ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2005 Справа N 28/348а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Першикова Є.В.,
суддів: Кравчука Г.А., Грейц К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного підприємства "Дельфін"
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від
22.12.2004 р.
у справі N 28/348а господарського суду Донецької області
за позовом приватного підприємства "Дельфін"
до Новоазовської міжрайонної державної податкової інспекції
Донецької області
про визнання частково недійсним податкового
повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Юровський Д.Б., дов. б/н від 25.01.2005 р.,
відповідача: не з'явився;
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2004 року приватне підприємство "Дельфін" (далі -
ПП "Дельфін" або Підприємство) звернулось до господарського суду
Донецької області з позовом до Новоазовської міжрайонної державної
податкової інспекції (далі - Інспекція), в якому просило визнати
недійсним повністю податкове повідомлення-рішення N 36/23-013 від
27.08.2004 р. на суму 23250 грн. Зазначена сума нарахування, яку
позивач вважає незаконною була донарахована йому за результатами
документальної перевірки як податкове зобов'язання по податку на
прибуток в сумі 15600 грн. та як штрафні (фінансові) санкції на
суму 7650 грн., а всього зобов'язання на суму 23250 грн.
Нарахування зазначених сум, на погляд відповідача, пов'язано з
тим, що позивач при визначенні валового доходу в перевіряємому
періоді безпідставно не включив до його складу суму збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг
мобільного зв'язку в розмірі 6%, яку він отримував як компенсацію
у складі вартості ваучерів (карток поповнення рахунків мобільного
зв'язку) від покупців цих ваучерів.
В процесі розгляду позову представник позивача двічі
02.11.2004 та 10.11.2004 звертався до суду з уточненнями до
позовної заяви. В першому зверненні він просив суд визнати
частково недійсним податкове повідомлення-рішення N 36/23-013 від
27.08.2004 р. на суму 5300 грн. основного платежу та суму штрафних
(фінансових) санкцій в розмірі 2650 грн., а всього на суму
7950 грн. (а.с.76). В другому - визнати частково недійсним
податкове повідомлення-рішення N 36/23-013 від 27.08.2004 р. на
суму 5300 грн. основного боргу, та суму штрафних (фінансових)
санкцій на 2270 грн., а всього на загальну суму 7570 грн.
(а.с.79).
Господарський суд Донецької області рішенням від
15.11.2004 р. відмовив ПП "Дельфін" у задоволенні позовних вимог.
Донецький апеляційний господарський суд постановою від
22.12.2004 р. рішення господарського суду Донецької області від
15.11.2004 р. залишив без змін.
Підприємство не погодилось з постановою апеляційного
господарського суду, в зв'язку з чим подало до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу від 24.01.2005 р., в
якій зазначає, що виходячи із змісту п. 4.1 ст. 4 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до валового
доходу не можуть бути віднесені суми, отримані платником податку
на прибуток, які не є доходом, в т.ч. суми страхових внесків до
Пенсійного фонду України. За його твердженням на суми страхових
внесків, які враховані у вартості ваучерів і оплачені покупцем
продавцю податкове законодавство не розповсюджується , із чого він
робить висновок про відсутність законних підстав для включення цих
коштів до його валового доходу, чи застосування до цих сум інших
норм податкового законодавства України, в т.ч. Закону про
оприбуткування прибутку та Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
В поданій касаційній скарзі позивач просить визнати недійсним
податкове повідомлення-рішення Інспекції N 36/25-013 від
27.08.2004 р. в частині 5300 грн. основного платежу з податку на
прибуток підприємств та 2270 грн. штрафних (фінансових) санкцій,
що разом становить 7570 грн.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
та доводи ПП "Дельфін", викладені у касаційній скарзі, перевіривши
на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність їх
юридичної оцінки і застосування судами апеляційної та першої
інстанцій норм матеріального та процесуального права в ухвалених
ними рішеннях, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що касаційна скарга Інспекції задоволенню не підлягає,
враховуючи наступне.
Предметом спору у даній справі є вимога Підприємства визнати
частково недійсним податкове повідомлення-рішення Інспекції
N 36/23-013 від 27.08.2004 р. в сумі 5300 грн. основного платежу
та в сумі штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2270 грн., а
всього на суму 7570 грн. Як встановлено господарськими судами
попередніх судових інстанцій зазначене податкове
повідомлення-рішення прийняте на підставі акту від 25.08.2004 р.
N 49/23-31414377 "Про результати комплексної планової
документальної перевірки дотримання вимог податкового
законодавства приватним підприємством "Дельфін" за період з
30.07.2001 р. по 31.12.2003 р.". В акті перевірки відображено, що
Підприємством не виконані вимоги, передбачені п.п. 4.1.1. п. 4.1
ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про
оприбуткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, що призвело до
заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму
15,6 тис. грн. Заниження податкового зобов'язання виникло в
зв'язку з тим, що Підприємством не віднесена до складу валового
доходу частина доходу від продажу ваучерів (карток поповнення
рахунків мобільного зв'язку) у вигляді 6% збору від вартості
ваучерів. Вказаний збір є збором до Пенсійного фонду, який позивач
отримував у складі вартості ваучерів як компенсацію від покупців
за продані ваучери, про що свідчать подані до перевірки первинні
документи (накладні).
Господарський суд Донецької області ухвалюючи рішення про
відмову Підприємству в позові, яке залишено без змін Донецьким
апеляційним господарським судом, правильно надав юридичну оцінку
встановленим обставинам справи і зробив висновок про те, що
підставою для донарахування останньому податку на прибуток є
заниження ним суми валових доходів внаслідок не врахування у
загальній базі оподаткування сум збору до Пенсійного фонду у
розмірі 6% від кожного продажу, які увійшли до складу вартості
ваучерів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України відмічає,
що цей висновок грунтується на аналізі норм Законів України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
та
постанови Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 р. N 1740
( 1740-98-п ) (1740-98-п)
"Про затвердження порядку сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів
господарських операцій".
Порядок сплати збору з вартості послуг стільникового рухомого
зв'язку регулюється нормами п. 10 ст. 1, п. 9 ст. 2, п. 11 ст. 4
Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, згідно яких збір на обов'язкове
державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового
рухомого зв'язку сплачується платником збору оператору одночасно з
оплатою зазначених послуг, а оператор перераховує збір до
Пенсійного фонду України.
Пункт 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачає, що об'єктом оподаткування є
прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого
валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3
цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених
статтею 5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань,
нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно приписів п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валовий доход це
загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності,
отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її
континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні,
гак і за їх межами.
Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів
(робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих
виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи
від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів
участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю,
сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з
їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого
погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним
боргом відповідно до закону (пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Виходячи з вищенаведених норм Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, об'єктом
оподаткування при здійснені операцій з продажу ваучерів, придбаних
у дилерів операторів стільникового зв'язку та проданих кінцевим
або іншим споживачам, є різниця між сумою продажу ваучера та сумою
покупки. При цьому позивач не повинен обчислювати та одночасно
сплачувати суму 6% збору до Пенсійного фонду, оскільки він не є
платником зазначеного збору, а ця сума повинна бути включена до
валового доходу позивача.
Приймаючи наведене вище до уваги, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що зазначені в касаційній
скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи,
документально не підтверджуються та не грунтуються на
законодавстві.
Враховуючи викладене касаційна інстанція вважає, що постанова
справи Донецького апеляційного господарського суду від
22.12.2004 р. та рішення господарського суду Донецької області від
15.11.2004 р. у даній справі, прийняті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або
скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
22.12.2004 р. у справі господарського суду Донецької області
N 28/348а - залишити без змін, а касаційну скаргу приватного
підприємства "Дельфін" на вказану постанову - без задоволення.