солідарному
порядку з відповідачів на користь позивача 413885,90 грн.
основного боргу та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16 вересня 2004 року (судді Моторний О.А., Кошіль В.В.,
Карась О.В.) рішення місцевого суду змінено. В частині стягнення
боргу з акціонерної страхової компанії "Європоліс" в позові
відмовлено. В решті рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційної інстанції, посилаючись на порушення та неправильне
застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального
права, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представника позивача, прокурора,
дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи,
суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми
судовими інстанціями, 8 серпня 1996 року між Київським міським
відділенням Державного інноваційного фонду України та товариством
з обмеженою відповідальністю "Контекс" укладено інноваційний
договір N 11/96 з метою здійснення інноваційного проекту
N 30-0097-95. На страхування фінансового ризику цього договору
сторони уклали з акціонерною страховою компанією "Європоліс"
страховий договір N 15-Ф від 15 серпня 1996 року. Для вирішення
питання продовження строку виконання тими ж сторонами було
укладено інноваційний договір N 11/96-97-п, строком дії до
8 серпня 1999 року, для страхування фінансового ризику якого
сторони уклали з акціонерною страховою компанією "Європоліс"
страховий договір N 18-Ф від 15 квітня 1997 року, відповідно до
умов якого страховим випадком є факт неповернення інноваційного
кредиту у строк до 8 серпня 1999 року.
Відповідно до договору товариству з обмеженою
відповідальністю "Контекс" була надана інноваційна позика в сумі
605650 грн.
Заявою від 9 серпня 1999 року позивач повідомив акціонерну
страхову компанію "Європоліс" про настання страхового випадку.
Задовольняючи позов та стягуючи з відповідачів солідарно
413885,90 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що у
зазначений строк кредит товариством з обмеженою відповідальністю
"Контекс" у повному розмірі не повернуто, а акціонерною страховою
компанією "Європоліс" настання такого факту застраховано.
При розгляді апеляційної скарги суд другої інстанції дійшов
висновку про необхідність зміни рішення місцевого суду та відмови
в позові в частині стягнення суми боргу з акціонерної страхової
компанії "Європоліс", посилаючись на п. 2 ст. 26 Закону України
"Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
та притягнення директора товариства
з обмеженою відповідальністю "Контекс" до кримінальної
відповідальності в зв'язку з нецільовим використанням коштів
підприємства.
Проте, з висновком апеляційної інстанції про відмову в позові
в частині стягнення суми боргу з акціонерної страхової компанії
"Європоліс", погодитись не можна.
Підставою для звільнення страховика від виплати страхового
відшкодування, в силу п. 2 ст. 26 Закону України "Про страхування"
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, є вчинення страхувальником-громадянином або іншою
особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного
злочину, що призвів до страхового випадку.
При розгляді справи попередніми судовими інстанціями не
встановлено обставин, з якими даний закон пов'язує звільнення від
страхового відшкодування.
Факт вчинення умисного злочину керівником підприємства
боржника, який стосується нецільового використання коштів даного
підприємства, не може бути підставою для звільнення страхової
компанії від виплати страхового відшкодування, оскільки це не
передбачено ні п. 2 ст. 26 Закону України "Про страхування"
( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
, ні умовами договору страхування, на що суд другої
інстанції не звернув належної уваги.
Отже, оскаржувану постанову не можна визнати такою, що
постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального
права, а тому вона підлягає скасуванню.
З урахуванням настання страхового випадку, суд першої
інстанції дійшов підставного висновку про необхідність стягнення
страхової суми зі страхової компанії.
Проте, приймаючи рішення про стягнення з відповідачів
солідарно суми неповернутої позики, суд не врахував, що в силу
ст. 174 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
солідарний обов'язок
або солідарна вимога виникають, якщо вони передбачені договором
або встановлені законом.
Оскільки в даному випадку солідарний обов'язок не передбачено
ні договором, ні законом, то суд першої інстанції безпідставно
поклав солідарну відповідальність на відповідачів.
У зв'язку з цим, рішення суду першої інстанції в частині
стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Контекс" суми
боргу та судових витрат підлягає скасуванню і в задоволенні позову
до товариства з обмеженою відповідальністю "Контекс" слід
відмовити.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Української державної інноваційної компанії
задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16
вересня 2004 року у справі N 17/27 в повному обсязі, а рішення
господарського суду м. Києва від 31 жовтня 2001 року в частині
стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю
"Контекс" 413885,90 грн. основного боргу та судових витрат
скасувати і в даній частині в позові до товариства з обмеженою
відповідальністю "Контекс" відмовити.
В решті рішення господарського суду м. Києва від 31 жовтня
2001 року у справі N 17/27 залишити без змін.