Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. –головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю повноважних представників: позивача –

відповідача –

розглянувши касаційну скаргу ДП Спеціальне конструкторське бюро “Орізон” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 5.05.2005 року у справі за позовом ДП Спеціальне конструкторське бюро “Орізон” до приватного підприємця Федика М.І.

про стягнення 1022 68 грн. орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Львівської області від 31.07- 06.08.2003 року в позові відмовлено. Визнаний недійсним договір оренди території № 129/160 дог від 29.09.2003 року.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 5.05.2005 року рішення суду залишене без змін

Не погоджуючись з постановою суду, ДП Спеціальне конструкторське бюро “Орізон” просить її скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, згідно умов договору № 129/160 дог від 29.09.2003 року, укладеного між сторонами у справі, позивач передав відповідачеві в оренду строком на один рік територію біля в’їзних воріт загальною площею 890 м2, що підтверджується актом прийому-передачі майна № 1.

Відповідно до додатку № 1 до вказаного договору, розмір місячної орендної плати становить 222, 50 грн.

У відповідності з п. 5.1 договору, строк дії договору становить один рік.

Законом України “Про оренду землі” (161-14) визначено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, а орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні та міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України (2768-14) , право постійного користування земельною ділянкою –це право володіння та користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній чи комунальній власності.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 2-9/68 від 01.12.2004 року Вовчинецька сільська рада повідомила, що земельна ділянка АТ “Родон” належить йому на праві постійного користування.

Судом першої інстанції правильно встановлено, а апеляційним підтверджено, що за укладеним сторонами договором оренди позивач не мав законних підстав для укладення спірного договору, оскільки він не є ні користувачем, ні власником земельної ділянки.

Статтею 15 Закону України “Про оренду землі” (161-14) визначено, що відсутність в договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. ст. 4, 6, 11, 17, 19 цього закону (161-14) , є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди та для визнання його недійсним.

Зважаючи на те, що укладений сторонами договір оренди № 129/160 дог не містить встановлених ч. 3 ст. 15 Закону України “Про оренду землі” (161-14) умов, які є невід’ємною частиною такого договору та не передбачає одну з істотних умов договору –існуючі обмеження щодо використання земельної ділянки, не встановлено індексації при визначенні розміру орендної плати, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що вказані порушення умов спірного договору є підставою для визнання вказаного договору оренди території недійсним.

На підставі п. 1 ст. 83 ГПК України (1798-12) , господарський суд, приймаючи рішення має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Таким чином, у рішенні, залишеним без змін постановою, суд вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав недійсним спірний договір оренди № 129/160 дог від 29.09.2003 року, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог за необгрунтованістю.

За таких обставин, постанова суду відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 5.05.2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу ДП Спеціальне конструкторське бюро “Орізон” –без задоволення.