ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2005 Справа N 6/213
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Подоляк О.А., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ВАТ "Страхова компанія "Укрсоцстрах"
на рішення від 06.12.2004 р. господарського суду міста Києва
та постанову від 14.01.2005 р. Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 6/213
за позовом ТОВ "Арадон" (надалі - Товариство)
до ВАТ "Страхова компанія "Укрсоцстрах" (надалі - Компанія)
третя особа АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк"
про стягнення 824 504,85 грн.
за участю представників:
від позивача - Андреєва О.Ю.
від відповідача - Крижанівський С.В.
від третьої особи - не з'явились
в судовому засіданні 23.03.2005 р. оголошувалась перерва
В С Т А Н О В И В:
Товариство звернулось до суду з позовом про стягнення з
Компанії 718151,02 грн. страхового відшкодування за Договором
N В010-350/03/СТ від 14.10.2003 р., 4212,00 грн. витрат по
складанню калькуляції відновлювального ремонту автомобіля та
30 000,00 грн. витрат на юридичні послуги.
В обґрунтування позову позивач посилався на безпідставне
невиконання відповідачем зобов'язання по виплаті страхового
відшкодування за договором N В010-350/03/СТ від 14.10.2003 р. у
зв'язку із настанням страхового випадку, а саме пошкодження
застрахованого автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
що сталася 16.12.2003 р. о 01 год. 40 хв. на Новій Окружній дорозі
у м. Києві.
В процесі розгляду справи позивач в порядку ст. 22 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути
з відповідача 674252,58 грн. страхового відшкодування,
67385,47 грн. пені, 1048,80 грн. витрат на проведення
автотоварознавчої експертизи, 80 000 грн. витрат на послуги
адвоката.
Відповідач проти заявлених вимог заперечував, посилаючись на
їх необґрунтованість та безпідставність.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.12.2004 р.
(суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 14.01.2005 р. (судді:
Коробенко Г.П., Андрієнко В.В., Полянський А.Г.), на підставі
ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ) (4038-12)
,
ст.ст. 9, 20 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
,
ст.ст. 32, 44, 49 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, постанови Пленуму
Верховного Суду України від 30.05.1997 р. N 8 ( v0008700-97 ) (v0008700-97)
позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь
позивача 650 034,09 грн. страхового відшкодування, 59 304,78 грн.
пені, 1700 грн. державного мита, 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1048,80 грн.
витрат на проведення автотоварознавчої експертизи, 80000 грн.
витрат на послуги адвоката з підстав правомірності та
обґрунтованості позовних вимог в цій частині; в іншій частині
позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Компанія звернулась
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в
позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням
судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши
матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення суду першої інстанції та постанову суду
апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що рішення місцевого господарського суду та постанова
апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог
матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові
апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків
про те, що суди в порядку ст.ст. 43, 99, 101 ГПК України всебічно,
повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини
справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування
своїх вимог і заперечень докази; для роз'яснення питань, що
виникли при вирішенні господарського спору і потребували
спеціальних знань, суд підставно звернувся до положень ст. 41 ГПК
України та призначив судові експертизи; суди належним чином
проаналізували правовідносини сторін, що в силу ст.ст. 4, 41, 151
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
виникли та існують між сторонами на підставі
укладеного договору N В010-350/03/СТ від 14.10.2003 р. та додатку
N 2 до нього; правомірно врахували положення ст. 1 Закону України
"Про судову експертизу" ( 4038-12 ) (4038-12)
, ст.ст. 42, 43 ГПК України та
надали належну юридичну оцінку висновкам судової автотехнічної та
судової автотоварознавчої експертиз; обґрунтовано відхилили
клопотання відповідача про призначення судової транспортної
експертизи та повторної судової автотехнічної експертизи з
мотивів, які відповідають положенням ст. 42 ГПК України та
постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. N 8
( v0008700-97 ) (v0008700-97)
"Про судову експертизу в кримінальних і цивільних
справах"; встановили обставини настання страхового випадку, а саме
передбаченої договором страхування N В010-350/03/СТ від
14.10.2003 р. події - дорожньо-транспортної пригоди, з настанням
якої у відповідача (страховика) виник обов'язок здійснити виплату
страхового відшкодування позивачу (страхувальнику); дослідили
обставини невиконання відповідачем названого обов'язку, в
порушення умов договору та вимог ст. ст. 8, 9, 20 Закону України
"Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
; правомірно врахувавши висновки
експертиз, положення договору та Закону України "Про страхування",
норми ст.ст. 44, 49 ГПК України, суди встановили розмір страхового
відшкодування та пені, нарахованої за несвоєчасне проведення
розрахунку, та дійшли підставних висновків про необхідність
задоволення позову частково, а також обґрунтовано присудили до
стягнення з відповідача витрат на проведення автотоварознавчої
експертизи та витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката; при
цьому, суди мотивовано відхили безпідставні заперечення
відповідача.
Крім того, апеляційний господарський суд, відповідно до ч. 1
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглядаючи справу, з
достатньою повнотою з'ясував обставини, які мали значення для
правильного розгляду поданої Компанією апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини на які
посилалась Компанія в обґрунтування своїх вимог і заперечень,
ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та
відповідають положенням чинного законодавства.
На підставі встановлених фактичних обставин судами з'ясовано
дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано
матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок,
прийняті судами рішення та постанова відповідають положенням
ст.ст. 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в
постановах Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 р. N 8
( v0008700-97 ) (v0008700-97)
"Про судову експертизу в кримінальних і цивільних
справах" та від 29.12.1976 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове
рішення" зі змінами та доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються
колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з підстав їх суперечності матеріалам
справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування судами норм матеріального та процесуального права при
прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в
зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та
обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Страхова компанія "Укрсоцстрах"
залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 06.12.2004 р. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
14.01.2005 р. у справі N 6/213 залишити без змін.