ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2005 Справа N 12/117
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 12.05.2005 року
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
акціонерного комерційного банку "Київ" на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 12 липня 2004 року у справі
N 12/117 за позовом акціонерного комерційного банку "Київ" до
товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" та акціонерного
поштово-пенсійного банку "Аваль" в особі Чернігівської обласної
дирекції про визнання недійсним договору, - В С Т А Н О В И В:
У квітні 2004 року акціонерний комерційний банк "Київ"
звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом
до товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" та
акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" в особі
Чернігівської обласної дирекції про визнання недійсним на підставі
ст. 48 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
договору застави
N 1776 від 26 травня 2003 року, укладеного відповідачами.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від
25 травня 2004 року, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 12 липня 2004 року, в позові
відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені
судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити,
посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими
інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача та акціонерного
поштово-пенсійного банку "Аваль" в особі Чернігівської обласної
дирекції, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми
судовими інстанціями, в забезпечення виконання зобов'язань за
кредитним договором N 011/03-1/132 від 25 травня 2003 року,
укладеного відповідачами, останніми 26 травня 2003 року укладено
договір застави товару в обороті, відповідно до умов якого
товариством з обмеженою відповідальністю "Дружба" було передано в
заставу зерно врожаю 2003 року кукурудзи в кількості 2670 т,
молодняк великої рогатої худоби в кількості 901 голова, свині в
кількості 1311 голів - на загальну суму 1924105,05 грн.
Договір застави від 26 травня 2003 року посвідчено приватним
нотаріусом Чернігівського нотаріального округу Пантелієнко О.С.,
зареєстровано в реєстрі за N 776 та підписано від імені товариства
з обмеженою відповідальністю "Дружба" директором Бородою М.Ф. на
підставі умов статуту товариства та, виходячи з повноважень,
наданих Бороді М.Ф. на загальних зборах учасників товариства
14 травня 2003 року, про що оформлено відповідний протокол N 6.
Відмовляючи в позові та залишаючи рішення місцевого суду без
змін, попередні судові інстанції керувались вимогами ст.ст. 20, 30
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 6 Закону України
"Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
та виходили з того, що позивач не надав
суду належних доказів, які б підтверджували, що є рішення суду або
вирок суду з кримінальної справи, якими встановлено, що протокол
загальних зборів N 6 від 14 травня 2003 року оформлений самостійно
директором товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба"
Бородою М.Ф. без належних відповідних повноважень, а постанова
прокуратури Бобровицького району від 5 березня 2004 року про
відмову в порушенні кримінальної справи, на яку посилається
позивач як на підставу своїх вимог, не є преюдиціальним доказом у
справі, виходячи з умов ст. 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
До того ж, судами зазначено, що позивачем не надано доказів,
які б підтверджували визнання недійсним в установленому законом
порядку рішення зборів учасників товариства з обмеженою
відповідальністю "Дружба" від 14 травня 2003 року, а тому
оформлений відповідний протокол N 6 є правомочним.
Висновок місцевого та апеляційного господарських судів про
те, що позивачем не доведено факт порушення його прав та
охоронюваних законом інтересів, а також того, що на момент
укладення спірного договору позивач був власником переданого в
заставу майна, є законним, обгрунтованим, відповідає нормам
матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та
наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не
спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування
постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керую чись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу акціонерного комерційного банку "Київ"
залишити без задоволення, а рішення господарського суду
Чернігівської області від 25 травня 2004 року та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 12 липня 2004 року
у справі N 12/117 - без змін.