ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.03.2005 Справа N 30/173-04-5887
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна - головуючого, Є. Чернова, В. Цвігун
за участю представників:
позивача - Горжеєва О.Г.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Юридичної компанії "Юніком -Південь"
на рішення від 22.12.2004 господарського суду Одеської
області
у справі N 30/173-04-5887
за позовом Юридичної компанії "Юніком-Південь" (надалі - ЮК
"Юніком-Південь")
до Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської
міської ради
про зобов'язання відповідача внести пропозицію про занесення
будівлі готельного комплексу "Пасаж" до Державного реєстру
нерухомих пам'яток України як пам'ятку загальнонаціонального
значення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.12.2004
(суддя Рога Н.В.) в позові відмовлено у зв'язку з
необґрунтованістю позовних вимог та недоведеністю порушення прав
або охоронюваних законом інтересів позивача.
ЮК "Юніком-Південь" у поданій касаційній скарзі просить
рішення скасувати, позов задовольнити в повному обсязі,
посилаючись на порушення судом ст. 5 Закону України "Про
приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, ст.ст. 1, 6 Закону
України "Про охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
, оскільки
вважає, що будівля готелю "Пасаж" є об'єктом культурної спадщини
загальнонаціонального значення, але в порушення вимог закону
відповідач не подав пропозицій центральному органу виконавчої
влади у сфері охорони культурної спадщини про занесення будівлі як
пам'ятки національного значення до Державного реєстру нерухомих
пам'яток України, однак, дав згоду на приватизацію вказаного
об'єкта.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет правильності їх юридичної оцінки судом та заслухавши
пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла
висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а
касаційна скарга - відхиленню з наступних підстав.
Відмовляючи в позові суд виходив з недоведеності порушення
відповідачем прав та охронюваних законом інтересів позивача, який
є орендарем нежитлового приміщення, розташованого в будівлі готелю
"Пасаж", а також з тих обставин, що Управління не має повноважень
щодо звернення з питань зміни категорії пам'ятки, оскільки згідно
з ч. 1 ст. 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини"
( 1805-14 ) (1805-14)
занесення об'єкта культурної спадщини до Державного
реєстру нерухомих пам'яток України та внесення змін до нього
(вилучення з Реєстру, зміна категорії пам'ятки) проводиться
відповідно до категорії пам'ятки, зокрема, пам'ятки національного
значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням
центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної
спадщини.
Колегія погоджується з висновками суду про необґрунтованість
позовних вимог, оскільки порушені у позовній заяві питання щодо
невідповідності чинному законодавству про приватизацію рішення
Одеської міської ради від 18.11.2003 N 1921-XXIV "Про надання
згоди на вступ до господарського товариства" можуть бути лише
предметом іншого позовного провадження. В зв'язку з цим
відхиляються безпредметні посилання скаржника на порушення
відповідачем та судом ст. 5 Закону України "Про приватизацію
державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
, який не стосується даного
господарського спору.
Твердження позивача про те, що будівля готелю "Пасаж" є
об'єктом культурної спадщини загальнонаціонального значення,
спростовуються рішенням Одеського облвиконкому від 26.02.1981 р.
та рішенням колегії Міністерства у справах будівництва та
архітектури від 23.12.93, за якими будівля готельного комплексу
"Пасаж" включена до Державного реєстру культурної спадщини як
пам'ятка містобудування та архітектури місцевого значення.
Недоведеність порушення відповідачем прав та охоронюваних
законом інтересів позивача встановлено судом з врахуванням вимог
ч. 1 ст. 14 Закону України "Про охорону культурної спадщини"
( 1805-14 ) (1805-14)
, якою визначено повноваження Кабінету Міністрів
України щодо занесення пам'яток загальнонаціонального значення до
Державного реєстру нерухомих пам'яток України та зміни категорії
пам'ятки за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері
охорони культурної спадщини, але аж ніяк не за поданням Управління
(відповідача), чим спростовуються твердження позивача про
зворотне.
Не заслуговують на увагу також посилання скаржника в
обґрунтування своїх заперечень на ст. 6 Закону України "Про
охорону культурної спадщини" ( 1805-14 ) (1805-14)
, оскільки згадана стаття
не надає відповідачу повноважень змінювати категорію пам'ятки
(з пам'ятки місцевого значення на пам'ятку загальнонаціонального
значення).
Додатково слід зазначити, що передача Одеською міською радою
будівлі готелю "Пасаж" в якості внеску співзасновника
господарського товариства не є приватизацією в розумінні ст. 1
Закону України "Про приватизацію державного майна" ( 2163-12 ) (2163-12)
,
оскільки статтею 15 цього Закону вичерпно врегульовано способи
приватизації державного та комунального майна, до яких не
віднесено формування статутного фонду господарського товариства за
рахунок об'єктів права державної та комунальної власності як
майнових внесків засновника.
Недоведеність порушення прав позивача як орендаря нежилого
приміщення, розташованого в будівлі готелю "Пасаж", випливає з
вимог ч. 1 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, згідно яких при переході права
власності на об'єкт оренди до інших осіб договір оренди зберігає
чинність для нового власника.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про
відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення,
прийнятого без порушення норм матеріального і процесуального
права.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 -
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Одеської області від 22.12.2004 у
справі N 30/173-04-5884 залишити без змін, а касаційну скаргу
юридичної компанії "Юніком-Південь" - без задоволення.