ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.03.2005 Справа N 29/354-33/237
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії
головуючого - Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Дроботової Т.Б.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі
м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.10.2004 р.
у справі N 29/354-33/237 господарського суду м. Києва
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
промислово-комерційної фірми "Енергоресурс"
до ДПІ у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача - Баканова І.Г., Мельниченко Г.В.
від відповідача - Басалаєвої А.В., Галій Ю.М.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.07.2004 р.
(суддя Лосєв А.М.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 19.10.2004 р. (судді
Муравйов О.В., Сотніков С.В., Кот О.В.), позов задоволено:
податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва
від 15.04.2003 р. N 142308/0 про визначення ТОВ "Енергоресурс"
податкового зобов'язання за платежем з ПДВ (код платежу -
14010100) в сумі 2199999,00 грн., в тому числі 1466666,00 грн. -
основний платіж і 733333,00 грн. - штрафні санкції визнано
недійсним.
Судові рішення вмотивовані тим, що позивач правомірно у
відповідності з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, пунктом 7.5.1
пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
включив в податковій декларації за червень 2000 року
до податкового кредиту ПДВ в сумі 1466666,00 грн., яка
підтверджена податковою накладною N 1 від 01.06.2000 р., виписаною
ТОВ "Гуртінтер ЛТД".
В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить
скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове
рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне
застосування судами попередніх інстанцій пункту 5.1 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
пункту 4.8 ст. 4, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, пункту 7.4 ст.7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив залишити
касаційну скаргу без задоволення як необгрунтовану.
В судовому засіданні, призначеному на 24.03.2005 р. о 9 год.
30 хв., оголошувалась перерва до 12 год. 00 хв. 28.03.2005 р.
Заслухавши представників сторін, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень частини 1 ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка господарським
судом доказів повинна грунтуватися на підставі всебічного, повного
й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності.
Вимоги наведеної норми процесуального права господарським
судом, однак, не були дотримані в повній мірі при вирішенні даного
спору.
Так, задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким
погодився суд апеляційної інстанції, виходив, зокрема, з того, що
включення позивачем в податковій декларації за червень 2000 року
до податкового кредиту ПДВ у сумі 1466666,00 грн., відповідає
підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки ПДВ в зазначеній сумі
було нараховано позивачем у ціні придбання у ТОВ "Гуртінтер ЛТД"
п'яти сільськогосподарських комбайнів, які в подальшому позивач
використав у власній господарській діяльності, в тому числі, в
операції з надання в оренду ВАТ "Комерційне торгово-промислове
підприємство" в квітні 2001 року та в операції з продажу ТОВ
"Техноресурс Плюс" чотирьох комбайнів в серпні 2001 року.
Останнє, за висновком суду, підтверджує наявність
передбачених пунктом 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
підстав для віднесення витрат
на придбання комбайнів до складу валових витрат.
Цей висновок, однак, не грунтується на повному і всебічному
встановленні в судовому процесі всіх обставин справи, що мають
значення для правильного вирішення спору. Так, судом встановлено,
що позивач придбав у ТОВ "Гуртінтер ЛТД" п'ять
сільськогосподарських комбайнів на загальну суму 10600000,00 грн.,
в тому числі ПДВ в сумі 1766666,67 грн., на які ТОВ
"Гуртінтер ЛТД" видало податкові накладні N 1 від 01.06.2000 р. на
суму 8800000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1466666,67 грн.) та
N 2 від 01.06.2000 р. на суму 1800000,00 грн., в тому числі ПДВ в
сумі 300000,00 грн., розрахунок за які було здійснено шляхом
видачі позивачем векселя N 3225280117 на суму 10600000,00 грн.
В подальшому на підставі договору купівлі-продажу N 97-01/01
від 01.08.2001 р., акту прийому-передачі від 01.08.2001 р.,
видаткової накладної N РН-0000197 від 01.08.2001 р. та податкової
накладної N 245 від 01.08.2001 р. позивач продав чотири комбайни
ТОВ "Техноресурс Плюс".
Із наявних у справі копій вказаних письмових доказів
вбачається, що ціна продажу складає 5412000,00 грн., в тому числі
ПДВ 902000,00 грн. Ціна ж придбання позивачем одного комбайну
"Домінатор-208", який в подальшому не увійшов до складу майна, що
було продане ТОВ "Техноресурс Плюс", як свідчать наявні в справі
копії накладної N 01 від 01.06.2000 р. та рахунок N 01.06 від
01.06.2000 р., склала 1500000,00 грн. (без ПДВ).
З наведеного випливає, що комбайни були
продані позивачем по ціні, яка нижче ціни придбання
(10600000,00 - 1800000,00 = 8800000,00 грн.).
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно підпункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та
обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником для їх подальшого використання у
власній господарській діяльності.
Відповідно до пункту 1.32 ст. 1 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
обов'язковою ознакою господарської діяльності з метою
оподаткування є її спрямованість на отримання доходу в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах.
Враховуючи вищезазначене в судовому процесі підлягали більш
повній перевірці доводи відповідача про те, що витрати позивача у
зв'язку з придбанням комбайнів не пов'язані з його господарською
діяльністю з точки зору мети оподаткування здійснених позивачем
операцій.
Недотримання судом вимог частини 1 ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, як таке, що призвело
до прийняття неправильних судових рішень у справі, відповідно до
частини 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги наведене в цій постанові, встановити обставини
справи відповідно з вимогами частини 1 ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, зокрема, щодо ціни
придбання та продажу комбайнів позивачем, форм та стану
розрахунків за цими операціями, використання позивачем придбаних
комбайнів у власній господарській діяльності, правильності
відтворення позивачем операції, з придбання комбайнів у
податковому обліку, та в залежності від встановленого і у
відповідності із законом вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва
задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного
господарського суду від 19.10.2004 р. та рішення господарського
суду м. Києва від 28.07.2004 р. скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
м. Києва.