ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.03.2005 Справа N 11/255
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової (головуючого), Н. Волковицької, Т. Гоголь, за участю
представників: від позивача - Гончаренко В.А. (дов. від
10.12.2004 р.), Тіток О.М. (дов. від 10.12.2004 р.), від
відповідачів - Ізотової А.П. (дов. від 28.03.2005 р.), розглянувши
у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської
об'єднаної державної податкової інспекції на постанову від
07.12.2004 року Київського апеляційного господарського суду у
справі N 11/255 господарського суду Чернігівської області за
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі"
до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень N 0000082303/0,
N 0000972303/0 від 04.08.2004 року, В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Вищого господарського суду України від 7 лютого
2005 року у справі N 11/255 господарського суду Чернігівської
області касаційна скарга Ніжинської об'єднаної державної
податкової інспекції на рішення від 11.10.2004 року господарського
суду Чернігівської області та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 07.12.2004 року у зазначеній справі
прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого -
Т. Дроботової, суддів - Н. Волковицької, Г. Фролової.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України Осетинського А.Й. від 29.03.2005 р. склад колегії суддів
замінено та призначено колегію у складі головуючого -
Т. Дроботової, суддів - Н. Волковицької, Т. Гоголь.
Товариство з обмеженою відповідальністю НіжинТеплоМережі
звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
N 0000972303/0 від 04.08.2004 року, яким позивачу визначено
податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі
61350,00 грн., з яких основний платіж - 47192,00 грн. та
14158,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкового
повідомлення-рішення N 0000082303/0 від 04.08.2004 року, яким
позивачу зменшено бюджетне відшкодування в розмірі 95419 грн. та
застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 28626,00 грн.,
прийнятих на підставі акта про результати документальної перевірки
з питань правильності заявленої до відшкодування суми податку на
додану вартість по податковій декларації за травень 2004 року
N 352/23-200/32750668 від 03.08.2004 року.
В акті перевірки встановлено, що в порушення приписів
підпункту 11.11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
Товариство при придбанні товарів (робіт, послуг) до
податкового кредиту відносило всі суми податку на додану вартість
за першою подією.
За результатами перевірки встановлено збільшення Товариством
суми дозволеного податкового кредиту, визначеного за касовим
методом у процентному відношенні на загальну суму 86595 грн.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
11.10.2004 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі шляхом
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень N 0000082303/0,
N 0000972303/0 від 04.08.2004 року.
Мотивуючи рішення суд виходив з того, що згідно частини 1
статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
ніхто не може бути
примушений робити те, що не передбачено законом, оскільки наведена
відповідачем в акті перевірки методика визначення податкового
кредиту пропорційно обсягів реалізації тепла позивачем не
передбачена прямо законом. Відповідач не вправі вимагати від
платника податків її дотримання. Визначити суму податкового
кредиту за касовим методом, як передбачено пунктом 11.11 статті 11
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в
даному випадку, позивач можливості не мав, оскільки специфіка
отримання такого товару як газ виключає можливість визначення
частки, що буде направлена для виробництва тепла для ЖЕКів та
бюджетних установ, в момент його придбання.
Суд дійшов висновку, що за таких обставин позивач правомірно
здійснював формування податкового кредиту.
За апеляційною скаргою Ніжинської об'єднаної державної
податкової інспекції Київський апеляційний господарський суд
постановою від 07.12.2004 року рішення господарського суду першої
інстанції залишив без змін з тих же підстав.
Ніжинська ОДПІ подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені
позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме:
статей 1, 4, 7, 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та статті 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Скаржник посилається на те, що законодавець чітко визначив
порядок застосування "касового методу" як для визначення
податкових зобов'язань з податку на додану вартість, так і
податкового кредиту та визначив обов'язковість використання саме
цього методу колом платників, до яких і відноситься позивач та
коло господарських операцій, за якими необхідно в обов'язковому
порядку застосовувати саме даний метод. Висновки судів щодо права
платників податку самостійно обирати метод визначення бази
оподаткування при визначенні податкового зобов'язання, на думку
заявника, суперечить приписам пункту 11.11 статті 11 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Крім того, Ніжинська ОДПІ в касаційній скарзі зазначає, що
позивач не мав права проводити корегування податкового кредиту в
травні на підставі пункту 4.5 статті 4 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за рахунок повернення
мультимедійного контейнерного типу для комплексів водопідготовки,
оскільки розрахунок N 6 був сфабрикований позивачем.
ТОВ "НіжинТеплоМережі" у відзиві на касаційну скаргу просить
судові рішення у справі залишити без змін з підстав, якими вони
мотивовані.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного
господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи в даному випадку
спірні правовідносини виникли з приводу правомірності віднесення
до податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість за
операціями з придбання теплової енергії за першою з подій, а також
правомірності корегування податкового кредиту.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої та
апеляційної інстанцій щодо відсутності з боку позивача порушень
приписів пункту 11.11 статті 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
При цьому необхідно зазначити, що з 11.07.2001 до
пункту 11.11 статті 11 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
внесені зміни, якими встановлені випадки,
в яких застосовується касовий спосіб визначення бази оподаткування
операцій з продажу відповідних товарів та послуг і надане
визначення поняття касового способу як способу податкового обліку,
за яким датою виникнення податкових зобов'язань платника податку з
продажу товарів (робіт, послуг) є дата отримання коштів на рахунок
або у касу такого платника податку, або отримання ним інших видів
компенсації їх вартості, а датою виникнення права на податковий
кредит є дата відрахування коштів з рахунку або каси платника
податку в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг) чи
дата надання інших видів компенсації їх вартості.
Такий спосіб податкового обліку застосовується щодо операцій
з продажу теплової енергії, газу природного (крім скрапленого) та
надання послуг, вартість яких включається до складу квартирної
плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним
установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також
житлово-експлуатаційними конторами та іншими подібними платникам
податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з
метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів у
компенсацію їх вартості, а також для житлово-експлуатаційних
контор та бюджетних установ, що отримують ці послуги, товари, у
разі, якщо вони зареєстровані як платники податку.
Зміст вказаної норми Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не встановлює
спеціальних правил щодо дати виникнення права на податковий кредит
за придбаними товарами і отриманими послугами, які не входять в
вищезазначений перелік, тому в цій частині податкові відносини
регулюються загальними нормами, які визначені у статті 7
зазначеного Закону, тобто за "першою подією".
Встановлення будь-якого процентного співвідношення в
податковому зобов'язанні та використання його при розрахунку суми
податкового кредиту Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачає.
Враховуючи, що господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій був встановлений факт застосування позивачем як способу
податкового обліку за "касовим методом", так і за "першою подією"
(в залежності від того, чи входять товари до переліку пункту 11.11
статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
), цілком обґрунтованими є висновки господарських
судів про неправомірність висновків відповідача щодо порушення
позивачем вимог вищезазначеної норми Закону при формуванні
податкового кредиту.
Крім того, касаційна інстанція зазначає, що пунктом 4.5
статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що у разі коли після поставки товарів
(робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за
поставку товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках
повернення проданих товарів чи права власності на такі товари
продавцю, а також у зв'язку з визнанням боргу покупця безнадійним
у порядку, визначеному законодавством України, податок,
нарахований у зв'язку з такою поставкою, перераховується
відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує
суму податкового зобов'язання на суму надмірно нарахованого
податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового
зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена
сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається
перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми
компенсації продавцю.
Господарськими судами при розгляді справи встановлено, що
перерахунок податкового зобов'язання з податку на додану вартість
здійснено позивачем в зв'язку з поверненням товару, яке
підтверджується наданими та оціненими судом (а.с. 72-74) доказами.
Заперечення відповідача стосовно фіктивності розрахунку N 6,
на підставі якого здійснювалось корегування, колегія не приймає до
уваги, оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Таким чином, посилання відповідача на порушення і неправильне
застосування судом норм матеріального права при прийнятті рішення
та постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать
матеріалам справи, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування
рішення господарського суду Чернігівської області та постанови
Київського апеляційного господарського суду колегія суддів не
вбачає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Чернігівської області від
11.12.2004 року та постанову від 07.12.2004 р. Київського
апеляційного господарського суду у справі N 11/255 господарського
суду Чернігівської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції - без
задоволення.