ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.03.2005 Справа N 2-2-/8040-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів: Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Підприємства "Курортбуд" на
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
09.11.2004 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 11.01.2005 р.
у справі N 2-2/8040-2004 господарського суду АР Крим
за позовом Державної установи Республіки Комі "Санаторій
"Північне сяйво"
до відповідача Підприємства "Курортбуд"
про стягнення 972 640,21 грн.
за участю представників:
Державної установи Республіки Комі "Санаторій "Північне
сяйво" - Аркатова В.В., Дерюгіна О.А.;
Підприємства "Курортбуд" - Нестеренко О.І.,
В С Т А Н О В И Л А:
Державна установа Республіки Комі "Санаторій "Північне сяйво"
звернулася до господарського суду АР Крим з позовом та просила
стягнути з відповідача - Підприємства "Курортбуд" 972 640,21 грн.,
у т.ч. 106 085 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених у
зв'язку з усуненням недоліків виконаних робіт, штраф у розмірі
16 712,21 грн. та 849 843 грн. не одержаного доходу.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те,
що відповідачем неякісно і з порушенням встановленого строку
виконані ремонтно-будівельні роботи за договорами N 17-03/П/2001А
від 29.03.2001 р. та N 28-07П/2001 від 01.08.2001 р. При цьому,
недоліки робіт відповідачем не усунуті. Неякісне виконання робіт
та порушення строків їх виконання спричинили збитки у вигляді
понесених витрат на усунення недоліків та не одержаного доходу
(т.1 а.с. 2-5).
Відповідач у справі - Підприємство "Курортбуд" у відзиві на
позов заявлені вимоги відхилило, вказуючи на те, що:
- роботи ним виконані згідно кошторису у повному обсязі та
якісно, що підтверджується актами приймання виконаних робіт,
підписаними позивачем без зауважень;
- позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про
недоліки виконаних робіт;
- пропущення строків виконання робіт виникло з вини позивача,
у зв'язку з несвоєчасним фінансуванням таких робіт (з порушенням
строку, встановленого договором);
- розмір збитків необгрунтований відповідними доказами (т.1
а.с. 102-104).
Рішенням господарського суду АР Крим від 09.11.2004 р. позов
задоволено частково. Відповідно до рішення суду з Підприємства
"Курортбуд" на користь позивача стягнуто 726 241 грн. збитків, у
т.ч. 71 123,56 грн. у вигляді понесених витрат та 655 117,55 грн.
не одержаних доходів; в іншій частині позову - відмовлено (т.2
а.с. 123-126).
Частково задовольняючи заявлені вимоги щодо стягнення
збитків, суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідачем неякісно та з порушенням встановленого строку
виконані роботи за договорами, що спричинило позивачу збитки;
- розмір збитків у вигляді понесених витрат та не одержаних
доходів частково підтверджується висновком комплексної
судово-бухгалтерської та судово-технічної експертизи.
В частині стягнення штрафу судом відмовлено, враховуючи
закінчення строку позовної давності за цією вимогою.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 11.01.2005 р. рішення господарського суду АР Крим від
09.11.2004 р. залишено без змін (т.2 а.с. 142-147).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами,
Підприємство "Курортбуд" звернулося до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у позові
відмовити.
Вимоги поданої касаційної скарги мотивовані порушенням судами
норм процесуального та неправильним застосуванням норм
матеріального права.
Позивач у справі - Державна установа Республіки Комі
"Санаторій "Північне сяйво" у відзиві на касаційну скаргу,
вважаючи її доводи безпідставними, просить прийняті у справі
рішення господарського суду АР Крим від 09.11.2004 р. та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
11.01.2005 р. залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є застосування
відповідальності у вигляді штрафу та збитків, у зв'язку з
неналежним виконанням зобов'язань за договором.
Так, відповідно до ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(у редакції,
чинній на момент виникнення правовідносин), у разі невиконання або
неналежного виконання зобов'язання боржником, він зобов'язаний
відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, під
збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або
пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які
він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.
Застосування відповідальності у вигляді відшкодування,
заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань,
збитків, що встановлена вказаною нормою, можливе лише за наявності
складу правопорушення, до якого входять наступні елементи:
протиправна поведінка; наявність збитків; причинний зв'язок між
протиправною поведінкою та спричиненням збитків; вина.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення збитків,
заподіяних неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань за
умовами договорів, предметом яких є виконання відповідачем на
замовлення позивача ремонтно-будівельних робіт за плату, предметом
доказування у даній справі, зокрема, є встановлення обставин, які
вказують на наявність чи відсутність складу цивільного
правопорушення.
Судами при вирішенні даного спору встановлено, що
29.03.2001 р. між Державною установою "Головне управління
матеріально-технічного забезпечення" та відповідачем -
Підприємством "Курортбуд" укладено договір підряду N 17-03П/2001А,
предметом якого є виконання за винагороду робіт щодо ремонту
покрівлі, приміщень спального та лікувальних корпусів, їдальні, а
також будівництво огорожі санаторію "Північне сяйво" Міністерства
охорони здоров'я Республіки Комі. Право вимоги виконання
зобов'язань за цим договором замовником - Державною установою
"Головне управління матеріально-технічного забезпечення" передано
позивачу у справі - Державній установі Республіки Комі "Санаторій
"Північне сяйво".
Крім того, 01.08.2001 р. сторонами у справі укладено договір
N 28-07П/2001, за умовами якого відповідач брав на себе
зобов'язання виконати роботи щодо опалення першої черги та повний
комплекс робіт щодо другої черги спального корпусу, їдальні,
зовнішнього освітлення, водопроводу та благоустрою, а позивач -
оплатити вартість таких робіт.
Судами вірно зазначені договори за своєю правовою природою
віднесені до договорів підряду.
Так, відповідно до ст. 332 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції,
чинній на момент підписання договорів), за договором підряду
підрядчик зобов'язується виконати на свій ризик певну роботу за
завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник
зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
Вищезазначені договори, в силу ст.ст. 4, 151 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
є підставою для виникнення певних прав та обов'язків у
сторін.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при
відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Покладаючи на відповідача відповідальність у вигляді
зобов'язання відшкодувати заподіяні збитки, суди виходили з того,
що ним порушені вимоги щодо якості виконаних робіт та строків їх
проведення, встановлених договорами.
При цьому, судом першої інстанції на підставі належних і
допустимих доказів (ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) не встановлено,
зокрема, факту виконання відповідачем робіт, які не відповідали
встановленим вимогам щодо їх якості.
Зокрема, приймаючи рішення у даній справі, суд виходив з
того, що висновком проведеної комплексної судово-бухгалтерської та
будівельно-технічної експертизи встановлено, що розмір витрат на
усунення недоліків робіт складає 71 123,56 грн. (у т.ч.
16 384,56 грн. - вартість будівельних матеріалів та 54 739 грн.
вартість ремонту, здійсненого у зв'язку з усуненням недоліків
виконаних робіт).
Поряд з цим, на вирішення експертів судом не ставились
питання: чи відповідають роботи, виконані відповідачем за
договорами, за якістю вимогам, визначеним договором; які порушення
допущені відповідачем при виконанні таких робіт; внаслідок чого
виникли недоліки, на які посилається позивач і чи не є зазначені
позивачем в якості недоліків робіт ушкодження наслідком неналежної
експлуатації (враховуючи, що роботи виконані у 2001 р., а позов
поданий лише у 2004 р.).
Так, як вбачається з висновку експертизи, експертами
визначалась лише вартість витрат на усунення недоліків та розмір
не одержаних, у зв'язку з такими недоліками, доходів позивачем.
При цьому, склад недоліків та сам факт їх наявності не визначався;
під час проведення експертизи експерти, визначаючи вартість витрат
та не одержаного доходу, виходили з зафіксованих позивачем в
односторонньому порядку недоліків в акті від 23.10.2001 р. та слів
позивача (т.2 а.с. 15, 16).
Таким чином, судом не встановлено чи має місце протиправна
поведінка відповідача (порушення умов договору щодо якості робіт),
що є необхідним для застосування до нього, передбаченої ст. 203 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідальності.
Також, застосовуючи до Підприємства "Курортбуд"
відповідальність у вигляді зобов'язання відшкодувати збитки, а
також штрафу за прострочення виконання зобов'язань, суд першої
інстанції не прийняв до уваги наступне.
Укладені договори передбачають взаємні зобов'язання сторін.
Так, за умовами договорів у відповідача виникли зобов'язання щодо
виконання робіт, визначених договором, а у позивача - щодо їх
оплати.
Так, відхиляючи заявлені вимоги, Підприємство "Курортбуд"
поряд з іншими доводами, вказувало на те, що позивач в свою чергу
не виконав взятих на себе зобов'язань у встановлений договорами
строк щодо фінансування ремонтно-будівельних робіт.
Разом з тим, таким доводам суд першої інстанції, в порушення
вимог ст. 4-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої судове
рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин
справи, оцінки не надав.
Однак, згідно ст. 171 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, взаємні
зобов'язання за договором повинні виконуватися одночасно, якщо з
закону, договору або змісту зобов'язання не випливає інше.
Встановлений вказаною нормою порядок виконання зобов'язань
передбачає вчинення певних дій, направлених на виконання
відповідних зобов'язань сторонами одночасно або безпосередньо одне
за одним. Таким чином, кожна з сторін має право затримати
виконання зобов'язання, яке вона взяла за умовами договору, до
моменту, коли виконання свого зобов'язання запропонує інша
сторона, якщо інший порядок виконання зобов'язання не визначений
законом, договором або витікає із змісту зобов'язання.
При цьому, в силу ст. 209 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, особа, яка не
виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе
майнову відповідальність лише за наявності вини.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти,
встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який
вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь
ті самі сторони.
В підтвердження неналежного виконання позивам взятих на себе
зобов'язань щодо фінансування робіт, відповідачем, зокрема, надано
рішення господарського суду АР Крим від 29.10.2002 р. у справі
2-1/4878-2002 за позовом Підприємства "Курортбуд" до Державної
установи Республіки Комі "Санаторій "Північне сяйво" про стягнення
749 951,02 грн., заборгованості за договором N 28-07П/2001 від
01.08.2001 р.
Зазначеному письмовому доказу, суд першої інстанції, в
порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оцінки у сукупності з
іншими доказами не надав.
Разом з тим, відповідно до зазначеної норми, господарський
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується
на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, під час розгляду справи судом першої інстанції
допущені порушення вимог ст.ст. 4-7, 38, 41, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, що призвело до неповного дослідження обставин, що
входять до предмету доказування у даній справі.
Крім того, відповідно до ст. 211 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
господарський суд має право зменшити розмір відповідальності
боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв
збільшенню збитків, заподіяних невиконанням або неналежним
виконанням зобов'язань, або не прийняв заходів до їх зменшення.
Аналогічні положення, передбачені ст. 616 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. 226 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, які діють на момент
прийняття судових актів у справі.
Між тим, суд не з'ясував чи вжито відповідних заходів до
зменшення збитків позивачем і яких саме.
Також, враховуючи різні строки позовної давності для
пред'явлення позовів, що виникають у зв'язку з неякісним
виконанням робіт (у т.ч. відшкодування збитків, заподіяних
неякісним виконанням робіт), зважаючи на те, які це недоліки -
приховані або явні (ст. 343 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, суду належало
також з'ясувати чи могли бути виявлені відповідні недоліки, у разі
їх наявності, під час звичайного прийняття роботи. Зазначене
питання має суттєве значення для з'ясування питання чи не
закінчився строк позовної давності до набрання чинності ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та звернення позивача з даним позовом до суду.
Так, відповідно до ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 267 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, закінчення строку позовної давності є
підставою відмови у позові.
Не надано оцінки судом першої інстанції і п.5.3 договору
підряду N 17-03/п/2001А від 29.03.2001 р., який обмежує
відповідальність підрядчика за заподіяння збитків. Так, відповідно
до вказаного пункту договору, підрядчик несе відповідальність за
невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором у
розмірі прямих збитків.
Порушення норм процесуального права, що не усунуті
апеляційною інстанцією, призвели до неповного з'ясування обставин
справи, в зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що судами дана
правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений
відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо прав
і обов'язків сторін.
Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Підприємства "Курортбуд" задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
09.11.2004 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 11.01.2005 р. у справі N 2-2/8040-2004 р.
скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.