ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2005 Справа N 32/460
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 26.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.,
розглянувши матеріали СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві касаційної
скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 07.12.2004 у справі господарського суду м. Києва за позовом
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України", до СДПІ по роботі з ВПП у м. Києві про
стягнення 1007038,00 грн., в судовому засіданні взяли участь
представники:
від позивача: Купчик О.В. - дов. N 30/10 від 12.01.2005.
від відповідача: Гуцал Д.С. - дов. N 54/9/10-2200 від
17.01.2005, Лисич А.В. - дов. N 26029/9/10-1200 від 05.10.2004,
Грищенко О.А. - дов. N 146/9/10-2200 від 01.02.2005,
В С Т А Н О В И В:
Справа була призначена до розгляду 16.03.2005. В судовому
засіданні була оголошена перерва до 23.03.2005 у відповідності з
ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Рішенням від 20.09.2004 господарського суду м. Києва
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з
ВПП N 0000411606/0 від 15.07.2004 в частині донарахування
156943423,71 грн. пені за порушення термінів розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності.
Постановою від 07.12.2004 Київського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду м. Києва від
20.09.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до ст. 4 Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
у разі прийняття судом рішення про задоволення
позову пеня за порушення термінів не сплачується з дати прийняття
позову до розгляду судом або третейським судом.
Відповідачем не спростовано з посиланням на норми законів
України та міжнародного законодавства правомірність здійснення
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності шляхом
проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, СДПІ по роботі з ВПП
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України і просить їх скасувати, мотивуючи тим, що судами невірно
застосовані норми матеріального права, зокрема ст. 2, 4 Закону
України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
від 23.09.94 за N 185/94-ВР ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
та ст. 2, 3, 216, 217
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
; порушенням норм ст. 128
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
; ст. 4 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення СДПІ
по роботі з великими платниками податків у м. Києві N 0000411606/0
від 15.07.2004, яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у
сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 156953480,47 грн.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.94 N 185/94-ВР
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
(зі змінами і доповненнями) імпортні операції
резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в
разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з
моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на
користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується,
потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2
цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, тягне за собою стягнення пені за
кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної
виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній
валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом
Національного банку України на день виникнення заборгованості. У
разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за
порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не
сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом або
арбітражним судом (ст. 4 вказаного Закону).
Господарським судом встановлено, що між ДК "Торговий Дім "Газ
України" та нерезидентом - компанією "Canadian Intek LTD" укладено
контракт від 29.09.99 за N 10-331, згідно з умовами якого ДК
"Торговий Дім "Газ України" імпортував природний газ в обсязі 50,0
млн. м куб. на суму 2500000 дол. США, що підтверджується ВМД від
14.01.2000 р. N 001056.
Згідно з контрактом ДК "Торговий Дім "Газ України"
перерахував нерезиденту валютні кошти на загальну суму 8622629,44
дол. США. Перевіркою наданих підприємством документів встановлено,
що станом на 01.05.2000 р. природний газ на суму
6122629,44 дол. США ДК "Торговий Дім "Газ України" в порушення
вимог ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
від нерезидента не одержав.
У відповідності зі ст. 6 зазначеного Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності надано право укладати
будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім
тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано
недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам
законів України або міжнародних договорів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати
форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих,
що не суперечать законам України та відповідають міжнародним
правилам.
Таким чином, форми та порядок здійснення розрахунків в сфері
зовнішньоекономічної діяльності обираються її суб'єктами
самостійно та не повинні суперечити чинному законодавству України
і нормам міжнародного права.
Господарським судом також встановлено, що до перевірки ДК
"Нафтогаз України" надала акти заліку зустрічних однорідних вимог
з компанією "Canadian Intek LTD" від 12.05.2000 та 12.06.2000.
Зважаючи на однорідність зустрічних вимог, сторони домовились
про зарахування взаємних вимог щодо зобов'язання за контрактом від
29.09.99 за N 10-331 з компанією "Canadian Intek LTD" та
зобов'язання ДК "Торговий Дім "Газ України" за договорами
доручення N Е148 від 05.05.2000 та N 7Р від 26.05.2000.
Після проведення взаємозаліків, заборгованість компанії
"Canadian Intek LTD" (Канада) перед ДК "Газ України" за контрактом
від 29.09.99 р. N 10-331 за даними бухгалтерського обліку
становить 4,44 дол. США. За даними перевірки дебіторська
заборгованість складає 6122629,44 дол. США. Відповідачем не
спростовано, з посиланням на норми законів України та міжнародного
законодавства, правомірність здійснення розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності шляхом проведення взаємозаліку
зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
у разі прийняття
судом або арбітражним судом, Міжнародним комерційним арбітражним
судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій
палаті України позовної заяви резидента про стягнення з
нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання
нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними
контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону,
зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю
або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи
залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2
цього Закону ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, поновлюються і пеня за їх порушення
сплачується за кожен день прострочення, включаючи період, на який
ці терміни було зупинено.
У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за
порушення зазначених термінів не сплачується з дати прийняття
позову до розгляду судом або арбітражним судом.
Отже, за змістом наведених правових норм, обгрунтованість
позовних вимог резидента про стягнення заборгованості за
зовнішньоекономічним контрактом, підтверджена рішенням суду
(арбітражного суду), є підставою для звільнення його від
відповідальності у вигляді сплати пені, передбаченої частиною 1
статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при
Торгово-промисловій палаті України від 26.12.2000 у справі АС
N 131к/2000 за позовом ДК "Торговий дім "Газ України" НАК
"Нафтогаз України" (правонаступником якої є позивач) до Компанії
"Canadian Intek LTD" про стягнення 6122629,44 дол. США основного
боргу та 580000 дол. США штрафу за недопоставку товару встановлено
факт порушення нерезидентом терміну розрахунку за поставлений
товар та з Компанії "Canadian Intek LTD" на користь позивача
стягнуто 4,44 дол. США основного боргу, 580000 дол. США штрафу за
недопоставку товару та 44107,89 дол. США витрат зі сплати
арбітражного збору. В решті позову провадження у справі припинено
у зв'язку з відшкодуванням основного боргу відповідачем шляхом
проведення заліку зустрічних вимог.
За таких обставин господарські суди правомірно дійшли
висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позивача
пені, передбаченої частиною 1 статті 4 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, оскільки
Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій
палаті України встановлено факт порушення нерезидентом термінів
розрахунків за контрактом та визнано вимоги позивача правомірними.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 07.12.2004 Київського апеляційного
господарського суду зі справи N 32/460 залишити без змін.