17-16/283-04-7186 Про визнання договору оренди транспортних засобів недійсним - Текст документа

У вересні 2004 року Відкрите акціонерне товариство “Ширяївське автотранспортне підприємство 15167» (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товарства з обмеженою відповідальністю “Колектив АТП 15167» (далі відповідач) про визнання договору оренди та купівлі-продажу транспортних засобів недійсним. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що договір оренди від 20.08.2004 року не відповідає чинному законодавству, оскільки позивач передав в оренду відповідачу транспортні засоби у кількості 17 одиниць з подальшим викупом, при цьому залишив собі три розукомплектовані одиниці техніки, чим позбавив себе можливості отримувати прибуток та займатись основним видом діяльності. Крім того, сума орендних платежів при укладенні договору була значно занижена.

11.11.2004 року позивач доповнив свої позовні вимоги та просив визнати договір купівлі-продажу транспортних засобів від 16.08.2004 року, укладений між сторонами, недійсним.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.04.2005 року (суддя Зуєва Л.Є.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 року, позов задоволено частково. Судове рішення мотивовано тим, що спірний договір оренди транспортних засобів від 20.08.04р. підлягає визнанню недійсним з моменту його вчинення, і, оскільки, права та обов’язки за ним мали наступити лише у майбутньому, то його слід припинити на майбутнє, а відповідач зобов’язаний повернути позивачеві об’єкт оренди.

Стосовно позовних вимог в частині визнання недійсною угоди купівлі-продажу транспортних засобів від 16.08.2004 року, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні цих вимог, оскільки договір купівлі-продаж транспортних засобів відповідає вимогам закону.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач оскаржив їх в касаційному порядку і просить їх скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 20.08.2004 року між сторонами був укладений договір оренди 17 транспортних засобів, які належать позивачу, з наступним викупом для організації перевезення вантажів, строком до 20.08.2009 року. Згідно зазначеного договору орендар зобов’язався на підставі виставленого орендодавцем рахунку щомісячно перераховувати йому орендну плату за користування майном в сумі 133,25грн.

Із статутних положень ВАТ “Ширяївське автотранспортне підприємство 15167» вбачається, що метою та предметом діяльності товариства є забезпечення потреб району в перевезенні пасажирів транспортом, здійснення виробничо-господарської та комерційної діяльності з метою одержання прибутку, в зв’язку з чим товариство здійснює володіння, користування і розпорядження своїм майном відповідно до мети своєї діяльності.

Згідно статутних положень Товарства з обмеженою відповідальністю “Колектив АТП 15167» метою та предметом його діяльності є одержання прибутку на підставі здійснення господарської, комерційної, виробничої діяльності, в тому числі за рахунок внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

З урахуванням однакових цілей та предмету діяльності сторін, суди дійшли обґрунтованого висновку, що при укладенні спірного договору сторони знали про явну невигідність для орендодавця передачі в оренду зазначеного транспорту, оскільки ці транспортні засоби необхідні орендодавцю для організації перевезення пасажирів та вантажів і має своїм наслідком збільшення економічної ефективності орендаря за рахунок орендодавця, який практично втратив можливість виконувати основну мету свого створення та займатися основними видами установленої статутом діяльності та одержувати від неї прибуток.

Таким чином, спірний договір є укладеним внаслідок зловмисної домовленості представників орендодавця і орендаря, що є правовою підставою для визнання його недійсним згідно ч. 1 ст. 232 ЦК України (435-15) та зобов’язання кожної сторони повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину на підставі ч. 1ст. 216 ЦК України (435-15) . Ґрунтується на законі і висновок суду щодо відмови в задоволенні позову про визнання недійсною угоди купівлі-продажу транспортних засобів.

16.08.2004 року на засіданні правління ВАТ “Ширяївське автотранспортне підприємство 15167» було прийняте рішення про реалізацію двох автобусів марки ЛАЗ-699 державні номери 43-82 та 48-34 в зв’язку з заборгованістю по заробітній платі через товарну біржу, та надана згода правління на реалізацію інших транспортних засобів, зокрема, 4-х автомобілів КАМАЗ, державні номери 99-56, 92-02, 92-93, 92-92, про що складено відповідні протоколи за підписами компетентних осіб.

Перелічені транспортні засоби придбані відповідачем за готівку на загальну суму 14000грн., про що свідчить прибутковий касовий ордер.

Оскільки після продажу транспорту розмір статутного фонду ВАТ “Ширяївське автотранспортне підприємство 15167» не змінився, доводи позивача щодо зменшення статутного фонду в результаті продажу цих автомобілів є безпідставними.

Позивач не надав суду доказів про заниження вартості зазначених транспортних засобів при укладенні договору купівлі-продажу.

З огляду на викладе, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову в частині визнання недійсним договору оренди 17 транспортних засобів, укладеного сторонами 20.08.2004 року, та про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортних засобів.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Ширяївське автотранспортне підприємство 15167» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 04.04.2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2005 року по справі № 17-16/283-04-7186 залишити без змін.