ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2005 Справа N 32/372
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 05.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ЗАТ "Інвестиційна компанія
"Обрій Капітал" на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 03.11.2004 р. у справі господарського суду
м. Києва за позовом ЗАТ "Інвестиційна компанія "Обрій Капітал" до
ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень, в судовому засіданні взяли участь
представники: позивача: Вакуленко Є.В. (дов. від 21.03.2005
N 01-087), Кліванська (дов. від 21.03.2005 N 01-086),
відповідачів: Конограй В.В. (дов. від 15.10.2004),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 11.08.2004 господарського суду м. Києва в позові
про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва 19.09.2003 N 0001272306/0, від
27.11.2003 N 0001272306/1 та від 20.01.2003 N 0001272306/2
відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що в результаті передачі
зазначеного в акті перевірки векселя заборгованість ДТ "Столична
інвестиційна група" перед позивачем за договорами з управління
коштами зменшено на суму вартості векселя (48715 дол. США, що за
курсом НБУ на момент передачі векселя складає 214009,86 грн.).
Таким чином, вказаний вексель використовувався позивачем та ДТ
"Столична інвестиційна група" для проведення розрахунків між ними
та служив засобом платежу. Тому для проведення такої операції
позивач повинен був мати індивідуальну ліцензію, як того вимагає
пп. "г" п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему
валютного регулювання та валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
, однак
такої ліцензії позивач суду не надав. Враховуючи викладене, суд
дійшов висновку, що штрафні санкції по відношенню до позивача
застосовані правомірно.
Постановою від 03.11.2004 Київського апеляційного
господарського суду рішення від 11.08.2004 господарського суду
м. Києва залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ЗАТ "Інвестиційна
компанія "Обрій капітал" звернулось до Вищого господарського суду
України із касаційною скаргою і просить їх скасувати, справу
направити на новий розгляд, посилаючись на те, що судом порушено
ст.ст. 22, 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, пп. 15.1.1 п. 15.1
ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від
21.12.2000 N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон N 2181-III).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акта, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали
рішення у даній справі, за результатами перевірки дотримання вимог
податкового та валютного законодавства позивача за період з
01.04.2000 по 01.04.2003 ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
складено акт від 17.09.2003 N 24/23-0413/23380927, в якому, серед
іншого, вказано про порушення позивачем ст. 5 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного
контролю" ( 15-93 ) (15-93)
(далі - Декрет). Зокрема, ДПІ послалась на те,
що згідно акта попередньої документальної перевірки позивача від
08.08.2000 N 22-46 встановлено кредиторську заборгованість по
контракту N RX-223-k-0090-k-8 від 12.02.98 з фірмою Spoka
Managmant (Великобританія) на суму 239,955 дол. США. В якості
доказів на погашення зазначеної заборгованості підприємство надало
переказний вексель N 300142 від 27.09.99 на суму 48715 дол. США
(згідно акта взаємних розрахунків до контракту від 12.02.98), який
отримало від ТДВ ДТ "Столична інвестиційна група" в рахунок
погашення дебіторської заборгованості, та акт прийому-передачі
цінних паперів без номера від 27.02.2002 на суму 191240 дол. США.
Індивідуальної ліцензії на здійснення розрахунків на території
України в іноземній валюті підприємство до перевірки не надало, що
є підставою для застосування відносно нього штрафних санкцій,
передбачених ст. 16 Декрету.
Крім того, судами встановлено, що ДПІ посилалась на акт
перевірки ТДВ ДТ "Столична інвестиційна група" від 28.12.99
N 457-22, складений ДПІ у Жовтневому районі м. Києва, у якому
вказано, що між ТДВ ДТ "Столична інвестиційна група" та фірмою
Espresso Coffee Service (Латвія) був укладений контракт від
10.02.99 N 1 про продаж товару на загальну суму 410000 дол. США.
Відповідно до додаткової угоди N 2 від 27.08.99 платником по
контракту буде Spoka Managmant (Великобританія). Для підтвердження
своїх намірів по оплаті товару та відповідно до додаткової угоди
N 3 від 27.08.99 фірма Spoka Managmant (Великобританія)
акцептувала переказний вексель N 300142 від 27.09.99 на суму
48715 дол. США, емітований продавцем на підставі документів про
поставку товару.
На підставі вказаного вище акта перевірки ДПІ у
Солом'янському районі м. Києва прийнято повідомлення-рішення
N 0001272306/0 від 19.09.2003, яким позивачу визначено податкове
зобов'язання за штрафними санкціями у розмірі 214009,86 грн.
В межах процедури адміністративного оскарження податкових
зобов'язань, визначених у вказаному податковому
повідомленні-рішенні, за результатами розгляду відповідачем і ДПА
у м. Києві скарг позивача ДПІ у Солом'янському районі прийняті
податкові повідомлення-рішення від 27.11.2003 N 0001272306/1 та
від 20.01.2004 N 0001272306/2, які за змістом співпадають з
податковим повідомленням-рішенням від 19.09.2003.
Крім того, судовими інстанціями встановлено, що відповідно до
договору N RX-223-k-0090-k-8 від 12.02.98, укладеного між
позивачем та фірмою Spoka Managmant (Великобританія), позивач взяв
на себе зобов'язання здійснювати в інтересах нерезидента
комплексне обслуговування по операціях з цінними паперами.
Згідно акта взаємозаліку заборгованостей від 27.08.99
заборгованість позивача перед фірмою Spoka Managmant
(Великобританія) за цим контрактом складала 239955 дол. США.
07.05.97 р. між позивачем та ДТ "Столична інвестиційна група"
укладений договір на управління грошовими коштами N 5-у,
відповідно до якого позивач передав в управління ДТ "Столична
інвестиційна група" грошові кошти у розмірі 22600 грн.
Також між сторонами укладені договори N 8-у від 02.07.97 про
передачу в управління 96000 грн. та N 1-у від 25.02.97 про
передачу в управління 135750 грн. За актом взаємозаліку
заборгованостей від 27.08.99 сума боргу ДТ "Столична інвестиційна
група" перед позивачем за вказаними договорами становила
232350 грн.
25.08.99 р. між позивачем та ДТ "Столична інвестиційна група"
укладена додаткова угода про оформлення грошового боргу за
договорами з управління грошовими коштами, згідно якої
заборгованість товариства "Столична інвестиційна група" перед
позивачем оформлюється власними векселями товариства.
26.08.99 р. між позивачем та ДТ "Столична інвестиційна група"
укладено додаткову угоду про здійснення акцепту векселів, за якою
товариство "Столична інвестиційна група" доручило позивачу
здійснити акцепт векселів товариства у боржника товариства - фірми
Spoka Managmant.
27.08.99 р. сторонами підписано акт прийому-передачі векселя
за вищевказаною додатковою угодою, відповідно до якого товариство
"Столична інвестиційна група" передало позивачу переказний вексель
N 3001423052 від 27.08.99, емітований товариством, номінальною
вартістю 48715 дол. США, що за курсом НБУ на момент передачі
векселя складає 214009,86 грн.; платником за цим векселем виступає
фірма Spoka Managmant.
При прийнятті судових рішень суди виходили з того, що згідно
акта взаємозаліку заборгованостей від 27.08.99, ДТ "Столична
інвестиційна група" не повертає позивачу кошти в сумі
214009,86 грн. і відображує в бухгалтерському обліку цю суму як
погашення кредиторської заборгованості перед позивачем за
договором N 1-у від 25.02.97 - в повному обсязі, N 5-у від
07.05.97 - на 4259,86 грн., N 8-у від 02.07.97 - в повному обсязі
та дебіторської заборгованості Spoka Managmant за акцептованим
векселем; позивач не повертає фірмі Spoka Managmant кошти в сумі
48715 дол. США і відображує в бухгалтерському обліку цю суму як
погашення кредиторської заборгованості перед фірмою Spoka
Managmant та дебіторської заборгованості ДТ "Столична інвестиційна
група" в qsl3 214009,86 грн.; фірма Spoka Managmant не сплачує ДТ
"Столична інвестиційна група" платіж в сумі 48715 дол. США і
виконує свої зобов'язання по сплаті вищезазначеного векселя шляхом
зменшення дебіторської заборгованості позивача на суму
48715 дол. США. Отже, в результаті передачі вказаного вище векселя
заборгованість ДТ "Столична інвестиційна група" перед позивачем за
договорами з управління коштами зменшено на суму вартості векселя
(48715 дол. США, що за курсом НБУ на момент передачі векселя
складає 214009,86 грн.), тому вказаний вексель використовувався
позивачем та ДТ "Столична інвестиційна група" для проведення
розрахунків між ними та служив засобом платежу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарськими судами попередніх інстанцій не було досліджено
правову природу вказаних вище договорів та наслідки їх виконання.
Суди, зосередившись лише на актах взаємозаліку
заборгованостей та відповідних бухгалтерських проводках, не
провели розмежування різних по своїй суті фінансово-господарських
операцій, що дало підстави для згаданих вище висновків та
прийняття помилкових рішень у справі.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає необгрунтованим неприйняття до розгляду апеляційним
господарським судом висновок спеціалістів-економістів за мотивом
того, що позивачем не наведено поважних причин неподання його до
суду першої інстанції.
Поза увагою суду залишився той факт, що вказаний висновок
було складено 01.11.2004, тобто після прийняття рішення у справі.
Вказане вище дає підстави для висновку, що спір розглянуто
без дослідження усіх доказів та обставин справи, що є порушенням
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Отже, з врахуванням того, що з'ясування вказаних обставин в
силу ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
знаходиться поза межами
компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що винесені у справі
рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та
перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку
доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно
застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні
відносини.
Керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення від 11.08.2004 господарського суду м. Києва та
постанову від 03.11.2004 Київського апеляційного господарського
суду у справі N 32/372 скасувати.
Справу направити до господарського суду м. Києва на новий
розгляд.