ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2005 Справа 33/344
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Бур'янової С.С. Костенко Т.Ф.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ДПІ у Голосіївському
районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
28.12.2004 р.
у справі господарського суду м. Києва
за позовом ДП "Санданс" ВАТ "Експериментально-консервний
завод "Лебединський"
до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились,
відповідача: Олійниченко І.В. (дов. від 25.01.05
N 362/9/10-107),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 11.10.04 господарського суду м. Києва позов
ДП "Санданс" задоволено. Визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському м. Києва N 0000222302/0
від 01.03.2004 р. та N 0000222302/1 від 07.05.2004 р.
Цим же рішенням з ДПІ у Голосіївському районі м. Києві на
користь позивача стягнуто 203 грн. судових витрат.
Постановою від 28.12.04 Київського апеляційного
господарського суду рішення від 11.10.04 господарського суду
залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, СДПІ у м. Києві
звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд
з огляду на неправильне застосування судами норм матеріального
права, зокрема, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі Закон N 168/97-ВР), пп. 17.12.
п. 17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" від 21.12.00 N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі Закон
N 2181-III), порушення ст.ст. 101, 104 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити в задоволенні касаційної скарги з наступних
підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали
рішення у даній справі, за результатами комплексної документальної
перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства
ДП "Санданс" за період з 07.10.02 по 01.01.03 ДПІ у Голосіївському
районі м. Києва складено акт N 16-23/02-7/32105499 від
26.02.2004 р. у якому вказано, що позивачем, в порушення пп.7.4.1
п.7.4. ст. 7 Закону N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в серпні 2003 р.
віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану
вартість в розмірі 43 185,00 грн., сплачену ТОВ "Медіа Хаус" на
розміщення рекламних матеріалів на телебаченні, які в ході
перевірки виключено зі складу валових витрат; в порушення
пп.5.2.1. п.5.2 т. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" від 28.12.94 N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі Закон
N 334/94-ВР) позивачем віднесено до складу валових витрат
безпідставно суму витрат, сплачених ТОВ "Медіа Хаус".
В обґрунтування своїх висновків, відповідач в акті перевірки
зазначає, що ТОВ "Медіа Хаус" в II та III кв. 2003 р. були
виконані послуги по розміщенню реклами позивача на телебаченні
згідно актів виконаних робіт. Згідно пояснень директора ТОВ "Медіа
Хаус", яке виконувало послуги по розміщенню рекламних матеріалів
позивача, ТОВ "Медіа Хаус" є рекламним агентством, яке виконує
посередницькі послуги по розміщенню рекламних матеріалів
замовників в засобах масової інформації, виготовленням рекламного
матеріалу ТОВ "Медіа Хаус" не займається. За поясненнями директора
позивача, відеокасети з записом реклами, позивач отримував через
представника ВАТ ЕКЗ "Лебединський" згідно договору б/н від
06.01.2003 р. Акти прийому-передач відеокасет не складались,
договір доручення та довіреність на передачу рекламної продукції
відсутні. Право власності на рекламні відео ролики належать ВАТ
ЕКЗ "Лебединський", у зв'язку з чим ДПІ зроблено висновок, що
згідно документів, наданих позивачем, неможливо підтвердити факт
придбання чи передачі рекламних відео роликів та використання їх
для ведення господарської діяльності позивача, отже, відсутні
підстави для збільшення валових витрат на суму видатків, понесених
при взаєморозрахунках з ТОВ "Медіа Хаус".
На підставі зазначеного акту ДПІ у Голосіївському районі
м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення N N 0000222302/0
від 01.03.2004 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання
з ПДВ в сумі 43185 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі
21593 грн.
За результатами скарги позивача ДПІ у Голосіївському районі
м. Києва прийнято рішення про результати розгляду скарги
N 3073/10/23-205 від 07.05.2004 р., яким податкове
повідомлення-рішення N 0000222302/0 від 01.03.2004 р. залишено без
змін, а скаргу без задоволення.
На підставі цього, відповідачем прийнято податкове
повідомлення-рішення N 0000222302/1 від 07.05.2004 р., яким
позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану
вартість в розмірі 43 185,00 грн., застосовано штрафні (фінансові)
санкції в розмірі 21 593,00 грн., всього в розмірі 64 778,00 грн.
В ході розгляду справи судами також встановлено, що на
виконання договору від 06 січня 2003 р. про надання рекламних
послуг (розміщення реклами на телебаченні), укладеного між
позивачем та ТОВ "Медіа Хаус", сторонами підписано акт
N РН-0000312 прийому-передачі послуг від 21.07.2003 р., акт
N РН-0000363 прийому-передачі послуг від 01.09.2003 р.
В підтвердження надання послуг позивачу з розміщення на
телевізійних каналах реклами сокової продукції виробництва ЕКЗ
"Лебединський" судами враховано ефірні довідки від 18.05.2004 р.
про рекламування продукції на телеканалі "Студія 1+1" в липні
2003 р., від 18.05.2004 р. про рекламування продукції на
телеканалі "Студія 1+1" в серпні 2003 р., від 20.05.2004 р. про
вихід рекламних роликів на каналі "МІ" у липня 2003 р., від
20.05.2004 р. про вихід рекламних роликів на каналі "МІ" у серпні
2003 р., від 20.05.2004 р. про вихід рекламних роликів на каналі
"Новий канал" у липні 2003 р., від 20.05.2004 р. про вихід
рекламних роликів на каналі "Новий канал" у серпні 2003 р., від
20.05.2004 р. про вихід рекламних роликів на каналі "ICTV" у липні
2003 р., від 20.05.2004 р. про вихід рекламних роликів на каналі
"ЮТУ" у серпні 2003 р.
Згідно пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать до складу валових витрат будь-які
витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними
та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких
передбачена правилами ведення податкового обліку.
При цьому судами правомірно враховано, що витрати позивача,
понесені у зв'язку з оплатою послуг, наданих ТОВ "Медіа Хаус"
підтверджені належним чином оформленим договором, актами
прийому-передачі, ефірними довідками, які не визнані в
установленому законом порядку недійсними, тобто є чинними.
Згідно пп.7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до податкового кредиту
будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими
накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -
актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який
засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт
(послуг).
З врахуванням того, що витрати позивача по сплаті податку на
додану вартість в сумі 43 185 грн. підтверджуються податковими
накладними N 400 від 07.07.2003 р., N 425 від 17.07.2003 р., N 428
від 21.07.2003 р., N 492 від 27.08.2003 р., виданими ТОВ "Медіа
Хаус", судові інстанції дійшли обгрунтованого висновку про
правомірність віднесення позивачем витрат по оплаті рекламних
послуг на користь ТОВ "Медіа Хаус" згідно пп.5.4.4. п.5.4. ст. 5
Закону N 334/94-ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат, а
сплачений при цьому податок на додану вартість на підставі
пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в розмірі
43 185,00 грн. до податкового кредиту.
При цьому судами обгрунтовано не взято до уваги посилання ДПІ
на той факт, що здійснення позивачем реклами без наявності відео
ролика означає рекламування невідомо якої продукції, у зв'язку з
відсутністю можливості підтвердження факту тимчасового ввезення
рекламних відео роликів з митним оформленням товару, підтвердження
проходження відеограми через митний кордон України та відсутності
підтверджуючих документів щодо прийому-передачі відео роликів,
оскільки зазначені обставини не впливають на формування валових
витрат та податкового кредиту позивача в правовідносинах з ТОВ
"Медіа Хаус". Валові витрати та податковий кредит позивача
підтверджується належним чином оформленими первинним документами,
засвідчені копії яких надано до суду.
У відповідності до п.17.1. ст. 17 Закону N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
штрафні санкції накладаються на платника податків за
порушення податкового законодавства.
Оскільки позивачем не порушено вимог податкового
законодавства застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі
21 593,00 грн. є неправомірним.
Згідно пп. 6.4.1. п. 6.4 ст. 6 Закону N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
однією з підстав, при наявності якої, податкове повідомлення або
податкові вимоги вважаються відкликаними, є скасування або зміна
контролюючим органом раніше прийнятого рішення про нарахування
суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або
податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.
Рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському
районі м. Києва про результати розгляду скарги N 3073/10/23-205
від 07.05.2004 р. податкове повідомлення-рішення N 0000222302/0
від 01.03.2004 р. залишено без змін, тобто зазначене рішення не
можна вважати відкликаним.
У відповідності до п. 5.З. Порядку направлення органами
державної податкової служби України податкових повідомлень
платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 21.06.2001 р. N 253 ( z0567-01 ) (z0567-01)
(у
редакції наказу Державної податкової адміністрації України від
27.05.2003 р. N 247 ( z0467-03 ) (z0467-03)
, за результатами розгляду скарги
платника податків з метою доведення до платника податків
граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в
раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума
податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги
збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане
податкове повідомлення не відкликається), податковим органом
складається та надсилається (вручається) платнику податків
податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового
повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги,
щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо),
крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний
термін сплати податкового зобов'язання.
Зважаючи на вказане вище, колегія суддів зазначає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству,
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111-5, п. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 28.12.04 Київського апеляційного господарського
суду у справі N 33/344 залишити без змін.