ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 24.03.2005                                         Справа N 7/331
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 02.06.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
     головуючого Усенко Є.А.,
     суддів: Бакуліної С.В., Бенедисюка І.М.
     розглянувши у   відкритому   судовому   засіданні   матеріали
касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Миколаєві
     на постанову   від  01.12.2004  року  Одеського  апеляційного
господарського суду
     у справі N 7/331 господарського суду Одеської області
     за позовом ТОВ СП "Нібулон"
     до - ВДК у м. Миколаєві;
        - ДПІ у м. Миколаєві
     про стягнення 1443714,00 грн.  бюджетної заборгованості з ПДВ
за серпень 2004 року
     в судовому засіданні взяли участь представники:
     від позивача:
     Кравченко О.Б. (довіреність від 25.02.2005 р. N 30)
     від відповідача:
     Домніцький О.П.     (довіреність     від     24.01.2005    р.
N 872/9/10-016)
     В С Т А Н О В И В:
 
     Рішенням Господарського   суду   Миколаївської   області  від
20.10.2004  року  (суддя  Семенчук  Н.О.),  залишеним   без   змін
постановою  Одеського апеляційного господарського суду (головуючий
суддя - Таценко Н.Б.,  судді - Сидоренко М.В., Савицький Я.Ф.) від
01.12.2004  року,  у  справі  N  7/331  позовні вимоги задоволено;
стягнуто  з  Державного  бюджету  України  на   користь   позивача
1443714,00  грн.;  стягнуто  з  відповідача-2  на користь позивача
судові витрати по сплаті державного  мита  в  сумі  1700  грн.  та
118 грн.  витрат  на  інформаційно-технічне  забезпечення судового
процесу.
 
     В касаційній скарзі ДПІ  у  м.  Миколаєві  просить  скасувати
ухвалені  по  справі  судові акти,  прийняти нове рішення,  яким в
задоволенні позову ТОВ  СП  "НІБУЛОН"  відмовити,  посилаючись  на
неправильне  застосування  норм матеріального права,  а саме:  пп.
7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        ,  пп. "з" пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків  перед  бюджетами
та   державними   цільовими  фондами"  ( 2181-14  ) (2181-14)
        ,  норм  Указу
Президента України від 07.08.1998 року N 857/98 ( 857/98  ) (857/98)
          "Про
деякі зміни в оподаткуванні".
 
     У відзиві  на  касаційну  скаргу  позивач  повністю заперечує
викладені в ній доводи.
 
     Відповідач-1 не скористався наданим процесуальним  правом  на
участь в засіданні суду касаційної інстанції.
 
     Заслухавши пояснення   по   касаційній   скарзі  представника
відповідача-2,  який підтримав викладені в ній доводи, заперечення
на  касаційну  скаргу  представника позивача,  перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду,  колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до  висновку,  що  касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
     14.10.2004 року  позивач  звернувся  до  господарського  суду
Миколаївської області з позовною заявою  про  стягнення  бюджетної
заборгованості з ПДВ за серпень 2004 року в сумі 1 433 714 грн. на
розрахунковий рахунок ТОВ  СП  "Нібулон"  на  підставі  пп.  7.7.3
п. 7.7  ст.  7  Закону  України  "Про  податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         від 03.04.1997  року,  п.  4  Порядку  відшкодування
податку  на додану вартість,  затвердженого наказом ДПА України та
Державного казначейства  України  від  02.07.1997  року  N  209/72
( z0263-97 ) (z0263-97)
        .
 
     Ухваленими по  справі  судовими  актами позовні вимоги ТОВ СП
"Нібулон" задоволені з мотивів, викладених в їх описовій частині.
 
     Висновки судів   відповідають   чинному   законодавству    та
матеріалам справи. Так, підпункт 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
          встановлює,  що  у
разі  коли  за  результатами  звітного періоду сума,  визначена на
підставі пп.  7.7.1 цієї статті,  має від'ємне значення, така сума
підлягає  відшкодуванню  платнику  податку  з  Державного  бюджету
України  протягом  місяця,  наступного  після  подачі  декларації,
підставою  для  отримання  бюджетного  відшкодування є дані тільки
податкової  декларації  за  звітний  період,  а   суми,   які   не
відшкодовані  платнику податку протягом визначеного у цьому пункті
строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
 
     Колегія суддів погоджується з тим, що згідно пп. 7.7.3 п. 7.7
ст. 7   Закону   України   "Про   податок   на   додану  вартість"
( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
          бюджетне  відшкодування  повинно  здійснюватись  у
встановлений  спеціальним  законом строк,  а саме протягом місяця,
наступного  після  подачі  декларації,  тобто  визначення   судами
терміну  виникнення у позивача права на відшкодування з Державного
бюджету України  сум  ПДВ  по  податковій  декларації  за  серпень
2004 року відповідає вищевказаному припису закону.  Право платника
податку на звернення до суду з позовом  про  стягнення  з  бюджету
невідшкодованих   протягом   місяця   сум  ПДВ  прямо  встановлено
законодавцем в названій  нормі  Закону  України  "Про  податок  на
додану вартість".  Згідно пп.  "з" пп.  4.4.2 п.  4.4 ст. 4 Закону
України "Про  порядок  погашення  зобов'язань  платників  податків
перед  бюджетами  та  державними  цільовими  фондами"  ( 2181-14 ) (2181-14)
        
платник податку не позбавлений права щодо внесення будь-яких  змін
до   встановленої  форми  податкової  декларації,  зокрема  шляхом
заявлення в  рядку  25  суми  до  відшкодування  протягом  місяця,
наступного після подачі декларації. Наведеним спростовується довід
касаційної скарги  щодо  неправомірного  викладення  в  податковій
декларації з ПДВ назви рядка 25.
 
     Таким чином,  посилання ДПІ на відсутність у платника податку
права на бюджетне відшкодування з перелічених в касаційній  скарзі
мотивів не доведені належним чином всупереч вимогам ч.  2 ст.  4-3
та ст.  33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  спростовуються вищенаведеним.
Станом  на 12.11.2004 року згідно виписок банківської установи ВДК
по висновкам  N  19/60  від   01.11.2004   року   та   19/64   від
10.11.2004 року  ДПІ  в повному обсязі здійснено відшкодування сум
ПДВ, зазначених  позивачем  в  податковій  декларації  за  серпень
2004 року, що підтверджує їх правомірність.
 
     Враховуючи викладене  та ту обставину,  що Закон України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
          є  спеціальним  законом
стосовно   предмету   позову,   термін   "бюджетне  відшкодування"
законодавцем визначений в п.  1.8 останнього, як сума, що підлягає
поверненню  платнику  податку  з  бюджету  у  зв'язку  з надмірною
сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а по пп. 7.7.1
пп.   7.7.3   цього  Закону  надмірна  сплата  вбачається  в  разі
перевищення податкового кредиту над сумою  податкових  зобов'язань
звітного   періоду   на   розмір  від'ємного  значення,  постанова
Одеського  апеляційного  господарського   суду   є   законною   та
обґрунтованою, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
 
     Керуючись ст.  ст.  111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу  ДПІ  у  м.  Миколаєві  від  31.12.2004 року
N 20205/9/10-016    на    постанову     Одеського     апеляційного
господарського  суду від 01.12.2004 року у справі N 7/331 залишити
без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 01.12.2004 року у справі N 7/331 - без змін.