ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2005 Справа N 30/213
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дерепи В.І.
суддів Стратієнко Л.В., Чабана В.В.
з участю представників:
позивача: Оніщенко О.В.
відповідача: Вісневська О.М., Цимбаліст В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
акціонерного банку "Старокиївський банк"
на рішення господарського суду м.Києва від 19 жовтня 2004 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
22 грудня 2004 р.
у справі N 30/213
за позовом акціонерного товариства закритого типу "Взуття"
до акціонерного банку "Старокиївський банк", комунального
підприємства "Київжитлоспецексплуатація"
про визнання договору оренди недійсним
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2004 р. позивач звернувся в суд з позовом про
визнання недійсним договору оренди нерухомого майна N 06/1124 від
27.11.2003 р., укладеного між комунальним підприємством
"Київжитлоспецексплуатація" та АБ "Старокиївський банк", предметом
якого є нежиле приміщення площею 0,95 кв. м (ніша в капітальній
зовнішній стіні) на 1-му поверсі будинку N 21 літера "А" по
вул. Хрещатик в м. Києві для встановлення банкомату, посилаючись
на невідповідність вказаного договору вимогам закону.
Рішенням господарського суду м. Києва від 19.10.2004 р.
(суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 22.12.2004 р. (головуючий -
Коваленко В.М., судді - Малетич М.М., Вербицька О.В.), позов
задоволено. Визнано недійсним в цілому договір N 06/1124 оренди
нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної
власності територіальної громади м. Києва від 27.11.2003 р.,
укладений між КП "Київжитлоспецексплуатація" та АБ "Старокиївський
банк" щодо оренди нежилого приміщення площею 0,95 кв. м на першому
поверсі будинку N 21 літера "А" по вул. Хрещатик м. Києва з
моменту його укладення.
В касаційній скарзі відповідач АБ "Старокиївський банк",
посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати
постановлені у справі судові рішення та постановити нове рішення,
яким у задоволенні позову відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити
постановлені у справі судові рішення без змін, а касаційну
скаргу - без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
недійсною є та
угода, що не відповідає вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено
господарськими судами, відповідно до розпорядження Старокиївської
райдержадміністрації м. Києва N 975 від 27.11.2000 р. АБ
"Старокиївський банк" було дозволено встановлення банкомату в ніші
магазину "Взуття" площею 0,95 кв. м в будинку N 21 по
вул. Хрещатик в м. Києві.
Вбудовані нежилі приміщення вказаного будинку на підставі
рішень Київської міської ради від 27.12.2001 р. N 208/16 та від
26.12.2002 р. N 220/380 були передані на баланс КП
"Київжитлоспецексплуатація", яке 27.11.2003 р. уклало з АБ
"Старокиївський банк" договір оренди N 06/1124 нерухомого майна,
за яким передало банку в оренду нежиле приміщення загальною площею
0,95 кв. м на першому поверсі будинку N 21 літ. А по вул. Хрещатик
в м. Києві для розміщення банкомату, проте фактично предметом
договору оренди був наскрізний проріз (ніша) в зовнішній
капітальній стіні магазину "Взуття", в якому з 2000 р. розміщений
банкомат АБ "Старокиївський банк", а всі приміщення першого
поверху, що примикають до наскрізного прорізу в стіні, де
розміщений банкомат, перебували в оренді позивача (договори оренди
NN 14702, 32701 від 24.11.1999 р., N 0/60625 від 01.04.2003 р.), а
з 13.08.2004 р. належать йому на праві власності.
Зазначений наскрізний проріз в капітальній стіні магазину
"Взуття" є самовільно облаштованим, оскільки не передбачений
проектною документацією на будинок N 21 літ. А по вул. Хрещатик в
м. Києві, не зареєстрований в бюро технічної інвентаризації.
За таких обставин господарські суди дійшли до правильного
висновку про те, що оспорюваний договір не відповідає вимогам,
оскільки зазначений в ньому предмет оренди - нежиле приміщення
загальною площею 0,95 кв. м на першому поверсі будинку N 21 літ. А
по вул. Хрещатик в м. Києві перебуває у власності позивача (до
13.08.2004 р. - в оренді) і не може бути предметом договору
оренди, укладеному між відповідачами, а об'єкт, фактично переданий
за вказаним договором АБ "Старокиївський банк" - наскрізний проріз
в капітальній стіні будинку N 21 літ. А на вул. Хрещатик в
м. Києві, є самовільно облаштованим і не може бути об'єктом
цивільно-правових угод.
Щодо угод, вчинених до набрання чинності ЦК України від
16.01.2003 р. N 435-IV ( 435-15 ) (435-15)
підстави і наслідки їх
недійсності визначаються ст.ст. 47-58 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
від
18.07.1963 р., якщо угода не підпадає під дію інших законів, які
встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод,
проте місцевий господарський суд при вирішенні спору застосував
норми ЦК України, але, враховуючи, що ця помилка в застосуванні
норм матеріального права не призвела до неправильного вирішення
спору по суті заявлених вимог, в зв'язку з чим не є підставою для
скасування рішення, суд апеляційної інстанції в постанові
правильно зазначив про визнання недійсним договору оренди
нерухомого майна N 06/1124 від 27.11.2003 р., укладеного між
комунальним підприємством "Київжитлоспецексплуатація" та АБ
"Старокиївський банк" на підставі ст. 48 ЦК УРСР.
Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення
необхідно залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги
висновків господарських судів у даній справі не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу акціонерного банку "Старокиївський банк"
залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва
від 19 жовтня 2004 р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 22 грудня 2004 р. в справі за
N 30/213 - без змін.