ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2005 Справа N 37/94
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А., суддів: Бакуліної С.В., Бенедисюка І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної
скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
підприємствами гірничо-металургійного комплексу (далі - СДПІ ГМК)
у м. Кривому Розі на постанову від 13.09.2004 року
Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі
N 37/94 господарського суду Дніпропетровської області за позовом
ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг до
СДПІ ГМК у м. Кривому Розі про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення в судовому засіданні взяли участь
представники: від позивача - Кращенко М.Г. (довіреність від
30.12.2004 р. N 52-16/88), від відповідача - Бойцов С.В.
(довіреність від 01.02.2005 р. N 2657/10/13-35/034),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя
Кеся Н.Б.) від 01.07.2004 року, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду (головуючий
суддя - Шуба І.К., судді - Сизько І.А., Білецька Л.М.) від
13.09.2004 року, по справі N 37/94 позов задоволено; визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення від 11.03.2004 року
N 0000222330/0 та податкове повідомлення-рішення від
11.03.2004 року N 0000232330/0; стягнуто з відповідача на користь
позивача 85 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі СДПІ ГМК у м. Кривому Розі просить
скасувати ухвалені по справі судові акти, прийняти нове рішення та
відмовити в позові ВАТ "Південний ГЗК", посилаючись на порушення
норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 7.4.1,
пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст.ст. 4-2, 4-3, 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує
викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем
укладено договір поставки від 30.01.2003 року N 64Д з Відкритим
акціонерним товариством "Дніпропетровський металургійний завод
ім. Петровського", відповідно до якого останній зобов'язався
передати у власність позивача металопродукцію згідно з додатками -
специфікаціями. Пунктом 5.2. договору передбачено форму оплати -
100% передоплата. Також з цим же контрагентом позивачем укладено
договір від 29.08.2003 року N 530Д, відповідно до якого Відкрите
акціонерне товариство "Дніпропетровський металургійний завод
ім. Петровського" зобов'язався продати позивачу металопродукцію,
перелічену в специфікаціях до договору. Пунктом 4.1 договору
передбачено, що оплата товару здійснюється у формі 100%
передоплати. Платіжними дорученням від 28.03.2003 року та від
29.08.2003 року позивачем сплачено на користь контрагента за
вказаними договорами 55000000,00 грн. та 58438400,00 грн. та
отримані податкові накладні на зазначені суми.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з
підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі
проведена документальна перевірка позивача, якою встановлено
порушення підприємством пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.3
п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
по вказаним вище угодам.
Згідно з актом перевірки податок на додану вартість в сумі
9166666,67 грн. та 9739733,33 грн. від передоплати віднесено
підприємством до податкового кредиту та відображено в деклараціях
за березень та серпень 2003 року. В перевірений спірний період
(березень, квітень, травень, червень, серпень, вересень 2003 року)
за передоплатою металопродукція позивачем не отримана, хоча
поставка товару повинна була відбутися згідно зі специфікаціями до
договорів у 20-денний термін з моменту отримання передоплати.
Віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість при
перерахуванні авансових платежів без фактичного отримання
товарно-матеріальних цінностей, на думку податкової інспекції, є
порушенням податкового законодавства.
На підставі акта перевірки від 10.03.2004 року відповідачем
сформовано і направлено на адресу позивача податкове
повідомлення-рішення від 11.03.2004 року за N 0000222330/0, яким
донараховано ПДВ на суму 5084425,00 грн., застосовано штрафні
санкції на суму 2542212,50 грн., та податкове повідомлення-рішення
від 11.03.2004 року за N 0000232330/0, яким зменшено суму податку
на додану вартість, заявленого до відшкодування з бюджету в
розмірі 8153508,00 грн. за березень 2003 року та в розмірі
5668467,00 грн. за серпень 2003 року.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова накладна
складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у
двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю,
копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Датою
виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт,
послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період,
протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт,
послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі
платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації
готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)
платником податку (пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів,
що підлягають амортизації.
Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких
витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -
актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який
засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт
(послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку
органом державної податкової служби суми податку, попередньо
включені до складу податкового кредиту, залишаються не
підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник
податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій,
установлених законодавством, нарахованих на суму податкового
кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами
(пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Пунктом 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що датою виникнення права
платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення
першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Суди вірно відзначили, що Спеціалізованою державною
податковою інспекцією по роботі з підприємствами
гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі не наведено
норм Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
чи норм будь-яких інших нормативних актів, якими б було
встановлено необхідність переходу права власності на товари для
віднесення суми сплаченого податку на додану вартість в сумі
передоплати за товар до податкового кредиту.
Обмеження в оподаткуванні з передоплати встановлені лише в
пп. 7.3.8 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яким передбачено, що попередня оплата
(авансування) товарів, що згідно з договорами підлягають вивезенню
(експортуванню) за межі митної території України або ввезенню
(пересиланню) на митну територію України, не є підставою для
виникнення податкових зобов'язань.
Правомірно суди визнали такими, що не відповідають
вищенаведеним нормам законодавства, доводи відповідача про те, що
податкова накладна може бути виписана лише при отриманні товару, а
підставою для віднесення до податкового кредиту є лише факт
поставки.
Договори з поставки металопродукції не визнані недійсними у
встановленому порядку, умови договорів містять вимоги щодо
попередньої оплати поставки товару (а.с. 83, 88), факт сплати
грошових коштів підтверджується матеріалами справи (а.с. 92, 93),
сума ПДВ сплачена в ціні товару (а.с. 92, 93), податкова накладна
виписана за першою з подій (а.с. 94, 95).
Колегія суддів погоджується з тим, що у разі невиконання
зобов'язань за укладеними угодами, що може призвести до повернення
передоплати, підприємство не позбавлено можливості відкоригувати
дані податкової звітності, а державна податкова інспекція
перевірити правильність коригування.
Враховуючи наведене, постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду є такою, що відповідає вимогам
чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна
скарга не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному
та неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу СДПІ ГМК у м. Кривому Розі від
08.12.2004 року N 16715/10/10-025 на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 13.09.2004 року у справі
N 37/94 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 13.09.2004 року у справі
N 37/94 - без змін.