ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2005 Справа N 29/390
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Добролюбової Т.В., суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському
районі м. Києва на ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від 24.12.2004 р. зі справи N 29/390 господарського суду
м. Києва за позовом Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва до Спільного підприємства у формі
товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім
Україна-Мерседес-Бенц", м. Київ, до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Трансгарант", м. Київ, про визнання недійсним
договору за участю представників сторін: від позивача -
Колеснікова І.С. (довіреність від 12.11.2004 р. N 735), від
відповідачів - не з'явилися; відповідно до ст. 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники
судового процесу належним чином повідомлені про час і місце
засідання суду, В С Т А Н О В И В:
Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва
звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Спільного
підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю
"Автомобільний дім Україна-Мерседес-Бенц" до Товариства з
обмеженою відповідальністю "Трансгарант" про визнання на підставі
ст. 49 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
(в редакції 1963 р.)
недійсним договору поставки та монтажу обладнання від
14.11.2003 р. N 2003-11-14 та про стягнення з ТОВ "Трансгарант" на
користь СП ТОВ "Автомобільний дім Україна-Мерседес-Бенц" грошових
коштів у сумі 26320 грн. та про стягнення з СП ТОВ "Автомобільний
дім Україна-Мерседес-Бенц" в доход державного бюджету - 26320 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір з боку ТОВ
"Трансгарант" укладений з метою завідомо суперечною інтересам
держави та суспільства, оскільки рішенням Солом'янського районного
суду м. Києва від 17.03.2004 р. установчі документи товариства та
свідоцтво платника ПДВ визнані недійсними з моменту їх реєстрації.
Інспекція вважає, що зазначені обставини свідчать про наявність
умислу з боку посадових осіб товариства на досягнення мети,
суперечної інтересам держави, при підписанні спірного договору.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.08.2004 р. (суддя
Усатенко І.В.) позовна заява прийнята до розгляду з порушенням
провадження у справі N 29/390.
Розгляд справи ухвалами суду неодноразово відкладався.
Під час розгляду справи Державною податковою інспекцією у
Солом'янському районі м. Києва 04.11.2004 р. голові господарського
суду м. Києва подане клопотання про призначення колегіального
розгляду справи. Клопотання обґрунтоване тим, що у провадженні
господарського суду м. Києва знаходяться справи N 29/389 та 25/320
за участю тих же сторін та за тотожною суттю спору, а СП ТОВ
"Автомобільний дім Україна-Мерседес-Бенц" є "відомим великим
платником податків, що робить ці справи резонансними".
Листом від 09.11.2004 р. N 06-37.1/2484 інспекцію повідомлено
про відсутність достатніх підстав для введення до складу суду
додатково двох суддів з огляду на те, що "справа не викликає тієї
складності, яка потребує колегіального розгляду, а також
враховуючи велику завантаженість суддів".
Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі
м. Києва до Київського апеляційного господарського суду подана
апеляційна скарга, в якій інспекція не погоджується з позицією
голови господарського суду м. Києва, викладеній у листі від
09.11.2004 р., просить прийняти скаргу до провадження і направити
справу до господарського суду м. Києва для її розгляду у
колегіальному складі суддів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від
24.12.2004 р. (судді: Зеленін В.О. - головуючий, Рєпіна Л.О.,
Синиця О.Ф.) в прийнятті апеляційної скарги ДПІ у Солом'янському
районі м. Києва на лист господарського суду м. Києва від
09.11.2004 р. відмовлено з огляду на те, що відповідно до ч. 1
ст. 106 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
оскарженню підлягають ухвали місцевого господарського суду України
у випадках, передбачених цим Кодексом.
Не погоджуючись із винесеною судом ухвалою, Державна
податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва звернулась до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її
скасування та направлення апеляційної скарги на розгляд до
Київського апеляційного господарського суду. Інспекція вважає, що
апеляційною інстанцією порушені вимоги ч. 2 ст. 101 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо перевірки
"законності та обґрунтованості винесення листа по справі...",
ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
щодо права апеляційного
та касаційного оскарження та зауважує на тому, що за результатами
розгляду клопотання згідно приписів Господарського процесуального
кодексу України виноситься ухвала, а не лист.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, здійснивши
перевірку законності та обґрунтованості винесеної апеляційним
господарським судом ухвали, встановила відсутність підстав для її
скасування з огляду на таке.
Відповідно до ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
справи у місцевих господарських судах
розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься
до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності
справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів. У
разі додаткового введення судді до складу суду розгляд справи
починається спочатку, рішення про розгляд справи у складі колегії
суддів приймається головою місцевого господарського суду або його
заступником після оцінки обґрунтованості потреби у призначенні
колегіального розгляду справи, про що виноситься ухвала.
Згідно з частиною першою ст. 106 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали місцевого
господарського суду України можуть бути оскаржені в апеляційному
порядку у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України
"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
. Отже, за приписами зазначеної норми
оскарженню підлягають лише ті ухвали, про можливість оскарження
яких прямо зазначено у відповідній статті Господарського
процесуального кодексу України або Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в яких
йдеться про винесення судом даних ухвал.
А відтак, твердження скаржника про порушення апеляційним
господарським судом норм процесуального та матеріального права не
заслуговує на увагу з огляду на те, що нормами Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачено
оскарження ухвал про призначення колегіального складу суддів для
розгляду справи, а тому відповідно не може бути оскаржена і
відмова в задоволенні такого клопотання.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від
24.12.2004 р. зі справи N 29/390 - залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва - залишити без задоволення.