ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.03.2005 Справа N 2-10/12303-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Яценко О.В. (доповідач у справі)
суддів: Кривди Д.С., Кравчука Г.А.
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "Красногвардійське РТП"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 09.12.2004 р.
у справі N 2-10/12303-2004 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом ЗАТ "Красногвардійське РТП"
до Управління пенсійного фонду України в Красногвардійському
районі Автономної Республіки Крим
третя особа ДПІ в Красногвардійському районі Автономної
Республіки Крим
про визнання недійсним рішення
в судове засідання представники сторін не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
12.10.2004 р. у справі N 2-10/12303-2004 (суддя Титков С.Я.) позов
ЗАТ "Красногвардійське РТП" до Управління пенсійного фонду України
в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим про
визнання недійсним рішення задоволений. Визнано рішення Управління
пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної
Республіки Крим недійсним. Стягнуто з Управління пенсійного фонду
України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим на
користь ЗАТ "Красногвардійське РТП" 85 грн. державного мита.
Стягнуто з Управління пенсійного фонду України в
Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим на користь
ЗАТ "Красногвардійське РТП" 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з цим рішенням Управління пенсійного фонду
України в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим,
подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення господарського
суду Автономної Республіки Крим від 12.10.2004 р. у справі
N 2-10/12303-2004 скасувати.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.12.2004 р. у справі N 2-10/12303-2004 (судді: Маслова З.Д.;
Заплава Л.М.; Видашенко Т.С.) апеляційну скаргу Управління
Пенсійного фонду в Красногвардійському районі АР Крим задоволено.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим по справі
N 2-10/12303-2004 скасовано. В позові ЗАТ "Красногвардійське РТП"
про визнання недійсним рішення Управління пенсійного фонду України
в Красногвардійському районі Автономної Республіки Крим N 33 від
02.08.2004 р. відмовлено.
Не погоджуючись з цією постановою ЗАТ "Красногвардійське
РТП", подало до Вищого господарського суду касаційну скаргу, в
якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 09.12.2004 р. по даній справі, як прийняту
з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування судами
попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права
дійшла висновку, про наявність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
12.10.2004 р. позов ЗАТ "Красногвардійське РТП" до Управління
пенсійного фонду України в Красногвардійському районі Автономної
Республіки Крим про визнання недійсним рішення задоволений.
Рішення мотивовано тим, що суб'єкт малого підприємництва
самостійно вибирає чи спрощену систему оподаткування чи діючу, або
одна система оподаткування може застосовуватися разом з іншою на
його вибір.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 09.12.2004 р. Рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим по справі N 2-10/12303-2004 скасовано. В позові
ЗАТ "Красногвардійське РТП" про визнання недійсним рішення
Управління пенсійного фонду України в Красногвардійському районі
Автономної Республіки Крим N 33 від 02.08.2004 р. відмовлено.
Постанова мотивована тим, що відповідно до пункту 1 статті 14
Закону Україна від 09.07.2003 р. N 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
"Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ЗАТ
"Червоногвардійське РТП" є страхувальником і відповідно до даного
Закону є працедавцем (включаючи юридичних і фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності, які вибрали особливий спосіб
оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий
патент).
Відповідно до пункту 1 статті 8 Заключних положень Закону
України від 09.07.2003 р. N 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
"Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески
сплачуються страхувальниками застрахованими особами по ставках,
передбачених Законом України 26.06.1997 N 400/97-ВР ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
"Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 1 статті 4 Закону України від
26.06 1997 р. N 400/97-ВР ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
"Про збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування" ЗАТ "Червоногвардійське РТП"
зобов'язане проводити нарахування 32% від об'єкту оподаткування.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
ставки, механізм стягування (податків і
зборів - обов'язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не
можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України,
окрім законів про оподаткування.
Спеціальним законом, що встановлює ставки, механізм
стягування і пільги щодо сплати збору, є Закон України від
26.06.1997 р. N 400/97-ВР ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
"Про збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування", перед яким Указ Президента України
від 03.0.1998 р. N 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
переваг немає.
Проте такий висновок не відповідає матеріалам справи та
положенням закону.
Частиною 1 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
передбачено, що розмір
страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що
спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада
України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за
результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони
повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних
послуг, передбачених цим Законом, а також покриття
адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Проте ці
положення не можуть бути застосовані до спірних правовідносин у
зв'язку з тим, що Верховна Рада України не встановила розміру
страхових внесків, як це передбачено ч. 1 ст. 18 Закону України
"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, за таких обставин, до спірних правовідносин слід
застосовувати п. 1 ч. 8 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
( 1058-15 ) (1058-15)
яким встановлено, що до набрання чинності законом про
спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду
страхові внески, що перераховуються до солідарної системи (крім
страхових внесків, що перераховуються особами, зазначеними в
пунктах 3 і 4 статті 11 та у статті 12 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також
страхових внесків, сплачуваних за осіб, зазначених у пунктах 8,
13, 14 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування"), сплачуються страхувальниками та
застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених Законом
України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",
та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
для
відповідних платників збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування.
Отже, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що
п. 1 ч. 8 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
встановлює розмір страхових внесків лише для тих страхувальників,
які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування, та не встановлює його для тих страхувальників, які не
є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Між тим, Закон України "Про загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
не визначає кола осіб які є
платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та
не змінює порядку їх визначення. Тому, визначення осіб які є
платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування
повинно здійснюватися на підставі положень Закону України "Про
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
,
з урахуванням положень Закону України "Про державну підтримку
малого підприємництва" ( 2063-14 ) (2063-14)
та Указу Президента України
"Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили, що позивач
є платником єдиного податку, тобто суб'єктом малого
підприємництва, який перейшов на спрощену систему оподаткування.
Як зазначено у ст. 11 Закону України "Про державну підтримку
малого підприємництва" ( 2063-14 ) (2063-14)
, спрощена система оподаткування
передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і
зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку. Законом
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування віднесений до
загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) (п. 17
ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування").
Відповідно до п. 6 Указу Президента України "Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
суб'єкт малого підприємництва, який
сплачує єдиний податок не є платником збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування, що відповідає наведеним положенням
ст. 11 Закону України "Про державну підтримку малого
підприємництва" ( 2063-14 ) (2063-14)
.
Судом першої інстанції правомірно враховано, що позивач не є
платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,
оскільки сплата цього збору для нього замінена сплатою єдиного
податку (ст. 11 Закону України "Про державну підтримку малого
підприємництва" ( 2063-14 ) (2063-14)
, п. 6 Указу Президента України "Про
спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
.
Відповідно до п. 15 Глави XV Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
до
приведення законодавства України у відповідність із цим Законом
закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в
частині, що не суперечить цьому Закону. Але, Указ Президента
України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
не є
нормативно-правовим актом, який регулює питання сплати страхових
внесків, зокрема він не встановлює пільг з нарахування та сплати
страхових внесків або звільнення від їх сплати. З іншого боку,
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" не є нормативно-правовим актом, який регулює порядок
визначення осіб які є платниками збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування, а також цей закон не регулює питання
застосування спрощеної системи оподаткування.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що Указ
Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
не
суперечить положенням Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
та підлягає
застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, що позивач
є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а
тому він повинен сплачувати страхові внески в розмірах
передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
є помилковим.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
09.12.2004 р. у справі N 2-10/12303-2004 необхідно скасувати, а
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
12.10.2004 р. у справі N 2-10/12303-2004 залишити без змін.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ "Красногвардійське РТП" на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
09.12.2004 р. у справі N 2-10/12303-2004 задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 09.12.2004 р. у справі N 2-10/12303-2004 скасувати.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
12.10.2004 р. у справі N 2-10/12303-2004 залишити без змін.