ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2005 Справа N 28/196
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України в складі колегії:
Усенко Є.А. - головуючого, Бакуліної С.В., Львова Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.11.2004 р. у справі N 28/196 господарського суду м. Києва за
позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промбізнесгруп"
до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення, за участю представників сторін:
від позивача - Тичини О.Г., від відповідача - Українець Т.С.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 25.08.2004 р.
(суддя Борисенко І.В.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 02.11.2004 р. (судді
Муравйов О.В., Сотніков С.В., Кот О.В.), позов задоволено:
податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва
від 09.10.2003 р. N 342/26-062/0 про визначення ТОВ
"Промбізнесгруп" податкового зобов'язання за платежем з ПДВ в сумі
231612,00 грн., в тому числі 115806,00 - основний платіж та
115806,00 грн. - штрафні санкції визнано недійсним з тих підстав,
що позивач правомірно у відповідності з підпунктом 7.2.4
пункту 7.2, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
включив в період з
лютого по жовтень 2002 року до податкового кредиту ПДВ в загальній
сумі 115806,00 грн., підтвердженій податковими накладними,
виданими ПП "Форум".
В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва просить
скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове
рішення про відмову в позові, посилаючись на неправильне
застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу
без задоволення як необґрунтовану.
Заслухавши представників сторін, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу
N 4/02 від 04.02.2002 р. позивач купив у ПП "Форте" лакофарбову
продукцію на загальну суму 694836,28 грн., в тому числі ПДВ в сумі
115806,04 грн., яка була сплачена продавцю шляхом перерахування
грошових коштів на банківський рахунок.
Зазначена сума ПДВ була включена позивачем до податкового
кредиту в податкових деклараціях за лютий - жовтень 2002 року на
підставі податкових накладних, виданих ПП "Форте", з відображенням
відповідних операцій та податкових накладних у книзі обліку
придбання товарів (робіт, послуг) по датах отримання останніх.
Рішенням Ірпінського міського суду від 11.07.2003 р. у
цивільній справі N 2-1337/2003 р. визнані недійсними статут
ПП "Форте", зареєстрований Ірпінським міськвиконкомом Київської
області 20.08.2001 р. за N 1785, з моменту реєстрації та свідоцтво
про реєстрацію платника податку на додану вартість N 40103054 від
28.08.2001 р., видане ПП "Форте", з моменту внесення цього
підприємства в Реєстр платників податку на додану вартість.
Цим рішенням встановлено, що паспортні дані громадянина
Ф.М.М., на якого, як засновника, здійснена державна реєстрація
ПП "Форте", були використані невстановленими особами з
протиправною метою шляхом обману при укладенні цивільно-правових
угод та здійсненні фінансово-господарських операцій.
При цьому всі дії вчинялись як такі, що виходили від Ф.М.М.,
як директора ПП "Форте", оскільки на всіх документах значиться
його прізвище та проставлявся від його імені підпис, тоді як
громадянин Ф.М.М. ніякої фінансово-господарської діяльності від
імені ПП "Форте" не здійснював та не уповноважував інших осіб на
таке.
Реєстрація ПП "Форте" була здійснена з порушенням пункту 1
ст. 5, пункту 4 ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
, що дало можливість невстановленим особам займатися
незаконною підприємницькою діяльністю.
Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит - це сума, на яку
платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного
періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1).
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7). Не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку з операцій поставки товарів (робіт, послуг) на митні
території України, не підтверджених податковими накладними (абзац
перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).
Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю
платником податку - продавцем, визначено підпунктом 7.2.1
пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Порядок заповнення податкової накладної
затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від
30.05.97 року N 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
, яким передбачено, що податкова
накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у
момент виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 6); усі
складені примірники податкової накладної підписуються особою,
уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт,
послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця
(пункт 18).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і
суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач включив до
податкового кредиту ПДВ в сумі 115806,04 грн. з дотриманням вимог
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
обґрунтовуючи такий висновок тим, що зазначена сума підтверджена
податковими накладними, виданими ПП "Форте", яке на час видачі
відповідних податкових накладних було включене в Реєстр платників
податку на додану вартість.
Однак, такий висновок зроблений без врахування фактів,
встановлених рішенням Ірпінського міського суду від 11.07.2003 р.
у цивільній справі N 2-1337/2003 р., яке в силу частини 4 ст. 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
обов'язковим для господарського суду при вирішенні даного спору
щодо вищезазначених фактів, оскільки останні мають значення у
даній справі.
Встановлені цим рішенням факти свідчать, що у господарських
операціях з позивачем від імені ПП "Форте" на стороні продавця
діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення таких
операцій та підписання податкової звітності.
Як наслідок, включена позивачем до податкового кредиту сума
ПДВ 115806,04 грн. не відповідає фактичним податковим
зобов'язанням платника податку - продавця.
З огляду на зазначене донарахування позивачу ПДВ в сумі
115806,04 грн. контролюючим органом за наслідками документальної
перевірки відповідає чинному законодавству.
Оспорюване податкове повідомлення-рішення не містить
посилання на правову підставу накладення на позивача штрафних
санкцій за порушення правил оподаткування в сумі 115806,04 грн.
Згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли
контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового
зобов'язання платника податків з підстав, викладених у підпункті
"б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник
податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків
від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за
кожний з податкових періодів, починаючи з податкового періоду, на
який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом,
на який припадає отримання таким платником податків податкового
повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти
відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати,
незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Враховуючи, що підстави донарахування позивачу податкового
зобов'язання співпадають з підставами, передбаченими підпунктом
"б" підпункту 4.2.2. пункту 4.2 ст. 4 Закону України від
21.12.2000 р . N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, розмір штрафної санкції не
може перевищувати 50 відсотків від донарахованої суми, тобто
57903,00 грн.
У зв'язку з цим постанова суду апеляційної інстанції про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
09.10.2003 р. N 342/26-062/0 в частині визначення позивачу
податкового зобов'язання в сумі штрафних санкцій 57903,00 грн.
відповідає чинному законодавству, а отже підлягає залишенню в цій
частині без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1, 2 ст. 111-9, ч. 1
ст. 111-10, ст. 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва
задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.11.2004 р. та рішення господарського суду м. Києва від
25.08.2004 р. в частині визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від
09.10.2003 р. N 342/26-062/0 про визначення ТОВ "Промбізнесгруп"
податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 173709,00 грн., в тому числі
115806,00 грн. - основний платіж та 57903,00 грн. - штрафні
санкції, скасувати.
В позові ТОВ "Промбізнесгруп" про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва
09.10.2003 р. N 342/26-062/0 про визначення податкового
зобов'язання за платежем з ПДВ в сумі 173709,00 грн., в тому числі
115806,00 грн. - основний платіж та 57903,00 грн. - штрафні
санкції, відмовити.
В іншій частині постанову Київського апеляційного
господарського суду від 02.11.2004 р. залишити без змін.