ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.03.2005 Справа N 22/224
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Плахотнюк С.О.,
суддів: Панченко Н.П., Плюшка І.А.,
розглянувши касаційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі
відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС"
на постанову від 07.12.2004 Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі N 22/224
за позовом ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого
підрозділу "Запорізька АЕС"
до Енергодарської міської ради
про визнання договору недійсним
та зустрічним позовом до Енергодарської міської ради ДП "НАЕК
"Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС"
про визнання спірної угоди недійсною на підставі ст. 230
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за участю представників:
- позивача - Терещенко Я.С., Столярової М.В.
- відповідача - Кулак Н.В.,
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча
компанія "Енергоатом" в особі відособленого підрозділу "Запорізька
атомна електрична станція" (ДП НАК "Запорізька АЕС) звернулась до
господарського суду Запорізької області з позовною заявою до
Енергодарської міської ради про визнання недійсної Угоди від
26.05.03 N 69/296-03 "Про усунення зауважень робочої комісії з
технічного огляду об'єктів, що забезпечують життєдіяльність
міста", як такої, що не відповідає вимогам закону.
Виконавчий комітет Енергодарської міської ради звернувся до
господарського суду Запорізької області із зустрічною заявою про
визнання недійсною зазначеної угоди, вчиненої внаслідок обману.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.08.04
у справі N 22/224 (суддя Скиданова Ю.О.) первісний позов
задоволено. Визнана недійсною Угода N 69/296-03 від 26.05.03 "Про
усунення зауважень робочої комісії з технічного огляду об'єктів,
що забезпечують життєдіяльність міста". Стягнуто з відповідача
судові витрати.
В зустрічному позові відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
07.12.04 у справі N 22/224 рішення господарського суду Запорізької
області від 25.08.04 змінено. Зустрічний позов задоволено. Визнано
недійсною зазначену угоду як таку, що укладена під впливом обману.
В решті рішення залишено без змін.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 07.12.04, ДП НАК "Енергоатом" в особі ВП
"Запорізької АЕС" просить скасувати постанову апеляційної
інстанції, залишити без змін рішення господарського суду
Запорізької області від 25.08.04, посилаючись на порушення судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
а саме: ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(ст. 230 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
ст. 67 (ст. 247) ЦК УРСР і ЦК України.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав:
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції
встановлено, що 26.05.2003 між ДП НАЕК "Енергоатом" в особі
відособленого підрозділу "Запорізька АЕС" та Енергодарською
міською радою було укладено Угоду N 69/296-03 "Про усунення
зауважень робочої комісії з технічного огляду об'єктів, що
забезпечують життєдіяльність міста" (надалі - Угода).
Вказану Угоду було підписано виконуючим обов'язки
генерального директора відокремленого підрозділу "Запорізької АЕС"
Лавренчук А.І., який відповідно до наказу генерального директора
N 1436лс від 25.05.2003 на той час виконував обов'язки
генерального директора і відповідно до наданого доручення мав
право підписувати договори вартістю не більше 200000 грн.
Відповідно з п.4.1 угоди N 69/296-03 сума угоди визначена в
розмірі 809500 грн.
Враховуючи, що згідно ст. 63 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
наступне
схвалення угоди, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту
її укладення, судом першої інстанції перевірені обставини
укладання угоди.
Як встановлено судом першої інстанції ДП НАЕК "Енергоатом"
заперечило проти Угоди N 69/296-03 від 26.05.2003 і листом від
10.09.2003 запропонувало відособленому підрозділу "Запорізької
АЕС" розірвати зазначену угоду як таку, що не відповідає Закону
України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної
власності" ( 147/98-ВР ) (147/98-ВР)
та Типовому договору. На підставі
встановленого суд першої інстанції дійшов висновку, що схвалення
"Угоди" N 69/296-03 не відбулося. "Угода", яка вчинена від імені
іншої особи, особою не уповноважена на вчинення таких дій, є
недійсною, тому первісний позов судом задоволено.
Відповідно до прикінцевих та перехідних Положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(п. 7) - до позовів про визнання
заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків
недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого
виникло до 1 січня 2004, застосовується позовна давність,
встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло
раніше; (п. 9) - до договорів, що були укладені до 1 січня 2004
року і продовжують діяти після набрання чинності ЦК України,
застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і
наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно
від дати їх укладання. По заперечуваної угоди право на звернення
до суду виникло у 2003 р.
З врахуванням викладеного, висновок суду першої інстанції
стосовно застосування до заперечуваної "Угоди" норм Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
цілком правомірно.
Судом першої інстанції враховано, що застосування ст. 57 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
- недійсність угоди, укладеної в наслідок обману,
насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони
з другою стороною або збігу тяжких наслідків, можливо при доказах
наміру такої дії. Судом першої інстанції ці обставини не
встановлені і в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Апеляційна інстанція погодилась з висновком суду першої
інстанції в частині визнання заперечуваної "Угоди" недійсною,
оскільки її укладено з перевищенням повноважень, але не погодилась
із застосуванням судом першої інстанції Цивільного Кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та висновку щодо зустрічного позову. Апеляційна
інстанція вважає, що до спірних взаємовідносин застосовуються
норми ЦК України, зокрема, ст. 230 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
- угода,
вчинена внаслідок обману, може бути визнана недійсною. Апеляційна
інстанція вважає, що підписання "Угоди" внаслідок обману доведено
поясненням представника Енергодарської міської ради з якого
вбачається, що міська рада не знала, хто підписав "Угоду",
оскільки проект угоди було направлено на адресу ВП "Запорізька
АЕС" поштою і підписаний він був саме генеральним директором
Пишним В.М. Крім того, в постанові апеляційної інстанції є
посилання на те, що у 2001 році при укладенні іншого договору" про
часткове фінансування витрат на утримання та капітальний ремонт
об'єктів соціальної інфраструктури, які передаються до комунальної
власності, між тими ж сторонами, додавалась довіреність від
19.06.2001 N 27/10 на генерального директора ВП "Запорізька АЕС"
Пишного В.М., в якій його право на укладення договору не було
обмежено сумою угоди. Викладене стало підставою для задоволення
зустрічного позову і визнання недійсної заперечувальної "Угоди" на
підставі ст. 230 ЦК України.
Вищий господарський суд України не погоджується з висновком
апеляційної інстанції про задоволення вимог відповідача по
зустрічному позову. Апеляційною інстанцією невмотивовано залишено
поза увагою досліджені судом першої інстанції обставини щодо
повноважень як виконуючого обов'язки генерального директора
Лавренчука А.І. і генерального директора ВП "Запорізька АЕС"
Пишного В.М. (останній мав право підписувати договори на суму теж
не більш 200000 грн.). Висновки з цього питання суду першої
інстанції не спростовані належним чином апеляційною інстанцією.
З врахуванням викладеного, визнання апеляційною інстанцією
спірної Угоди недійсною на підставі ст. 57 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
ст. 230 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
як такої, що була укладена внаслідок
обману, Вищий господарський суд вважає необгрунтованим.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого
підрозділу "Запорізька АЕС" на постанову від 07.12.2004
Запорізького апеляційного господарського суду у справі N 22/224
задовольнити.
Постанову від 07.12.2004 Запорізького апеляційного
господарського суду у справі N 22/224 скасувати. Рішення
господарського суду Запорізької області від 25.08.2004 залишити
без змін.