ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.03.2005 Справа N 2-1/1801-2005
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Овечкіна В.Е.,
суддів: Чернова Є.В., Цвігун В.Л.
за участю представників:
позивача - С.Л.М.,
відповідачів - не з'явилися,
третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ "Центр розваг "Алушта"
на ухвалу від 20.12.2004 господарського суду Автономної
Республіки Крим
у справі N 2-1/1801-2005
за позовом ТОВ "Бугінвест"
до 1. Алуштинської міської ради
2. Алуштинського міськвиконкому
3. ТОВ "Центр розваг "Алушта"
(третя особа - -ДП "Кримське республіканське протизсувне
управління")
про визнання недійсними рішень міськвиконкому та договору
оренди земельної ділянки
та про усунення перешкод у користуванні майном.
До початку судового засідання від ТОВ "Центр розваг "Алушта"
надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у
зв'язку з участю представника товариства П.І.Я. в засіданні іншого
господарського суду в якості представника іншої сторони, яке
колегія відхиляє з тих мотивів, що ст. 28 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не обмежує кількість представників сторін у судовому процесі.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від
20.12.2004, винесеною на підставі ст.ст. 66, 67 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з метою забезпечення
позову заборонено Алуштинській міській раді та Алуштинському
міськвиконкому приймати будьякі рішення стосовно спірної земельної
ділянки від очисних споруд до Черновських каменів довжиною
525 пог. м. - в тому числі берма N 2 довжиною 52 пог. м. між буною
N 37 і причалом, в тому числі земельної ділянки площею 0,1150 га
із земель, зайнятих вулицями, площами, набережними по вул. Леніна
біля морпункту м. Алушти.
ТОВ "Центр розваг "Алушта" у поданій касаційній скарзі
просить ухвалу скасувати, оскільки вважає, що займана ним земельна
ділянка сама по собі не є предметом спору, як помилково вказано
судом, а предметом спору є угоди і акти органів місцевого
самоврядування щодо цієї земельної ділянки, тобто позивач не
ставить питання про спонукання власника передати земельну ділянку
в користування або у власність і вимога про усунення перешкод у
користуванні майном стосується знову ж не земельної ділянки, а
певного майна позивача.
Скаржник вказує на те, що у місцевого господарського суду
були відсутні достатньо обгрунтовані припущення про те, що майно
(земельна ділянка) може зникнути, зменшитися в кількості або в
якості на момент виконання рішення, а сама по собі заборона
власнику (Алуштинській міській раді) приймати будь-які рішення
щодо земельної ділянки не обгрунтована характеристиками цього
майна і свідчить про порушення і неправильне застосування судом
норм ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
і ст. 12 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності застосування судом норм процесуального права
та заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника
позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
відхиленню, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін з уточненням
її резолютивної частини з наступних підстав.
На спірні процесуальні правовідносини, які склалися навколо
вжиття заходів до забезпечення позову при вирішенні даного спору,
поширюється дія ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, що враховано судом. Відповідно до
ст. 66 цього Кодексу ухвала про забезпечення позову може бути
винесена на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття
таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання
рішення господарського суду.
Ухвалою суду заборонено органу місцевого самоврядування та
його виконавчому органу вчиняти певні юридично значимі дії, а
саме, приймати будь-які рішення стосовно прибережної земельної
ділянки площею 0,1150 га, якою скаржник користується на умовах
оспорюваного договору оренди від 31.05.2001, та на якій
розташовані протизсувні берегоукріплюючі споруди, що знаходяться у
користуванні позивача на умовах договору N 106 від 29.12.2003.
Скаржником не заперечується факт знаходження вищезгаданих
гідротехнічних споруд на орендованій ним земельній ділянці. Ці
споруди є нерухомими об'єктами та невід'ємними складовими
частинами прибережної земельної ділянки.
Предметом даного немайнового спору є не тільки визнання
недійсними договору оренди земельної ділянки та рішень
міськвиконкому про її надання в користування скаржнику, але і
усунення перешкод у користуванні позивачем протизсувними
берегоукріплюючими спорудами (негаторний позов), а тому суд
обгрунтовано дійшов висновку про наявність достатніх підстав для
вжиття такого заходу до забезпечення позову як заборона першому та
другому відповідачам вчиняти певні дії, а саме приймати рішення
щодо орендованої земельної ділянки, оскільки такий захід
оптимально узгоджується з предметом даного спору.
В зв'язку з цим не приймаються до уваги посилання скаржника
на те, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є
достатньо обгрунтоване припущення, що майно (в т.ч. грошові суми),
яке є у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути
чи зменшитися за кількістю або за якістю, оскільки така умова
стосується випадків пред'явлення позовів майнового характеру
(стягнення коштів чи витребування майна у відповідача) і є
підставою для накладення арешту на майно або грошові кошти
відповідача.
Судом не заборонено третьому відповідачу користуватися
займаною земельною ділянкою, а тому оскаржуваною ухвалою його
права та охоронювані законом інтереси не порушено.
Наведене вище свідчить про правильне застосування судом
ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, чим спростовуються твердження скаржника про зворотне.
Разом з тим, резолютивна частина ухвали підлягає уточненню з
огляду на таке.
В клопотанні про забезпечення позову від 13.12.2004 міститься
прохання заборонити Алуштинській міській раді і Алуштинському
міськвиконкому приймати будь-які рішення щодо земельної ділянки
під протизсувними берегоукріплюючими спорудами м. Алушти, однак,
це помилково не було відображено в резолютивній частині ухвали.
Не враховано судом також тих обставин, що відповідно до
ст. 12 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
до повноважень
міських рад відноситься розпорядження землями територіальних
громад, їх передача у власність чи у користування юридичним та
фізичним особам.
З огляду на те, що господарський суд повинен точно визначати,
які саме дії забороняється вчиняти, вжите в ухвалі словосполучення
"заборонити приймати будь-які рішення" слід визнати невірним та
замінити його на словосполучення "заборонити приймати рішення,
пов'язані з розпорядженням спірною земельною ділянкою під
протизсувними берегоукріплюючими спорудами м. Алушти та передачею
цієї земельної ділянки будь-яким юридичним та фізичним особам".
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про
відсутність достатніх підстав для задоволення касаційної скарги та
необхідність уточнення резолютивної частини оскаржуваної ухвали.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Центр розваг "Алушта" відхилити.
Ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від
20.12.2004 у справі N 2-1/1801-2005 залишити без змін.
Уточнити резолютивну частину ухвали, виклавши її в наступній
редакції:
"Заборонити Алуштинській міській раді і виконавчому комітету
Алуштинської міської ради приймати рішення, пов'язані з
розпорядженням спірною земельною ділянкою під протизсувними
берегоукріплюючими спорудами м. Алушти та передачею цієї земельної
ділянки будь-яким юридичним та фізичним особам на території від
очисних споруд до Черновських каменів довжиною 525 пог. м., в тому
числі берма N 2 довжиною 52 пог. м. між буною N 37 і причалом, в
тому числі земельної ділянки площею 0,1150 га із земель, зайнятих
вулицями, площами, набережними по вул. Леніна біля морпункта
м. Алушти, до розгляду даного спору по суті".