ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2005 Справа N 33/324
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 28.04.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Добролюбової Т.В.
суддів: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
за участю представників сторін
позивача - Галицький І.В. - директор /наказ від 05.10.04/
Фещук С.П. дов. від 23.03.2005 року
Байтлер Д.О. дов. від 23.03.2005 року
відповідача - Конограй В.В. дов. від 15.10.2004 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 02.11.2004 року
за позовом Підприємства "Росток-СПАРКС"
до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі
міста Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Підприємство "Росток-СПАРКС" ЛТД звернулось до господарського
суду міста Києва з позовом про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Солом'янському
районі міста Києва N 0001482306/0 від 18.11.2003 року,
N 0001482306/1 від 19.12.2003 року, N 0001482306/2 від
01.03.2004 року, N 0001482306/3 від 30.04.2004 року, якими до
позивача на підставі статті 4 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, статті 9
Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного
регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
застосовані штрафні
санкції та пеню в розмірі 2245,95 грн.
Господарський суд міста Києва рішенням від 22.09.2004 року
(суддя Лосєв А.М.) позов задовольнив, визнав недійсними податкові
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі міста Києва N 0001482306/0 від
18.11.2003 року, N 0001482306/1 від 19.12.2003 року,
N 0001482306/2 від 01.03.2004 року, N 0001482306/3 від
30.04.2004 року, з посиланням на те, що позивачем не порушені
норми Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та Декрету Кабінету Міністрів
України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю"
( 15-93 ) (15-93)
, тому донарахування позивачу пені в розмірі 205,94 грн.
та фінансових санкцій в сумі 2040 грн. є безпідставним. Судові
витрати покладено на відповідача.
Київський апеляційний господарський суд постановою від
02.11.2004 року (судді Новіков М.М., Мартюк А.І.,
Мачульський Г.М.) рішення господарського суду міста Києва залишив
без змін з тих самих підстав.
Державна податкова інспекція у Солом'янському районі міста
Києва звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського
суду України в якій просить скасувати рішення господарського суду
міста Києва та постанову Київського апеляційного господарського
суду у даній справі, відмовити позивачу в задоволенні позовних
вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права,
а саме статті 9, пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю"
( 15-93 ) (15-93)
, пункту 2.7 Положення про валютний контроль
( z0209-00 ) (z0209-00)
, пункту 2.3, 3.1 Порядку застосування штрафних
санкцій за порушення валютного законодавства ( z0712-99 ) (z0712-99)
.
Відповідач в касаційній скарзі зазначає, що Закон України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
не ставить стягнення пені за порушення встановлених термінів
розрахунків у залежність від причин з яких ці терміни не були
дотримані. Підставою для застосування встановлених цим Законом
санкцій є лише факт несвоєчасного надходження виручки в іноземній
валюті на рахунок резидента.
Позивач не скористався своїм правом надання відзиву на позов.
Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та присутніх у судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні господарського суду міста Києва
та постанові Київського апеляційного господарського суду у даній
справі, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста
Києва проведено комплексну документальну перевірку позивача з
питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за
період з 01.07.2000 року по 01.07.2003 року, за результатами якої
складено акт N 100/23-311/21523972 від 18.11.2003 року. В акті
зазначено, що позивачем укладено з фірмою "MITAS а.s." (Чехія)
договори N 1258 від 20.10.2001 року та N 1203 від 29.08.2001 року
на експорт програмуючих контролерів, за якими позивачем отримано
від контрагента передплату в сумі 980,00 дол. США та
10,00 дол. США склала комісійна винагорода банку, що
підтверджується банківськими виписками. На виконання договорів
позивач експортував товари на суму 990,00 дол. США по кожному
договору, що підтверджується вантажно-митними деклараціями.
Умовами поставки вказаних договорів передбачено, що покупець
(фірма "MITAS а.s.") зобов'язаний провести передплату повної
вартості придбаних виробів, тобто на валютний рахунок позивача
повинна надійти валютна виручка в повному обсязі. Не отримана
валютна виручка за експортним договором N 1258 від 20.10.2001 року
та N 1203 від 29.08.2001 року становить по 10 дол. США. Відповідач
зазначає, що індивідуальних ліцензій Національного банку України
на перевищення законодавчо встановлених термінів розрахунків, а
також доказів про звернення до господарського суду про стягнення з
нерезидента заборгованості, до перевірки не надано. У зв'язку з
цим, відповідач нараховує позивачу пеню в розмірі 205,94 грн.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивачем
подавались Декларації "Про валютні цінності, доходи та майно, що
належить резиденту України та знаходиться за її межами"
( z0018-96 ) (z0018-96)
, проте в розділі III "Майно та товари за кордоном" не
була задекларована прострочена дебіторська заборгованість в сумі
10,00 дол. США за договором N 1258 від 20.10.2001 року та
10,00 дол. США за договором N 1203 від 29.08.2001 року.
За висновками акта перевірки Державною податковою інспекцією
у Солом'янському районі міста Києва були прийняті податкові
повідомлення-рішення N 0001482306/0 від 18.11.2003 року,
N 0001482306/1 від 19.12.2003 року, N 0001482306/2 від
01.03.2004 року, N 0001482306/3 від 30.04.2004 року, якими
відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та статті 9 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та
валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
до позивача застосовані штрафні
санкції та пеню в розмірі 2 245,94 грн.
Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій
встановлено, що додатковими угодами N 1 від 02.10.2001 року та N 1
від 08.11.2001 року до контрактів N 1203 від 29.08.2001 року та
N 1258 від 29.10.2001 року позивач та фірма "MITAS а.s." внесли
зміни відповідно до яких позивач зобов'язувався нести витрати по
переказу грошових коштів.
У відповідності до пункту 1.8 Інструкції про порядок
здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними,
імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою
Правління Національного банку України від 24.03.1999 року N 136
( z0338-99 ) (z0338-99)
та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
28.05.1999 року за N 338/3631 (із змінами та доповненнями)
допускається зменшення суми валютної виручки (лізингових платежів)
на суму комісійних винагород, яку утримали банки-нерезиденти за
проходження платежу через їх рахунки, якщо оплата резидентом цих
винагород передбачена експортним (лізинговим) договором і
підтверджена відповідним банківським документом (підтвердження не
вимагається, якщо комісійна винагорода не перевищує 50 доларів США
або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті).
Статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему
валютного регулювання і валютного контролю" від 09.02.1993 р.
N 15-93 ( 15-93 ) (15-93)
(із змінами та доповненнями) визначено, що
валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами
України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку
України в порядку та терміни, які встановлюються Національним
банком України.
Відповідно до пункту 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"
( 15-93 ) (15-93)
до резидентів, винних у порушенні правил валютного
регулювання і валютного контролю, застосовуються фінансові
санкції. Зокрема, за невиконання резидентами вимог щодо
декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених
статтею 9 цього Декрету - штраф у сумі, що встановлюється
Національним банком України.
Виходячи з того, що попередні судові інстанції встановили
відсутність порушень термінів розрахунків в іноземній валюті за
контрактами N 1203 від 29.08.2001 року та N 1258 від
29.10.2001 року, що валютні кошти надійшли в повному обсязі на
валютний рахунок позивача (за винятком суми, що була сплачена
банку за послуги з переказу грошових коштів) і валютні цінності за
межами України відсутні, у позивача не виникло обов'язку щодо їх
повернення та декларування, а відтак застосування фінансових
санкцій на підставі спірних повідомлень-рішень здійснено
відповідачем неправомірно.
З огляду на наведене Київським апеляційним господарським
судом були вірно застосовані приписи чинного законодавства, що
регулюють спірні правовідносини, відносно до обставин справи, які
були встановлені апеляційною інстанцією, через що у Вищого
господарського суду України немає підстав для задоволення
касаційної скарги позивача.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2004 року
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.11.2004 року у справі N 33/324 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі
міста Києва - без задоволення.