ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.03.2005 Справа N 02/71-64
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: суддя
Селіваненко В.П. - головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Волинського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луцьк, на рішення
господарського суду Волинської області від 07.10.2004 та постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 01 - 08.02.2005
зі справи N 02/71-64 за позовом Волинського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Відділення) до
сільськогосподарського виробничого кооперативу "Правда" (далі -
СГВК "Правда"), с. Пнівне Камінь-Каширського району Волинської
області, про стягнення 5156,82 грн., В С Т А Н О В И В:
Відділення звернулося до господарського суду Волинської
області з позовом про стягнення з СГВК "Правда" 5156,82 грн.
штрафних санкцій за нестворені 6 робочих місць для
працевлаштування інвалідів у 2002 році.
Рішенням названого суду від 07.10.2004 (суддя Костюк С.В.),
залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 01-08.02.2005 (колегія суддів у складі:
суддя Скрутовський П.Д. - головуючий, судді Онишкевич В.В.,
Слука М.Г.), в задоволенні позову відмовлено. Прийняті судові
рішення мотивовано виконанням СГВК "Правда" обов'язку, покладеного
на нього Законом України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" від 21.03.91 N 875-XII ( 875-12 ) (875-12)
(далі -
Закон N 875).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Відділення просить рішення місцевого та постанову апеляційного
господарських судів зі справи скасувати через неправильне
застосування норм матеріального права, а позов - задовольнити.
Своє прохання скаржник мотивує невиконанням відповідачем обов'язку
зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце
розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав
для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- відповідно до середньооблікової чисельності штатних
працівників (190 осіб) відповідач у 2002 році повинен був створити
8 робочих місць для працевлаштування інвалідів;
- на підприємстві створено і атестовано 8 робочих місць для
працевлаштування інвалідів, що підтверджується випискою з рішення
правління СГВК "Правда" від 12.12.2001 та випискою із протоколу
засідання комісії зі створення робочих місць для працевлаштування
інвалідів від 05.01.2002;
- фактично в 2002 році СГВК "Правда" було працевлаштовано 3
інваліди, а зазначення у звітності за 2002 рік (форма N 10-III)
про працевлаштування 2 інвалідів не відповідає дійсності;
- протягом 2002 року інваліди з питань працевлаштування до
районного центру зайнятості не зверталися, що підтверджується
довідкою Камінь-Каширського районного центру зайнятості від
29.12.2004 N 622;
- за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002
році СГВК "Правда" прибутку не отримало та мало збитки в сумі
30000 грн.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з відповідача штрафних санкцій,
передбачених статтею 20 Закону N 875 ( 875-12 ) (875-12)
.
Частиною першою статті 19 цього Закону ( 875-12 ) (875-12)
для
підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми
власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону N 875
( 875-12 ) (875-12)
підприємства (об'єднання), установи і організації, де
кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом,
щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту
інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі
середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в
об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не
зайняте інвалідом.
Положенням про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженим
постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 N 314
( 314-95-п ) (314-95-п)
, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме
робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві
(об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм
власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці
інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається створеним,
якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для
інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією
підприємства, за участю представників МСЕК, органів
Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і
введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3);
підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для
інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують
центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів
(пункт 5).
При цьому частиною першою статті 18 Закону N 875 ( 875-12 ) (875-12)
і
пунктом 10 Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
передбачено, що працевлаштування
інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України,
Міністерства соціального захисту населення України, місцевими
радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням
побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних
навичок відповідно до висновків МСЕК.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що відповідачем
здійснено усі залежні від нього заходи зі створення робочих місць
для інвалідів, працевлаштування яких не відбулося незалежно від
нього, внаслідок чого господарські суди дійшли правомірного
висновку щодо відсутності вини СГВК "Правда" у невиконанні
нормативу з працевлаштування інвалідів та з цих підстав
обгрунтовано відмовили в задоволенні заявленого позову.
До того ж частинами третьою та четвертою статті 20 Закону
N 875 ( 875-12 ) (875-12)
встановлено, що сплату штрафних санкцій
підприємства (об'єднання), установи і організації провадять
відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх
розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових
платежів); у разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути
застосовані шляхом звернення стягнення на майно підприємства
(об'єднання), установи і організації в порядку, передбаченому
законом.
Виходячи з системного аналізу наведених норм Закону N 875
( 875-12 ) (875-12)
, звернення стягнення на майно підприємства може бути
здійснено лише за наявності одночасно двох умов, а саме, коли у
цього підприємства:
- відсутні кошти на поточних рахунках у банківських установах
станом на визначений законодавством строк сплати нарахованих
штрафних санкцій за звітний період;
- за даними податкової звітності обліковано наявність
прибутку після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових
платежів) у звітний період.
Наведене дає підстави вважати, що в разі відсутності у
відповідача облікованого прибутку за звітний період (як це і
встановлено попередніми судовими інстанціями) стягнення штрафних
санкцій на підставі статті 20 Закону N 875 ( 875-12 ) (875-12)
не
допускається.
Таку правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду
України від 15.01.2003 зі справи N 4292/1-36 ( v1-36700-03 ) (v1-36700-03)
.
Таким чином, Вищий господарський суд України дійшов висновку
про те, що рішення місцевого та апеляційного господарських судів
зі справи відповідають встановленим ними обставинам справи,
прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права
і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Волинської області від 07.10.2004
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
01-08.02.2005 зі справи N 02/71-64 залишити без змін, а касаційну
скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів - без задоволення.