ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.03.2005 Справа N 25/147-04-4097
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Кравчука Г.А.
за участю представників:
позивача Манушин В.О. - дов. від 14.01.2005
відповідача Петрова Ю.Г. - дов. від 02.11.2004
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків в Одеській області
на постанову від 22.09.2004 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі N 25/147-04-4097 господарського суду Одеської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Бруклін-Київ"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків в Одеській області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ по
роботі з великими платниками податків в Одеській області
N 0000010840/0 від 01.04.2004, N 0000010840/1 від 28.04.2004,
N 0000010840/2 від 24.05.2004
В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Бруклін-Київ" до господарського суду Одеської області
був заявлений позов про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень СДПІ по роботі з великими платниками податків в
Одеській області N 0000010840/0 від 01.04.2004, N 0000010840/1 від
28.04.2004, N 0000010840/2 від 24.05.2004, якими товариству
визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі
700000 грн. та застосовані фінансові санкції в розмірі 350000 грн.
Підставою прийняття оспорюваних рішень став акт від
29.03.2004 N 12/26-05/395773627 про результати позапланової
документальної перевірки правомірності використання пільги з
податку на прибуток платника податку по спільній діяльності ТОВ
"Бруклін-Київ" з ДП "Одеський морський торговельний порт" згідно
договору N 2272 від 27.12.2002 по угоді N 100 від 05.06.2002 на
пайову участь у будівництві житла для військовослужбовців та
членів їх сімей, в якому зафіксовано порушення товариством
пункту 22.3 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
шляхом безпідставного заниження
податкового зобов'язання на суму внесених інвестицій, оскільки
такі інвестиції не були спрямовані на будівництво об'єктів,
зазначених у первісній інвестиційній угоді.
Рішенням від 13.07.2004 господарського суду Одеської області
(суддя Малярчук І.А.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі
шляхом визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ по
роботі з великими платниками податків в Одеській області
N 0000010840/0 від 01.04.2004, N 0000010840/1 від 28.04.2004,
N 0000010840/2 від 24.05.2004.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про дотримання
позивачем всіх передбачених пунктом 22.3 статті 22 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
умов для
застосуванні відповідної пільги, зокрема, інвестиційний договір
був укладений до 01.07.1997; до цієї дати були проведені фактичні
витрати; кошти направлені на будівництво житла для
військовослужбовців та членів їх сімей, розпочате до 01.07.1997.
За апеляційною скаргою СДПІ по роботі з великими платниками
податків в Одеській області Одеський апеляційний господарський суд
(судді: Туренко В.Б. - головуючий, Бандура Л.І., Поліщук Л.В.),
переглянувши рішення господарського суду Одеської області в
апеляційному порядку, постановою від 22.09.2004 залишив його без
змін з тих же підстав.
СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській
області подала до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на прийняті судові рішення, в якій просить рішення та
постанову у справі скасувати, у задоволенні позовних вимог
відмовити, посилаючись на порушення господарськими судами
матеріальних норм, зокрема, пункту 22.3 статті 22 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та
пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України "Про Методологію
визначення цін і процедури зменшення зобов'язань платників податку
на прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активі, що
інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та
членів їх сімей, і порядок використання коштів, що спрямовуються
на будівництво такого житла, та здійснення бюджетного контролю за
їх цільовим використанням" ( 568-98-п ) (568-98-п)
.
Наведені законодавчі приписи встановлюють, що податкові
зобов'язання інвесторів щодо податку на прибуток підприємств
зменшуються на суму інвестицій у разі виконання таким
підприємством кількох обов'язкових умов, однією з яких є те, що
інвестиції можуть спрямовуватись тільки на завершення будівництва,
розпочатого до 1 липня 1997 року.
Оскільки, на думку заявника, позивачем викладена умова не
дотримана, є безпідставним застосування ним встановленої
пунктом 22.3 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
пільги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно частині 2 пункту 22.3 статті 22 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
кошти,
спрямовані платником податку на будівництво житла
військовослужбовців та членів їх сімей, які мають право на
отримання житла відповідно до законодавства України, за укладеними
до 1 липня 1997 року угодами про інвестування будівництва житла
для військовослужбовців ВВ МВС України та членів їх сімей, по яких
на 1 липня 1997 року проведені фактичні витрати, враховуються у
зменшення податкового зобов'язання такого платника податку у сумі,
що не перевищує розмір податкового зобов'язання, нарахованого
протягом звітного (податкового ) періоду, в якому здійснювалося
таке інвестування, протягом терміну завершення будівництва
об'єктів житла, розпочатих до 1 липня 1997 року, але не пізніше
терміну завершення будівництва об'єктів житла, розпочатих
до 1 липня 1997 року, але не пізніше терміну, встановленого
абзацом першим цього пункту. Порядок використання таких коштів та
бюджетного контролю за їх цільовим використанням встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
Касаційна інстанція зазначає, що відповідно до вимог
статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених
у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.
Так, господарськими судами першої та апеляційної інстанції
встановлено та підтверджується матеріалами справи, що
19.06.1997 р. між Відділом капітального будівництва Південного
напрямку прикордонних військ України (замовник) та
Чорномосько-Азовським виробничо-експлуатаційним Управлінням
морських шляхів (інвестор) укладено договір N 14 про інвестування
матеріалів на будівництво житла для військовослужбовців Південного
напрямку прикордонних військ.
У зв'язку з невиконанням інвестором зобов'язань за вказаним
договором 10.06.2002 р. між Чорномосько-Азовським
виробничо-експлуатаційним Управлінням морських шляхів
"Чоразморшлях" (інвестор), Відділом будівництва та
розквартирування Прикордонних військ України (замовник), ТОВ
"Бруклін-Київ" (новий інвестор) укладено договір N 79 про часткову
передачу прав за договором від 19.06.1997 р. N 14, за умовами
якого інвестор передав, а новий інвестор прийняв обов'язки
передати замовнику інвестиції в обсязі 2500000 грн. для закінчення
будівництва житлових будинків, будівництво яких розпочато до
01.07.1997 р. та реконструкції казарм, гуртожитків під житло у
регіонах дислокації прикордонних військ України відповідно до
існуючої потреби у житлі.
На виконання зазначеного договору ТОВ "Бруклін-Київ" у червні
2002 року перерахувало на рахунок Управління державного
казначейства у Одеській області для Відділу будівництва Південного
напрямку прикордонних військ України інвестицію у загальній сумі
1000000 грн.
05.06.2002 Відділ будівництва Південного напрямку
прикордонних військ України (інвестор - замовник) з метою
вдосконалення механізму спрямування коштів і матеріальних активів,
що інвестуються у будівництво житла для військовослужбовців та
членів їх сімей, уклав з ТОВ "Конкордтеплосервіс" (підрядник)
інвестиційний договір N 100 на пайову участь у будівництві житла
для військовослужбовців Прикордонних військ України та членів їх
сімей, предметом якого є інвестування коштів та матеріальних
активів у сумі 799524 грн. для завершення будівництва
недобудованого житлового будинку у м. Білгород-Дністровський по
вул. Перемоги, 20 для заселення військовослужбовцями та членами їх
сімей.
З акту перевірки вбачається, що фактично підставою визначення
позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток, стало
неналежне виконання сторонами саме умов договору N 100 від
05.06.2002 (з подальшими доповненнями). Зокрема, нецільове
використання підрядником (ТОВ "Конкордтеплосервіс") інвестиційних
коштів та зміна інвестором - замовником (Відділ будівництва
Південного напрямку прикордонних військ України) об'єкту
інвестування, передбаченого в первісній редакції договору N 100
від 05.06.2002.
При цьому касаційна інстанція зазначає, що позивач (ТОВ
"Бруклін-Київ") діяв виключно в рамках, передбачених умовами
договору N 79, підпунктом 1.1 якого сторони обумовили про
направлення інвестицій саме для закінчення будівництва житлових
будинків, будівництво яких розпочато до 01.07.1997 р., та не міг
впливати на господарські відносини, що складались у замовника
інвестицій з підрядником на підставі договору, учасником якого
позивач не був.
Крім того, господарськими судами першої та апеляційної
інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказах
встановлено, що інвестиційні кошти були спрямовані на будівництво
житла для військовослужбовців, розпочате до 01.07.1997, чим
спростовуються викладені в касаційній скарзі доводи податкової
служби.
Таким чином, беручи до уваги встановлені судоми обставини
справи, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність з боку
позивача зазначених в акті перевірки порушень пункту 22.3
статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а тому донарахування позивачу суми податку на
прибуток та застосування до нього штрафних санкції є
безпідставним.
На думку касаційної інстанції, рішення та постанова у справі
прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального
права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 1 статті 111-9, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 13.07.2004 господарського суду Одеської області
та постанову від 22.09.2004 Одеського апеляційного господарського
суду у справі N 25/147-04-4097 господарського суду Одеської
залишити без змін, а касаційну скаргу Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в
Одеській області - без задоволення.