Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін О.Кірейцева (керівник) та Л. Волокіти (дов. від 01.04.05), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу корпорації “ЦСКА-Київ” на рішення від 16.02.2005 року господарського суду Харківської області у справі № 47/581-04 за позовом корпорації “ЦСКА-Київ” до міжнародного консорціуму “Енергозберігання”

про стягнення 444 832, 37грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 16.02.2005 року господарського суду Харківської області (суддя Ю.Светлічний), залишеним без змін постановою від 20.04.2005 року Харківського апеляційного господарського суду, в позові відмовлено з мотивів недоведеності.

Корпорація “ЦСКА-Київ” просить судове рішення в справі скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 245-253 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Міжнародний консорціум “Енергозберігання” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступного.

Господарськими судами встановлено, що 21.11.2001 року між сторонами укладено договір № 4 з додатком № 1 та сертифікацією до нього, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався передати у визначений строк позивачу систему електроживлення електродвигунів у кількості 2 комплектів на суму 2 млн. грн., а позивач зобов’язався відповідно до пункту 2.2. договору здійснити оплату продукції. Згідно з пунктом 1.2. договору склад та якість продукції повинні відповідати “Технічним умовам”, затвердженим Охтирським УБР від 5.09.2001 року.

Здійснивши аналіз мов договору, господарські суди дійшли правомірного висновку про те, що за своєю цивільно-правовою природою зазначений договір є угодою, яка містить усі істотні умови договору поставки, визначені чинним законодавством на момент його укладання сторонами, у тому числі стосовно асортименту, якості і комплектності продукції, а отже договірні відносини сторін повинні регулюватися статтями 245-253 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) .

Господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірний договір відповідає вимогам статті 154 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) , оскільки його було укладено шляхом обміну факсовими копіями підписаними сторонами. Такий порядок укладення передбачений пунктом 7.1. договору.

При цьому, господарські суди правильно визнали безпідставними твердження позивача про недотримання сторонами умов пункту 2.1. договору-відсутність належним чином оформлених “Технічних умов”, так як в матеріалах справи знаходяться примірник “Технічних вимог до тиристорної системи електроживлення електродвигунів типу 4 ПП-450-280М2-1 бурових насосів УНБТ950”, який містить вимоги щодо складу та якості продукції, а також примірник листа від 8.02.2005 року № 13/285 Охтирського УБР, яким підтверджується той факт, що дані технічні вимоги є саме тим документом, на який є посилання в пункті 1.2. договору.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що відповідач повинен здійснити поставку продукції протягом 4 календарних місяців після сплати позивачем авансу у розмірі 35% від загальної вартості продукції, що складає 700 000 грн. Пунктом 2.2. договору передбачено, що позивач зобов’язується повністю оплатити вартість продукції протягом 5 календарних місяців від дати укладання договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач своїх зобов’язань щодо сплати авансу виконав частково, сплативши відповідачу 350 000 грн., що складає 17, 5% від загальної вартості продукції та підтверджується платіжними дорученнями від 13.12.2001 року № 12 та від 29.12.2001 року № 32. Інших платежів в оплату вартості продукції позивач не здійснював.

Оскільки, всупереч вимогам статті 161 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) та пунктів 2.2., 3.1. договору позивач не виконав у повному обсязі своїх зобов’язань за спірним договором, господарські суди дійшли правомірного висновку про те, що позовні вимоги позивача в сумі в розмірі 350 000 грн. задоволенню не підлягають.

Колегія суддів також вважає правомірними висновки господарських судів щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції та річних, оскільки правила статті 214 Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) застосовуються у разі невиконання грошових зобов’язань.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення від 16.02.2005 року господарського суду Харківської області та постанову від 20.04.2005 року Харківського апеляційного господарського суду у справі № 47/581-04 залишити без змін, а касаційну скаргу корпорації “ЦСКА-Київ” без задоволення.