ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2005 Справа N А-30/197-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької
діяльності Б.С.М.
на постанову від 08.09.04 Харківського апеляційного
господарського суду
у справі N А-30/197-04 господарського суду Харківської
області
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності Б.С.М.
до Харківської міської Ради
до Головного управління містобудування та архітектури і
земельних відносин Харківської міської Ради
про визнання недійсним рішення та зобов'язання здійснити дії
за участю представників сторін:
позивача: не з'явились
відповідачів: не з'явились
Рішенням господарського суду Харківської області від
24 червня 2004 року (судді: Хотенець П.В., Жельне С.Ч.,
Доленчук Д.О.) в позові суб'єкта підприємницької діяльності Б.С.М.
до Харківської міської ради та Головного управління містобудування
та архітектури і земельних відносин Харківської міської ради про
визнання недійсним акту відмовлено з мотивів відсутності
передбачених законодавством підстав визнання недійсним прийнятого
акту, а саме рішення Харківської міської ради N 20/04 XIX сесії
XXIV скликання "Про надання згоди на розробку проектів відведення
земельних ділянок юридичним та фізичним особам для будівництва
(реконструкції) та експлуатації об'єктів" в частині надання
дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки по
вул. <...>, прилеглої до домоволодіння за адресою пров. <...>, для
будівництва приміщення офісу філії "Нават" союзу організації
інвалідів України.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
08 вересня 2004 року (Слюсарева Л.В., Бондаренко В.П.,
Фоміна В.О.) в задоволенні апеляційної скарги суб'єкта
підприємницької діяльності Б.С.М. (Позивач, СПД ФО Б.С.М.) на
рішення господарського суду Харківської області від 24 червня
2004 року по справі N А-30/197-04 відмовлено, відповідне рішення
господарського суду Харківської області залишено без змін, з
мотивів відсутності у позивача права на звернення до
господарського суду з позовом про визнання недійсним спірного
акту, відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач з постановою Харківського апеляційного господарського
суду від 08 вересня 2004 року та рішенням господарського суду
Харківської області від 24 червня 2004 року не погоджується та в
касаційній скарзі просить скасувати зазначені судові акти з
мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, а
саме ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, ст. 20 Закону України "Про звернення громадян"
( 393/96-ВР ) (393/96-ВР)
, ст. 119 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
та
ст. 104 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши касаційну скаргу позивача на постанову Харківського
апеляційного господарського суду та перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності їх оцінки судом, а також
правильність застосування норм матеріального і процесуального
відзначає наступне:
Згідно частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові або
додатково перевіряти наявні у справі докази.
Правова оцінка фактичних обставин та встановлення
достовірності доказів по справі є виключною прерогативою судів
першої та апеляційної інстанції.
В постанові Харківського апеляційного господарського суду від
08.09.2004 р. було встановлено, що позивач обґрунтував позовні
вимоги, зокрема тим, що уклав з приватним підприємцем Б.Н.І. та
громадянами Б.Т.Є. і К.І.Ф. договір про спільну діяльність
N 12.10./1-03 від 10.12.2003 року, яким передбачалося будівництво
та експлуатація комплексу адміністративних приміщень з
нотаріальною конторою і кафе. Судом апеляційної інстанції також
встановлено, що вищевказані громадяни, з якими позивач уклав
договір про спільну діяльність, звернулися до міського голови:
громадянка Б.Н.І. - з заявою про надання в оренду земельної
ділянки площею <...>, яка знаходиться по вул. <...>, прилеглої до
домоволодіння по провул. <...>, для будівництва офісу та кафе, а
громадяни Б.Т.Є. та К.І.Ф. - з заявою про надання для садівництва
та городництва земельної ділянки площею <...> прилеглої до
належної їм на праві власності домоволодіння по провул. <...>. За
результатами судового розгляду судом апеляційної інстанції було
встановлено, що у зв'язку з відмовою в задоволені поданих заяв про
виділення земельних ділянок та виділення останніх згідно рішення
Харківської міської ради N 20/04 XIX сесії XXIV скликання "Про
надання згоди на розробку проектів відведення земельних ділянок
юридичним та фізичним особам для будівництва (реконструкції) та
експлуатації об'єктів" для будівництва приміщення офісу філії
"Нават" союзу організації інвалідів України, - в подальшому
громадяни Б.Н.І., Б.Т.Є. та К.І.Ф. відмовилися від виконання
договору про спільну діяльність, з огляду на це позивач вважає, що
оспорюване рішення Харківської міської ради зачіпає його майнові
інтереси, оскільки він вжив заходів по виконанню договору про
спільну діяльність.
Оскільки із встановлених судом апеляційної інстанції
фактичних обставин вбачається, що суб'єктами звернення щодо
одержання відповідних земельних ділянок: площею <...>, що
знаходиться по вул.. Мінській, прилеглої до домоволодіння по
провул. <...> та площею <...> прилеглої до належної громадянам
Б.Т.Є. та К.І.Ф. на праві власності домоволодіння по
провул. <...>, були, відповідно, громадяни Б.Н.І., Б.Т.Є. та
К.І.Ф., колегія суддів приходить до висновку, що СПД ФО Б.С.М. не
звертався з відповідним клопотанням щодо надання в оренду
відповідних земельних ділянок, про що свідчать висновки, які
наведені Харківським апеляційним господарським судом в прийнятій
постанові від 08 вересня 2004 року по справі N А-30/197-04.
Згідно ст. 124 ЗК ( 2768-14 ) (2768-14)
, ст. 16 Закону України "Про
оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
надання земельних ділянок, які
знаходяться в державній або комунальній власності, у тимчасове
користування на умовах оренди здійснюється на підставі рішення
органу державної виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування, прийнятого в межах наданих їм законом повноважень,
шляхом укладення договору оренди землі. Відповідно до положень
ч. 3 ст. 124 ЗК, ст.ст. 118, 123 ЗК, громадяни та юридичні особи,
зацікавлені в одержанні земельної ділянки із земель комунальної
власності звертаються з відповідним клопотанням до сільської,
селищної, міської ради. Сільська, селищна, міська рада до якої
було подане клопотання розглядає останнє у місячний строк,
протягом якого вирішує питання про надання згоди на розроблення
проекту відведення земельної ділянки.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що прийняте
рішення Харківської міської ради, яке є предметом спору жодним
чином не зачіпає інтереси позивача, оскільки завдані йому в
результаті відмови від виконання договору про спільну діяльність
збитки, відшкодовуються у спосіб передбачений ст. 16 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
шляхом звернення до суду з позовом до
сторін укладеного договору про спільну діяльність з вимогою
відшкодувати понесені збитки. Таким чином, наведені фактичні
обставини та положення чинного законодавства, на думку колегії
суддів, виключають право позивача на звернення до господарського
суду з вимогою про визнання оспорюваного акту недійсним.
При перегляді оскаржуваного рішення та постанови касаційна
інстанція встановила коло обставин, що входять до предмету
доказування у цій справі та, врахувавши її матеріали, прийшла до
висновку, що наведені в касаційній скарзі недоліки в застосуванні
норм процесуального права, що містяться в мотивувальній частині
оскаржуваних судових актів не могли призвести до істотних порушень
процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового
процесу та не призвели до прийняття неправильних та
необґрунтованих судових рішень. Інших порушень норм матеріального
та процесуального права, що потягли б за собою неповне з'ясування
обставин справи (які мають значення для правильного вирішення
спору) чи прийняття неправильного судового рішення колегією суддів
не виявлено.
В зв'язку з викладеним, постанова апеляційного господарського
суду відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена
без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України, П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності Б.С.М.
залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
08.09.04 у справі N А-30/197-04 залишити без змін.