ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2005 Справа N 29/293
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Усенко Є.А., суддів: Бакуліної С.В., Бенедисюка І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної
скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
м. Києва на постанову від 06.12.2004 року Київського апеляційного
господарського суду у справі N 29/293 господарського суду міста
Києва за позовом Колективного підприємства "Домотехніка" до ДПІ у
Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення, в судовому засіданні взяли участь
представники: від позивача - Лисенко І.П. (довіреність від
23.02.2005 р. N 78), від відповідача - Двораківська М.С.
(довіреність від 04.01.2005 р. N 18/9/10-107), В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва (суддя
Усатенко І.В.) від 27.09.2004 року, залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -
Коваленко В.М., судді - Вербицька О.В., Малетич М.М.) від
06.12.2004 року, по справі N 29/293 позов задоволено повністю:
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Голосіївському районі м. Києва від 20.05.2004 року N 0000482302/0;
стягнуто з відповідача на користь позивача 203,00 грн. судових
витрат.
В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
просить скасувати ухвалені по справі судові акти, прийняти нове
рішення, яким повністю відмовити КП "Домотехніка" в задоволенні
позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права,
а саме: пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує
викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.05.2004 року
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста
Києва прийняте податкове повідомлення-рішення N 0000482302/0, яким
позивачу відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та ст. 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та на
підставі акта перевірки від 18.05.2004 року N 29-23/02-7/30370617
"Про результати позапланової документальної перевірки дотримання
вимог податкового та валютного законодавства КП "Домотехніка" за
вересень 2002 року" визначено суму податкового зобов'язання з
податку на додану вартість на загальну суму 129825,00 грн., у
т.ч. 86550,00 грн. основного платежу та 43275,00 грн. штрафних
санкцій.
Як зазначено в акті перевірки від 18.05.2004 року,
відповідачем встановлено (п. 1.14 акта), що у вересні 2002 року
внаслідок порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивач неправомірно
відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі
податкових накладних, отриманих від ТОВ "Арізолт - К".
Також в акті перевірки зазначено, що рішенням Голосіївського
районного суду м. Києва від 27.11.2003 року по справі N 2-3911/17
визнано недійсними: рішення зборів ТОВ "Арізолт - К" N 4 від
15.02.2002 року щодо призначення на посаду директора Лученка
Андрія Миколайовича; свідоцтво про реєстрацію платника податку на
додану вартість N 37033200, видане ТОВ "Арізолт - К"; реєстрацію
ТОВ "Арізолт - К" індивідуальний податковий номер 318639626505 в
якості платника податку на додану вартість; всіх податкових
накладних ТОВ "Арізолт - К" із зазначенням індивідуального
податкового номеру 318639626505.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включати
до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку,
що не підтверджені податковими накладними.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом
державної податкової служби суми податку, попередньо включені до
складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими
зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе
відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених
законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не
підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, податкові накладні б/н від 18.09.2002 року, від
19.09.2002 року, від 20.09.2002 року, від 21.09.2002 року, від
26.09.2002 року, від 30.09.2002 року, виписані від імені ТОВ
"Арізолт - К", не можуть бути належними документами, що дають
право на збільшення податкового кредиту. Отже, до податкового
кредиту КП "Домотехніка" віднесено податок на додану вартість в
сумі 86550,00 грн. по недійсним податковим накладним. За
наслідками перевірки позивачу зменшено суму податкового кредиту з
ПДВ на 86550,00 грн. за вересень 2002 року, зазначену суму
донараховано як податкове зобов'язання з ПДВ в вересні 2002 року.
Судами встановлено, що 11 вересня 2002 року між
ТОВ "Арізолт - К" (Продавець) та КП "Домотехніка" (Покупець)
укладено договір N 9/11 купівлі-продажу, відповідно до якого
Продавець продає, а Покупець купує товари народного вжитку на
умовах, викладених в договорі.
Договір від 11.09.2002 року N 9/11 фактично виконаний обома
сторонами договору (копія є в матеріалах справи).
Факт поставки товару підтверджується накладними (копії є в
матеріалах справи) від 18.09.2002 року N И-00000297 на загальну
суму 100330,71 грн., у т.ч. ПДВ 16721,79 грн.; від 19.09.2002 року
N И-00000298 на загальну суму 62024,81 грн., у т.ч. ПДВ
10337,47 грн.; від 20.09.2002 року N И-00000299 на загальну суму
84472,17 грн., у т.ч. ПДВ 14078,70 грн.; від 21.09.2002 року
N И-000000302 на загальну суму 50186,64 грн., у т.ч. ПДВ
8364,44 грн.; від 26.09.2002 року N И-000000306 на загальну суму
90489,62 грн., у т.ч. ПДВ 15081,60 грн.; від 30.09.2002 року
N И-00000311 на загальну суму 131795,07 грн., у т.ч. ПДВ
21965,85 грн. та податковими накладними (копії є в матеріалах
справи) від 18.09.2002 року N 823 на загальну суму 100330,71 грн.,
у т.ч. ПДВ 16721,79 грн.; від 19.09.2002 року N 842 на загальну
суму 62024,81 грн., у т.ч. ПДВ 10337,47 грн.; від 20.09.2002 року
N 853 на загальну суму 84 472,17 грн., у т.ч. ПДВ 14078,70 грн.;
від 21.09.2002 року N 860 (в рішенні суду помилка замість "N "
зазначено "3") на загальну суму 50186,64 грн., у т.ч. ПДВ
8364,44 грн.; від 26.09.2002 року N 899 на загальну суму
90489,62 грн., у т.ч. ПДВ 15081,60 грн.; від 30.09.2002 року N 940
на загальну суму 131795,07 грн., у т.ч. ПДВ 21965,85 грн. Факт
оплати позивачем придбаного товару підтверджується платіжними
дорученнями (копії є в матеріалах справи) від 25.09.2002 року
N 369 на суму 58900,00 грн., N 370 на суму 58000,00 грн., N 371 на
суму 59300,00 грн., N 372 на суму 58000,00 грн., N 373 на суму
59700,00 грн., N 374 на суму 57000,00 грн., N 375 на суму
58500,00 грн., N 376 на суму 55000,00 грн., N 377 на суму
54900,00 грн.
Належне виконання сторонами договору купівлі-продажу, а також
наявність підтверджуючих документів відповідачем не заперечується.
Договір від 11.09.2002 року N 9/11 є дійсним. Відповідачем не
надано доказів на підтвердження того, що ним оспорена
відповідність вказаного договору вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи, як на момент включення до
податкового кредиту у вересні 2002 року, так і на момент
проведення перевірки позивач на підтвердження сплати податку на
додану вартість мав податкові накладні, оформлені відповідно до
пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит - сума, на яку
платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного
періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1
п. 7.4 ст. 7 Закону).
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит
вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У строки, передбачені законом для відповідного податкового
періоду, платник податку подає органу державної податкової служби
за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від
того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.
Підпунктом 7.2.1. Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що платник податку
зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити
зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової
накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву
юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи,
зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси
фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх
кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну
поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну
суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що
підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкові накладні, видані ТОВ "Арізолт - К", відповідають
вимогам пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на нарахування
податку та складання податкових накладних надається виключно
особам, зареєстрованим як платники податку у порядку,
передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включати до
складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що
не підтверджені податковими накладними.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом
державної податкової служби суми податку, попередньо включені до
складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими
зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе
відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених
законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не
підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, Законом України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено лише єдиний випадок не включення до
складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність
податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу
податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість
даний Закон не передбачає.
Зареєстровані в якості платника податку на додану вартість
особи отримують відповідне свідоцтво.
Згідно з п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, який
затверджено наказом ДПА України N 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
від
30.05.97 року "Про затвердження форм податкової накладної, книги
обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг),
порядку їх заповнення", податкова накладна вважається недійсною у
разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного
Порядку. Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку ( z0233-97 ) (z0233-97)
податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник
податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний
податковий номер платника податку на додану вартість. У пункті 18
Порядку зазначено, що усі складені примірники податкової накладної
підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати
продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого
платника податку - продавця.
Податкові накладні, надані позивачем, не визнані в
установленому порядку недійсними і не можуть вважатися недійсними
на підставі п. 2 Порядку ( z0233-97 ) (z0233-97)
.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від
27.11.2003 року N 2-3877/13 визнано недійсними: рішення зборів
ТОВ "Арізолт - К" N 4 від 15.02.2002 року щодо призначення на
посаду директора Лученка Андрія Миколайовича; свідоцтво про
реєстрацію платника податку на додану вартість N 37033200, видане
ТОВ "Арізолт - К"; реєстрацію ТОВ "Арізолт - К" індивідуальний
податковий номер 318639626505 в якості платника податку на додану
вартість; всіх податкових накладних ТОВ "Арізолт - К" із
зазначенням індивідуального податкового номеру 318639626505.
ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складений Акт
N 445/19-4013-1 від 14.07.2004 року про анулювання свідоцтва про
реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Арізолт - К"
N 37033200, виданого 29.04.2002 року. Акт прийнятий на підставі
рішення Голосіївського районного суду м. Києва у справі
N 2-3911/17 від 27.11.2003 року. Свідоцтво анульоване з
29.04.2002 року.
На запит господарського суду міста Києва про надання
відомостей щодо чинності зазначеного рішення від Голосіївського
районного суду м. Києва надійшла відповідь від 03.08.2004 року
N II/к за підписом голови суду, в якій повідомляється, що,
розглянувши заяву про перегляд рішення за нововиявленими
обставинами, яка надійшла 21.05.2004 року від представника
ТОВ "Арізолт - К", ухвалою Голосіївського районного суду міста
Києва від 28.05.2004 року рішення Голосіївського районного суду
міста Києва від 27.11.2003 року по цивільній справі за позовом
Луценко А.М. до ТОВ "Арізолт - К" про визнання недійсним свідоцтва
про реєстрацію платника ПДВ та скасування реєстрації скасовано,
02.07.2004 року постановлено по даній цивільній справі нове
рішення.
Зазначеним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва
від 02.07.2004 року N 2-3877/13 у задоволенні позовних вимог
Луценка Андрія Миколайовича до ТОВ "Арізолт - К" про визнання
недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану
вартість N 37033200, виданого ТОВ "Арізолт - К"; скасування
реєстрації ТОВ "Арізолт - К" в якості платника податку на додану
вартість; визнання недійсними всіх первинних бухгалтерських
документів ТОВ "Арізолт - К" із зазначенням індивідуального
податкового номеру 318639626505 - відмовлено. Визнано
непричетність Луценка А.М. до фінансово-господарської діяльності
ТОВ "Арізолт - К". Зустрічна позовна заява ТОВ "Арізолт - К" до
Луценка А.М. про визнання ТОВ "Арізолт - К" юридичною особою, яка
не здатна мати, набувати і здійснювати цивільні права та обов'язки
та не може бути позивачем і відповідачем в суді з моменту набрання
законної сили рішенням суду - задоволена. Рішення суду набрало
законної сили 03.08.2004 року.
Рішенням суду встановлено, що ТОВ "Арізолт - К" було
зареєстровано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва як платник ПДВ,
свідоцтво N 37033200. Протягом II-III кварталів 2002 року
ТОВ "Арізолт - К" здійснювало фінансово-господарську та
підприємницьку діяльність, в результаті якої подавало звітність,
сплачувало кошти до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та
обов'язкових внесків.
Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є
обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені
судом і мають значення для вирішення спору (ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
).
Таким чином суди вірно відзначили, що складання Акта
N 445/19-4013-1 від 14.07.2004 року про анулювання свідоцтва про
реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Арізолт - К"
N 37033200, виданого 29.04.2002 року, на підставі рішення
Голосіївського районного суду м. Києва у справі N 2-3911/17 від
27.11.2003 року з 29.04.2002 року є безпідставним.
Станом на дату складання податкових накладних ТОВ
"Арізолт - К" було зареєстроване платником податку на додану
вартість, мало право на складання податкових накладних, подавало
звітність та сплачувало податки, у т.ч. податок на додану вартість
(що встановлено рішенням суду). Угоди, укладені ТОВ "Арізолт - К",
виконані. Сторони угод претензій не мають, угоди є чинними, в
установленому законом порядку недійсними не визнані (що не
заперечується відповідачем). Кошти позивачем (у т.ч. суми ПДВ)
повністю сплачені.
Відповідно до ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд приймає тільки ті докази, що мають значення для справи.
Отже, висновки акта щодо неправомірного включення суми
податку на додану вартість до складу податкового кредиту
правомірно спростовані судами.
Враховуючи наведене, постанова Київського апеляційного
господарського суду є такою, що відповідає вимогам чинного
законодавства та фактичним обставинам справи, а касаційна скарга
не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному та
неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від
05.01.2005 року б/н на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 06.12.2004 року у справі N 29/293 залишити
без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 06.12.2004 року у справі N 29/293 - без
змін.