ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2005 Справа N 25/376
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючий, Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ДПІ у Голосіївському
районі м. Києва на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 14.12.2004 у справі господарського суду
м. Києва за позовом ТОВ "Юридична компанія "Тект-Реал" до ДПІ у
Голосіївському районі м. Києва про визнання частково недійсними
податкових повідомлень-рішень, в судовому засіданні взяли участь
представники: від позивача: Морозенко Ю.Ю., дов. N 155 від
30.09.2004, від відповідача: Двораківська М.С., дов. N 18/9/10-107
від 04.01.2005, В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 13.10.2004 господарського суду м. Києва
задоволено, позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
N 00/2531501/0 від 14.07.2004.
Постановою від 14.12.2004 Київського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду м. Києва від
13.10.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем була здійснена
перевірка податкових декларацій за листопад, грудень 2002 року,
лютий 2003 року, а не перевірка фінансово-господарської діяльності
підприємства. Будь-яких посилань на підстави проведення перевірки
в самих актах немає.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Голосіївському
районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України і
просить їх скасувати, посилаючись на те, що зазначені судові
рішення прийняті внаслідок неправильного застосування судами норм
матеріального права, зокрема, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.3 п. 7.7
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та ст.ст. 10, 11 Закону України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
. Пунктом 10.2 ст. 10 Закону
України "Про податок на додану вартість" передбачено, що контроль
за нарахуванням і внесенням податку до бюджету здійснюють органи
державної податкової служби.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Предметом даного спору є повідомлення-рішення N 00/2531501/0
від 14.07.2004, в якому зазначено, що позивачем завищено суму
бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад
2002 року у розмірі 8761,00 грн., за грудень 2002 року у розмірі
436,00 грн., за лютий 2003 року у розмірі 2412,00 грн.
Відповідно до підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі,
коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з
підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки
податкової декларації за звітний період. За бажанням платника
податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або
частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке
рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України N 817/98
( 817/98 ) (817/98)
від 23.07.98 р. "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" органи виконавчої влади, уповноважені
від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської
діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (далі -
контролюючі органи), проводять планові та позапланові виїзні
перевірки.
Господарським судом встановлено, що відповідачем проведено
перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість.
Підставою для проведення такої перевірки відповідач визначає п. 1
ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу" ( 509-12 ) (509-12)
,
яким визначені права органів державної податкової служби при
проведенні перевірок фінансово-господарської діяльності
підприємств.
Відповідно до п. 1 ст. 11 ( 509-12 ) (509-12)
органи державної
податкової служби в установленому законом порядку мають право:
здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно
від форм власності та у громадян, в тому числі громадян -
суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових
документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій,
товарно-касових книг тощо.
Тобто, відповідачем була здійснена перевірка податкових
декларацій за листопад, грудень 2002 року, лютий 2003 року, а не
перевірка фінансово-господарської діяльності підприємства.
Будь-яких посилань на підстави проведення перевірки в самих актах
немає. Як зазначено в актах перевірки N 15-137/342, N 15-137/343,
N 15-137/341 від 14.07.2004 перевірка проводилась в приміщенні ДПІ
у Голосіївському районі міста Києва, для проведення перевірки ДПІ
в Голосіївському районі м. Києва надіслано лист N 5027/10/15-501
від 13.07.2004 керівнику ТОВ ЮК "Тект-Реал" про надання
відповідних документів до податкового органу, датою проведення
перевірки зазначено 13.07.2004. Перевірка проведена 14.07.2004 р.
Отже, відповідач не повідомив належним чином позивача, які
саме документи потрібно надати для проведення перевірки.
Відповідно до пп. 4.2.2 "в" Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що орган
податкової служби зобов'язаний самостійно визначити суму
податкового зобов'язання у разі, коли:... контролюючий орган
внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або
методологічні помилки у поданій платником податків податковій
декларації, які призвели до заниження або завищення суми
податкового зобов'язання.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться
контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у
податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів
перевірок платника податків.
Відсутність порушень вимог податкового законодавства з боку
позивача спростовуються тим, що позивачем в установленому законом
порядку надавались уточнюючі декларації з податку на додану
вартість за листопад та грудень 2002 року.
Окрім того, 19.02.2003 позивачем до податкового органу подано
довідку про суми ПДВ, які збільшують або зменшують податкові
зобов'язання в результаті виправлення самостійно виявленої
помилки, допущеної в попередніх звітних періодах. Надані таблиці
розрахунків з бюджетом за 2002 рік, 2003 рік, 2004 рік.
Господарські суди дійшли висновку, що викладені в актах
перевірки від 14.07.2004 висновки не відповідають фактичним
обставинам справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 14.12.2004 Київського апеляційного
господарського суду зі справи N 25/376 залишити без змін.