ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.03.2005 Справа N 2-18/262-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Дерепи В.І.
суддів: Стратієнко Л.В., Чабана В.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
ВАТ "Роза" - Звенигородський Ю.О.
МПП "Південьбуд" - Капустіна К.В.
розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Роза"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 25.11.2004 р.
у справі N 2-18/262-2004 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом ВАТ "Роза"
до МПП "Південьбуд"
про стягнення 290 248 грн.
Постанова приймається 24.03.2005 р., у зв'язку з тим, що
17.03.2005 р. у судовому засіданні оголошувалась перерва для
оголошення рішення.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим
(суддя Осоченко І.К.) від 14.09.2004 р. позов задоволено частково.
Стягнуто з МПП "Південьбуд" на користь ВАТ "Роза" 207 775 грн.
боргу, в решті позову відмовлено.
Севастопольський апеляційний господарський суд (судді
Плут В.М., Сотула В.В., Горошко Н.П.) переглянув вказане рішення і
постановою від 25.11.2004 р. скасував його та прийняв нове
рішення, яким в позові відмовив.
ВАТ "Роза" вважає постанову такою, що суперечить нормам
матеріального та процесуального права, тому просить її скасувати,
а рішення місцевого суду залишити без змін.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників
сторін, Вищий господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Відкритим акціонерним товариством "Роза" заявлено позов до
Малого приватного підприємства "Південьбуд" про відшкодування
збитків у сумі 290 248 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач послався на те, що на
виконання постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від
14.12.99 р. N 466 Республіканським комітетом по
житлово-комунальному господарству АРК згідно наказу від
23.12.99 р. N 193 та акту приймання-передачі від 20.04.2000 р.
передано Державному підприємству "Феодосійський
квітково-декоративний радгосп "Роза" в повне господарське віддання
будівлі та споруди, що знаходяться в м. Феодосії по
вул. Сімферопольське шосе, 30.
На момент передачі, стверджує позивач, згадане майно було в
технічно-справному стані і частину його фактично займав
відповідач, який відмовився передати це майно позивачу та
незаконно займав його до 18.04.2003 р.
За твердженням позивача, під час звільнення згаданого майна
комісією, створеною розпорядженням Феодосійського міського голови,
було виявлено, що будівля під літерою "К" (ремонтно-механічні
майстерні) за час протиправного володіння відповідачем була
пошкоджена і 75% її площі фактично знищено.
Вартість відновлюваних робіт, за підрахунками позивача,
складає 290 248 грн., які позивач і просить стягнути з
відповідача.
Обґрунтовуючи своє право на позов, позивач стверджує, що
Державне підприємство "Феодосійський" квітково-декоративний
радгосп "Роза" в установленому порядку перетворене у ВАТ "Роза" і
згідно статуту є правонаступником усіх прав та обов'язків
перетвореного підприємства.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий
суд виходив з того, що майно позивача було пошкоджене і вартість
цього пошкодження з урахуванням ПДВ складає 207 775 грн., що
підтверджено висновком судово будівельно-технічною експертизи.
Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи в позові,
Севастопольський апеляційний господарський суд послався на те, що
пошкодженням майна права та охоронювані законом інтереси позивача
не порушені, оскільки позивач не відноситься до осіб, які можуть
заявити позов про відшкодування заподіяної зазначеному майну
шкоди.
Формулювання "заподіяння майну шкоди" є помилковим, оскільки
шкода може бути заподіяна особі, а майно може бути пошкодженим.
Із змісту постанови випливає, що до такого висновку
апеляційна інстанція дійшла у зв'язку з тим, що позивача було
внесено до державного реєстру вже після того, коли спірне майно
було пошкоджено.
З таким висновком погодитись не можна.
Як встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами,
факт пошкодження спірного майна відповідачем має місце.
Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено
також, що згідно статуту, позивач є правонаступником усіх прав та
обов'язків перетвореного державного підприємства.
Що стосується державної перереєстрації позивача пізніше ніж
було пошкоджено спірне майно, то вказана обставина не звільняє від
відповідальності особу, яка заподіяла шкоду.
Слід зазначити, що згідно статуту ВАТ "Роза", який залучений
до матеріалів справи і був предметом дослідження як місцевим так і
апеляційним господарськими судами, єдиним засновником позивача є
Фонд держмайна Автономної Республіки Крим.
За таких обставин не можна вважати, що пошкодження спірного
майна не стосується охоронюваних законом інтересів позивача.
З огляду на зазначене, постанова Севастопольського
апеляційного господарського суду, як така, що не відповідає
фактичним обставинам справи підлягає скасуванню, а рішення
місцевого суду, як обґрунтоване та законне - залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 6
ст. 111-9, ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України, П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Роза"
задовольнити.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 25.11.2004 р. скасувати, а рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 14.09.2004 р. у справі
N 2-18/262-2004 - залишити без змін.