ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.03.2005 Справа N 25/337
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого у засіданні, Панченко Н.П.,
Плахотнюк С.О.,
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Дніпродзержинський річковий порт"
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від
11.11.2004 р.
та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 20.12.2004 р.
у справі N 25/337 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом відкритого акціонерного товариства
"Дніпродзержинський річковий порт"
до - закритого акціонерного товариства "Дзержинець"
- товариства з обмеженою відповідальністю
"Транспортне-експедиційне підприємство "Затон"
про визнання недійсним установчого договору
Касаційну скаргу розглянуто за участю представників:
від позивача - Тимошенко Г.М.; від відповідачів - не
з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
11 листопада 2004 року у справі 25/337, залишеним без змін
постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
20 грудня 2004 року, було відмовлено в задоволенні позову
відкритому акціонерному товариству "Дніпродзержинський річковий
порт" до закритого акціонерного товариства "Дзержинець" і
товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне
підприємство "Затон" про визнання установчого договору товариства
з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне
підприємство "Затон" від 28 квітня 2001 року недійсним.
Судові рішення мотивовані тим, що у відповідності до ч. 1
ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
(в
редакції на час укладання оспорюваного установчого договору),
акціонерне товариство, товариство з обмеженою і додатковою
відповідальністю створювалися і діяли на підставі установчого
договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого
договору.
Установчі документи повинні містити відомості про вид
товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та
учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок
утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та
збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок
прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна
одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок
внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і
реорганізації товариства (ч. 2. ст. 4 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
).
Установчі документи повинні також містити відомості,
передбачені статтями 37, 51, 65, 67 і 76 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
(ч. 3. ст. 4 Закону України
"Про господарські товариства").
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, вкладами учасників та засновників
товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші
матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею,
водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами,
обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на
інтелектуальну власність), грошові кошти, втому числі в іноземній
валюті. Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника
та засновника у статутному фонді.
Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах
товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.
Згідно з ч. 1. ст. 51 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
, установчі документи товариства з обмеженою
відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього
Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з
учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. В
якості підстави визнання недійсним установчого договору ТОВ
"Транспортно-експедиційне підприємство "Затон" позивач посилається
на відсутність у п. 3.2. установчого договору порядку оцінки
вкладів засновників товариства, що не відповідає вимогам ст. 13
Закону України "Про господарські товариства".
Однак з таким твердженням суди не погоджуються, оскільки
вважають, що порядок оцінки внесків засновників встановлено у
п. 3.4. договору, в якому зазначено, що оцінка внесків проводиться
учасниками товариства на установчих зборах учасників. Також при
прийняті рішення судами було взято до уваги, що 25 червня 2003 р.
Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було прийнято
рішення по цивільній справи по заяві громадянина Л.С.М. про
встановлення факту дійсності установчого договору ТОВ "ТЕП "Затон"
(справа N 2-2244/04), яким місцевий суд загальної юрисдикції
встановив факт дійсності установчого договору ТОВ ТЕП "Затон".
Зазначене рішення суду набрало законної сили. Відповідно до ч. 4
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з цивільної справи, що
набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо
фактів, які встановленні судом і мають значення для вирішення
спору. Таким чином, факт дійсності установчого договору, тобто
факт відповідності його чинному законодавству, встановлений
рішенням місцевого суду загальної юрисдикції, є обов'язковим для
господарського суду.
Відкрите акціонерне товариство "Дніпродзержинський річковий
порт" в касаційній скарзі просить скасувати судові рішення,
посилаючись на неправильне застосування господарськими судами
ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та
прийняти нове рішення.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
вкладами учасників та засновників
товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші
матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки відповідно до
Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, права користування водою
та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням,
а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну
власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та
засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається
в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено
законодавством України.
Згідно з п. 3.2. установчого договору ТОВ "ТЕП "Затон", ЗАТ
"Дзержинець" вніс до статутного фонду майданчик бетонний, у т.ч.
здійснені поліпшення з/д шляхів - балансовою вартістю
198 854,40 грн., що становить 85,59% статутного фонду Товариства.
Однак, в установчому договорі ТОВ "ТЕП "Затон" відсутній порядок
оцінки вкладів, передбачений ст. 13 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Крім того ВАТ "Дніпродзержинський річковий порт" посилається
на те, що ЗАТ "Дзержинець" не були надані документи, які б
підтверджували оцінку вартості майданчика бетонного та здійсненого
поліпшення з/д шляхів. Пунктом 3.4 Статуту передбачається, що
"оцінка вкладів провадиться учасниками на установчих зборах
учасників".
Таким чином, господарськими судами неправильно застосовано
ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
,
оскільки протокол загальних зборів ТОВ ТЕП "Затон" містить в
порядку денному питання "про оформлення статутного фонду та
розподіл часток в ньому", що передбачає перелік майна, яке вносять
учасники до статутного фонду товариства, а не "порядок оцінки
вкладів" у розумінні вищевказаної статті закону, а саме процедуру
необхідної поведінки по достовірній оцінці вкладів.
З матеріалів справи вбачається, що по вищезазначеному питанню
порядку денного голосування проведене не було.
Отже, враховуючи те, що установчий договір ТОВ "ТЕП "Затон"
суперечить нормам закону, а саме ст. 13 Закону України "Про
господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, установчий договір, згідно
зі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, є недійсним.
Окрім того, твердження ВАТ "Дніпродзержинський річковий порт"
про те, що ЗАТ "Дзержинець" було збудовано майданчик бетонний на
земельній ділянці, законним землекористувачем якої був ВАТ
"Дніпродзержинський річний порт" є безпідставним, оскільки
зазначене будівництво суперечить ст. 11 Закону України "Про
транспорт" ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
, яка передбачає, що розміщення споруд та
інших об'єктів транспорту на землях, наданих в користування
підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими
органами влади і самоврядування.
При цьому слід зазначити, що ВАТ "Дніпродзержинський річковий
порт" є транспортним підприємством, тобто спорудження майданчика
бетонного, повинно було здійснюватись тільки за погодженням з
місцевими органами влади і самоврядування.
Оскільки землекористувачем є ВАТ "Дніпродзержинський річковий
порт", який не отримував згоду місцевих органів влади і
самоврядування на спорудження зазначеного бетонного майданчика,
дії ЗАТ "Дзержинець" є самовільними і такими, що суперечать
вимогам закону.
6 серпня 2004 року ВАТ "Дніпродзержинський річковий порт"
отримав припис Дніпродзержинської міської інспекції державного
архітектурно-будівельного контролю, згідно з яким в строк до
13.08.2004 р. необхідно було демонтувати споруду на земельній
ділянці за адресою вул. Дніпростроєвська 16-а, яка виконана з
залізобетонних блоків, на тій підставі, що відсутні документи на
зазначену споруду.
Зазначена в приписі Дніпродзержинської міської інспекції
державного архітектурно-будівельного контролю споруда є
майданчиком бетонним та вкладом ЗАТ "Дзержинець" до статутного
фонду ТОВ "Транспортне-експедиційне підприємство "Затон".
Той факт, що спорудження майданчика бетонного є незаконним та
суперечить вимогам ст. 11 Закону України "Про транспорт"
( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
, свідчить про те, що зазначена будівля не може бути
внесена як частина вкладу ЗАТ "Дзержинець" до статутного фонду ТОВ
"Транспортне-експедиційне підприємство "Затон".
Окрім того, винесене Кіровським районним судом
м. Дніпропетровська рішення від 25.06.2003 р. по справі
N 2-2244/04, яким встановлено факт дійсності установчого договору
ТОВ "ТЕП "Затон", не може бути підставою для визнання відсутнім
предмету спору в справі 25/337.
Недійсність установчого договору є спором про право між ВАТ
"Дніпродзержинський річковий порт" та ЗАТ "Дзержинець", а тому не
може вирішуватись способом встановлення факту дійсності договору,
оскільки, згідно зі ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, одним з засобів
захисту цивільних прав і інтересів є визнання угоди недійсною.
З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення
установчого договору, ВАТ "Дніпродзержинський річковий порт" не
було відомо, що часткою вкладу ЗАТ "Дзержинець" у розмірі 85,59%
статутного фонду ТОВ "ТЕП "Затон" є споруда, якою відповідач не
мав право розпоряджатись та яка самовільно та незаконно споруджена
на земельній ділянці, землекористувачем якої є ВАТ
"Дніпродзержинський річковий порт".
За таких обставин місцевим та апеляційним судами при розгляді
даної справи було порушено норми матеріального права, а саме ч. 4
ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що є підставою для скасування
оскаржуваного рішення та направлення справи на новий розгляд
господарського суду Дніпропетровської області.
Окрім того, господарськими судами, всупереч ст. 4 Закону
України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, було
встановлено, що порядок оцінки внесків засновників, передбачений
пунктом 3.4. установчого договору, в якому зазначено, що оцінка
внесків проводиться учасниками товариства на установчих зборах, що
підтверджує протокол загальних зборів засновників ТОВ ТЕП "Затон"
N 1 від 29.03.2001 року, яким і визначна вартість майна, що
передається до статутного фонду.
Як вбачається з матеріалів справи, в порядку денному
протоколу загальних зборів міститься лише питання "про оформлення
статутного фонду та розподіл долів в ньому", що передбачає перелік
майна, який вноситься до статутного фонду товариства.
При цьому, цей протокол не передбачає "порядку оцінки
вкладів", а саме процедури, необхідної для встановлення
достовірної оцінки вкладів, як того вимагає ст. 13 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
.
До того ж слід зазначити, що з матеріалів справи вбачається,
що по даному питанню порядку денного голосування проведено не
було.
Як вбачається з матеріалів справи, Дніпродзержинська міська
інспекція державного архітектурно-будівельного контролю приписом
від 11.10.2004 р. зобов'язала ВАТ "Дніпродзержинський річковий
порт" демонтувати залізобетонну споруду за адресою:
вул. Дніпробудська, 16-а силами порту, оскільки залізобетонну
споруду споруджено з порушенням ст. 11 Закону України "Про
транспорт" ( 232/94-ВР ) (232/94-ВР)
та статей 88, 89 Водного кодексу України
( 213/95-ВР ) (213/95-ВР)
, тобто частка вкладу ЗАТ "Дзержинець" у розмірі
85,59% статутного фонду ТОВ ТЕП "Затон" була внесена всупереч
ст. 4 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, так як ЗАТ
"Дзержинець" не мало права розпоряджатись даною спорудою.
Судами було прийнято до уваги рішення Кіровського районного
суду м. Дніпропетровська від 25.06.2004 р. по цивільній справі
N 2-2244/04 за заявою громадянина Л.С.М. про встановлення факту
дійсності установчого договору ТОВ ТЕП "Затон". Вищезазначеним
рішенням суду був встановлений факт дійсності установчого договору
ТОВ ТЕП "Затон". При розгляді справи N 25/337 місцевий та
апеляційний господарські суди посилаючись на наявність зазначеного
рішення прийшли до висновку, що факт дійсності установчого
договору ТОВ ТЕП "Затон" відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не потребує доказування. Але судами не було взято до
уваги, що дане рішення було винесене в порядку окремого
провадження, без залучення до участі у справі всіх заінтересованих
осіб.
Таким чином, всупереч вимогам статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
місцевим і апеляційним
господарськими судами не надано належної оцінки всім доказам в їх
сукупності і судова колегія дійшла висновку про неповне
встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість
надання їм належної юридичної оцінки, в зв'язку з чим судові акти
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд, при
якому суду слід урахувати викладене, вжити всіх передбачених
законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування
обставин справи, дійсних прав та обов'язків сторін і залежно від
установленого ухвалити відповідне рішення.
За таких обставин рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 11 лютого 2004 р. та постанова
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 грудня
2004 р. у справі N 25/337 підлягають скасуванню, а справа повинна
бути передана на новий розгляд господарського суду
Дніпропетровської області.
Враховуюче викладене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
ст. 111-9, 111-10, 111-11, Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Дніпродзержинський річковий порт" задовольнити частково.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 20 грудня 2004 р. та рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 11 листопада 2004 р. скасувати.
3. Справу N 25/337 передати на новий розгляд господарського
суду Дніпропетровської області.