ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2005 Справа N 33/271
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючий, Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ДПІ у Печерському районі
м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 14.09.2004 у справі господарського суду м. Києва за позовом
Українського державного концерну по матеріально-технічному і
сервісному забезпеченню агропромислового комплексу
"Украгротехсервіс", до ДПІ у Печерському районі м. Києва про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, в судовому
засіданні взяли участь представники:
від позивача: Мусаханов В.З., дов. N 7-1/71 від 09.02.2005,
Фрадіна С.П., дов. N 7-1/143 від 22.03.2005.
від відповідача: Трифонов С.М., дов. N 1198/9/10-009 від
07.02.2005, В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 09.07.2003 господарського суду м. Києва позов
задоволено частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва N 682314/0 від 25.04.2002 в частині застосування
до позивача штрафної (фінансової) санкції у вигляді пені за
порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності в сумі 7501200,17 грн.
Визнано недійсною першу податкову вимогу від 22.05.2002 за
N 1/2859 в частині нарахування пені за порушення термінів
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі
7501200,17 грн.
Визнано недійсним рішення N 972 від 29.10.2002 про стягнення
коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок
погашення його податкового боргу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В частині позовних вимог щодо визнання такими, що не
підлягають виконанню, податкові повідомлення-рішення від
25.04.2002 за N 682314/0 та N 702314/0 про нарахування пені і
штрафних (фінансових) санкцій на суму 7540304,43 грн., першу
податкову вимогу від 22.05.2002 N 1/2859 та рішення N 972 від
29.10.2002 про стягнення коштів та продаж інших активів платника
податків в рахунок погашення його податкового боргу провадження
припинено.
Постановою від 27.08.2003 Київського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду м. Києва від
09.07.2003 залишено без змін.
Постановою від 26.11.2003 Вищого господарського суду України
рішення від 09.07.2003 господарського суду м. Києва та постанова
від 27.08.2003 Київського апеляційного господарського суду з даної
справи скасовані, а справа передана на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
При новому розгляді справи рішенням від 24.05.2004
господарського суду м. Києва позовні вимоги задоволені. Визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі
м. Києва від 25.04.2002. Визнано недійсною першу податкову вимогу
ДПІ у Печерському районі м. Києва N 1/2859 від 22.05.2002 в
частині визначення позивачу податкового боргу за платежем інші
санкції за порушення термінів розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, а саме: пені у розмірі
7530784,43 грн.
Визнано недійсним рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва
N 972 від 29.10.2002 "Про стягнення коштів та продаж інших активів
платника податків в рахунок погашення його податкового боргу".
Постановою від 14.09.2004 Київського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду м. Києва від
24.05.2004 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Печерському
районі м. Києва звернулась з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України і просить їх скасувати, мотивуючи тим,
що позиція судів ґрунтується на неправильному застосуванні норм
матеріального і процесуального права та вони прийняті з порушенням
ст.ст. 1, 5, 12, 14, 31 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, ст.ст. 1, 7 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 1
ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного
регулювання і валютного контролю" N 15-93 ( 15-93 ) (15-93)
від 19.02.93,
ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Предметом даного спору є податкові повідомлення-рішення ДПІ у
Печерському районі м. Києва N 682314/0 від 25.04.2002, яким
позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі
7530784,43 грн. за порушення терміну розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності та N 702314/0 від 25.04.2002,
яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення
декларування валютних цінностей у розмірі 9520,00 грн. за
порушення декларування валютних цінностей.
Господарським судом встановлено, що 22.05.2002 ДПІ у
Печерському районі м. Києва направила позивачу першу податкову
вимогу N 1/2859.
Ухвалою від 03.05.2001 господарського суду м. Києва у справі
N 23/267 порушено провадження за позовом ВАТ "Укрнафта" в особі
Нафтогазвидобування "Полтаванафтогаз" про визнання позивача
банкрутом та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів
боржника до закінчення провадження у справі.
Ухвалою підготовчого засідання у справі N 23/267 від
21.08.2001 зобов'язано боржника у десятиденний строк подати до
офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету
Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство
боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів,
призначено арбітражного керуючого Анісімову В.М. розпорядником
майна.
Публікація оголошення про порушення справи про банкрутство
Українського державного концерну по матеріально-технічному і
сервісному забезпеченню агропромислового комплексу
"Украгротехсервіс" здійснена в газеті "Голос України" від
31.08.2001 за N 155 (2655).
Ухвалою попереднього засідання у справі N 23/267 від
09.01.2002 затверджено перелік кредиторів, які надіслали заяви з
грошовими вимогами до боржника протягом місяця з дня публікації
об'яви в офіційному друкованому органі Верховної Ради України.
Господарський суд м. Києва встановив, що на момент звернення
ДПІ у Печерському районі м. Києва з заявою про визнання кредитором
Українського державного концерну по матеріально-технічному і
сервісному забезпеченню агропромислового комплексу
"Украгротехсервіс" діяли положення п. 5 ст. 31 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" від 14.05.92 за N 2343-XII ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі по
тексту - Закон N 2343), який передбачає, що вимоги, які заявлені
після закінчення строку, встановленого для їх подання, не
розглядаються та вважаються погашеними.
Тому ухвалою господарського суду м. Києва від 13.10.2003 у
справі N 23/267 відмовлено, ДПІ у Печерському районі м. Києва у
визнанні Українського державного концерну по
матеріально-технічному і сервісному забезпеченню агропромислового
комплексу "Украгротехсервіс" кредитором у справі N 23/267 на суму
404437260,64 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону N 2343 ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на
задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня
введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на
забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до
прийняття рішення про введення мораторію.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших
документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до
законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші
фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків
і зборів (обов'язкових платежів).
Після закінчення дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів у зв'язку з закінченням або достроковим припиненням
процедури санації або ліквідаційної процедури затвердження
арбітражним судом мирової угоди неустойка (штраф, пеня), а також
суми завданих збитків, які боржник зобов'язаний сплатити
кредиторам за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо
сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), можуть бути
заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення
мораторію, якщо інше не передбачено Законом N 2343 ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані
повідомлення-рішення прийняті 25.04.2002, податкова вимога -
22.05.2002.
Господарським судом встановлено, що відповідач неправомірно
прийняв повідомлення-рішення та податкову вимогу, оскільки ухвалою
господарського суду м. Києва від 03.05.2001 введений мораторій,
зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань
щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів, строк
виконання яких настав до введення мораторію), зупинено заходи,
спрямовані на забезпечення цих зобов'язань та зобов'язань щодо
сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до
прийняття рішення про введення мораторію.
Крім того, що пеня нараховувалась також в період дії
мораторію, за зобов'язаннями, строк сплати яких настав до введення
мораторію ухвалою господарського суду, що суперечить вимогам
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від
15.04.2002 за N 130 про результати додаткової перевірки дотримання
вимог валютного законодавства України.
Відповідно до матеріалів справи, ухвала господарського суду
м. Києва у справі N 23/267, якою ДПІ у Печерському районі м. Києва
відмовлено у визнанні кредитором Українського державного концерну
по матеріально-технічному і сервісному забезпеченню
агропромислового комплексу "Украгротехсервіс" на суму
404437260,64 грн., прийнята 13.10.2003 р. Тобто, при зверненні до
господарського суду з майновими вимогами ДПІ у Печерському районі
м. Києва в рамках провадження у справі про банкрутство
Українського державного концерну по матеріально-технічному і
сервісному забезпеченню агропромислового комплексу
"Украгротехсервіс", враховувалась заборгованість позивача,
визначена в податкових повідомленнях-рішеннях, ДПІ у Печерському
районі м. Києва від 25.04.2002 за N 682314/0 та від 25.04.2002 за
N 702314.
Господарські суди дійшли висновку, що у відповідача були
відсутні підстави для прийняття оспорюваних повідомлень-рішень,
податкової вимоги та рішення про стягнення боргу, оскільки сума
боргу, що увійшла до зазначених актів податкової інспекції,
вважається погашеною відповідно до Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 14.09.2004 Київського апеляційного
господарського суду зі справи N 33/271 залишити без змін.