ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.03.2005 Справа N 29/819
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії
головуючого Усенко Є.А.
суддів: Бакуліної С.В., Дроботової Т.Б.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі
м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
15.09.2004 р.
у справі N 29/819 господарського суду м. Києва
за позовом відкритого акціонерного товариства Банку
"Олімпійська Україна"
до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача Москаленко В.І.
від відповідача Максименко Л.С., Конограй В.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.05.2004 р.
(суддя Усатенко І.В.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 15.09.2004 р. (судді
Коваленко В.М., Вербицька О.В., Манетич М.М.), позов задоволено та
визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва від 01.09.2003 р. N 0001092306/0,
від 05.11.2003 р. N 0001092306/1 та від 19.01.2004 р.
N 0001092306/2 про визнання ВАТ "Банк "Олімпійська Україна"
податкового зобов'язання за платежем з пені в сумі
2593592,25 грн., нарахованої на підставі ст. 4 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Судові рішення вмотивовані тим, що нарахування пені
контролюючим органом здійснено без врахування таких обставин, як
запровадження Національним банком України відносно позивача
ліквідаційної процедури в період з 06.05.2000 р. по 22.11.2002 р.;
припинення угодою від 04.04.2001 р. зобов'язання фірми "KASO OY"
(Фінляндія) по контракту N 001/PLS від 07.05.99 р., укладеному між
цією фірмою і АБ "Полісся", правонаступником якого є позивач;
підтвердження актом приймання-передачі робіт від 02.03.2000 р.
виконання зобов'язання ТОВ "Алгиз-Софт" (Російська Федерація) за
контрактом N 6 від 15.03.2000 р.
За висновком судів попередніх інстанцій зазначені обставини
виключали порушення позивачем вимог ст. 1 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
В касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти
нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне
застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права,
зокрема, ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність"
( 2121-14 ) (2121-14)
, підпункту 5.22 пункту 5 Положення про застосування
Національним банком України заходів впливу до комерційних банків
за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою
Правління НБУ N 38 ( z0177-98 ) (z0177-98)
від 04.02.98 р.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу
без задоволення з огляду на її необгрунтованість.
У судовому засіданні касаційної інстанції, призначеному на
03.03.2005 р. о 10 год. 15 хв., оголошувалась перерва
до 12 год. 30 хв. 28.03.2005 р.
У зв'язку з хворобою судді Глос О.І. в судовому засіданні від
28.03.2005 р. касаційний перегляд справи здійснений в повному
обсязі у іншому складі судової колегії Вищого господарського суду
України, призначеному розпорядженням заступника Голови Вищого
господарського суду України від 24.03.2005 р. N 0212-2/121.
Заслухавши представників сторін, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що нарахування
контролюючим органом до сплати позивачу пені в загальній сумі
2593592,25 грн. згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень
здійснено за імпортним контрактом N 001/PLS від 07.05.99 р.,
укладеним між АБ "Полісся", правонаступником якого є позивач, та
фірмою "KASO OY" (Фінляндія), за період з 01.04.2000 р. по
06.08.2003 р. на 154929,00 дол. США, як суму дебіторської
заборгованості, та за імпортним контрактом N 6 від 15.03.2000 р.,
укладеним між позивачем і ТОВ "Алгиз-Софт" (Російська Федерація)
за період з 19.06.2000 р. по 06.08.2003 р. на суму дебіторської
заборгованості 5698,00 рублів.
Відповідно до положень преамбули Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон установлює,
зокрема, порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За змістом пунктів 1.3, 1,4 ст. 1 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
пеня, нарахована на суму податкового боргу, є складовою частиною
податкового боргу.
Підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 ст. 15 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено, що податковий борг, який виник у зв'язку з відмовою
платника податку у самостійному погашенні податкового
зобов'язання, нарахованого податковим органом, може бути стягнутий
протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження
податкового зобов'язання.
Встановлення законодавцем зазначеного граничного строку
стягнення податкового боргу та поширення положень Закону України
від 21.12.2000 р. N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
на порядок нарахування і
сплати пені та штрафних санкцій у сфері зовнішньоекономічної
діяльності дає підстави для висновку про те, що нарахування та
стягнення контролюючим органом пені у сфері зовнішньоекономічної
діяльності обмежується граничним строком у 1095 календарних днів.
Звідси, нарахування до сплати позивачу пені за період з
01.04.2000 р. до 01.09.2000 р., тобто за межами цього граничного
строку, є неправомірним.
Постановою Правління НБУ "Про ліквідацію АБ "Олімпійська
Україна" від 06.05.2000 р. N 184 по відношенню до АБ "Олімпійська
Україна" була запроваджена ліквідаційна процедура, яка тривала до
прийняття Правлінням НБУ постанови від 08.11.2002 р. N 428, якою
діяльність банка була поновлена.
Відповідно до розділу VII "Прикінцеві положення" Закону
України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р.
N 2121-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, який набрав чинності з 17.01.2001 р.,
процедура ліквідації банку, розпочата до дня набрання чинності цим
Законом, затверджується згідно з порядком, встановленим цим
Законом та нормативно-правовими актами Національного банку
України, прийнятими відповідно до цього Закону.
До приведення законодавства у відповідність з цим Законом
( 2181-14 ) (2181-14)
закони та інші нормативно-правові акти застосовуються
у частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 91 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
серед наслідків прийняття
рішення про ліквідацію банку та призначення ліквідатора
передбачено припинення нарахування процентів, неустойки (штрафу,
пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості
банку.
Пунктом 4 Інструкції про застосування Плану рахунків
бухгалтерського обліку банків України ( z0919-04 ) (z0919-04)
, затвердженої
постановою Правління НБУ від 17.06.2004 р. N 280 ( z0918-04 ) (z0918-04)
,
видами заборгованості банку є дебіторська і кредиторська
заборгованості.
Такі види заборгованості банку були визначені і раніше чинною
Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку
банків ( v0495500-97 ) (v0495500-97)
, затвердженою постановою Правління НБУ від
21.11.97 р. N 388 ( v0493500-97 ) (v0493500-97)
.
На дату запровадження ліквідаційної процедури АБ "Олімпійська
Україна" мав дебіторську заборгованість за контрактом N 001/PLS
від 07.05.99 р., в сумі 132049,00 доларів США, що відповідало
вартості непоставленого контрагентом-нерезидентом фірмою "KASO-OY"
(Фінляндія) обладнання банківського сховища.
Угодою від 04.04.2001 р., укладеною між фірмою "KASO-OY" та
головою ліквідаційної комісії АБ "Олімпійська Україна", досягнуто
згоди про розірвання контракту N 001/PLS від 07.05.99 р. з
припиненням зобов'язань за контрактом, виконання яких сторонами
розпочалося, на умовах перерахування фірмою "KASO-OY" на рахунок
банку 58717,00 доларів США та передачі банком
контрагенту-нерезиденту у власність обладнання банківського
сховища.
Зазначена сума 25.04.2001 р. поступила від нерезидента на
накопичувальний рахунок, відкритий АБ "Олімпійська Україна".
Пунктом 7.2 контракту N 001/PLS від 07.05.99 р. сторони
визначили, що до їх відносин застосовується право України.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності
мають право самостійно визначати форми розрахунків по
зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать
законам України та відповідають міжнародним правилам.
Згідно ст. 220 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, чинного до 01.01.2004 р.,
зобов'язання припиняється угодою сторін, зокрема угодою про заміну
одного зобов'язання іншим між тими ж особами.
Припинення зобов'язання нерезидента за контрактом N 001/PLS
від 07.05.99 р. у спосіб, визначений умовами угоди від
04.04.2001 р., яка в установленому законом порядку недійсною не
визнана, виключає можливість вимоги позивача до нерезидента про
поставку обладнання.
Відсутність такого зобов'язання у нерезидента виключає в свою
чергу підстави для нарахування до сплати позивачу пені,
передбаченої ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
на вартість
непоставленого обладнання.
За змістом ст.ст. 2, 4 цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
обов'язок
резидента сплатити пеню у розмірі 0,3% від митної вартості
недопоставленої продукції за кожний день прострочення настає в
разі непоставки контрагентом-нерезидентом продукції, за яку
перерахований авансовий платіж в строк в межах 90 календарних днів
з дати, визначеної умовами імпортного контракту, при наявності у
нерезидента відповідного зобов'язання за таким контрактом.
Судами попередніх інстанцій встановлений також факт виконання
нерезидентом ТОВ "Алгиз-Софт" (Російська Федерація) для позивача
відповідно до акту приймання-передачі від 02.03.2000 р. робіт щодо
супроводження програмного комплексу "Депо-мир" вартістю
5698,00 руб., що стало предметом контракту N 6 від 15.03.2000 р.
Сплата позивачем грошових коштів в зазначеній сумі була
здійснена 21.03.2000 р. на підставі рахунку-фактури N 15/1 від
15.05.2000 р., що свідчить про відсутність порушення строку,
встановленого ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, по вказаній
імпортній операції.
З огляду на встановлені у справі обставини та враховуючи
приписи наведених вище норм матеріального права, постанова суду
апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.
Доводи, викладені в касаційній скарзі про неправильне
застосування судом норм матеріального права з посиланням на те, що
після скасування Національним банком України ліквідаційної
процедури стосовно позивача нарахування пені відновлюється за
період тривалості зазначеної процедури, не відповідають змісту
ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність"
( 2121-14 ) (2121-14)
та підпункту "г" пункту 9.1 Положення про застосування
Національним банком України заходів впливу за порушення
банківського законодавства, затвердженого постановою Правління НБУ
від 28.08.2001 р. N 369 ( z0845-01 ) (z0845-01)
(пункту 5.22 Положення в
редакції постанови Правління НБУ від 04.02.98 р. N 38
( z0177-98 ) (z0177-98)
.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 15.09.2004 р. - без змін.