43/157 Про стягнення 5104,14 грн. - Текст документа

Відкрите акціонерне товариство “Донецький металургійний завод” (надалі –“Позивач”), звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з приватної науково-виробничої фірми “СИНАПС” (надалі –“Відповідач”) пені у сумі 5104, 11грн.

Під час судового розгляду Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (надалі –“ГПК України (1798-12) ”) збільшив суму позову, заявивши вимоги про стягнення пені в сумі 6998,46 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на порушення Відповідачем умов договору підряду від 08.10.2003р. 3-10/03, укладеного між Позивачем та Відповідачем, в частині повного та своєчасного проведення підрядних робіт.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.09.2004р. у справі № 43/157 позов задоволено частково та постановлено стягнути з Відповідача на користь Позивача 1105, 02грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що факт виконання Позивачем робіт для Відповідача 21.01.2004р. повністю доведено відповідними засобами доказування, внаслідок чого вимоги Позивача до Відповідача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню за період з 01.01.2004р. по 21.01.2004р. в сумі 1105,02грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням господарського суду Донецької області, Позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2004р. у справі № 43/157 скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з Відповідача пеню за прострочення виконання робіт за проведення обстеження, тестування джерела безперебійного живлення UPS.20000NX 20kВА SALICRU Еlectronics у розмірі 5893,44грн.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог Позивач посилався на порушення господарським судом Донецької області норм матеріального і процесуального права України, зокрема, ст. 129 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. 161, 162 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) (надалі –“ЦК УРСР (1540-06) ”), ст.ст. 42, 43, 33, 34, 35, 43 ГПК України (1798-12) .

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2004р. у справі № 43/157 рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2004р. у справі № 43/157 залишено без змін, а апеляційна скарга Позивача –без задоволення з огляду на те, що рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2004р. у справі № 43/157 відповідає вимогам чинного законодавства і матеріалам справи.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням господарського суду Донецької області, Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 06.09.2004р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2004р. у справі № 43/157 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 5893,44 грн. та прийняти нове рішення, яким достягнути з Відповідача на користь Позивача пеню за прострочення виконання роботи за проведення обстеження, тестування джерела безперебійного живлення UPS.20000NX 20kВА SALICRU Еlectronics у розмірі 5893,44грн.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення знаходить, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, 08.10.2003р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір підряду № 13-10/03, відповідно до умов якого замовник (Позивач) доручає, а підрядник (Відповідач) зобов'язується виконати роботи з проведення обстеження, тестування джерела безперебійного живлення UPS.20000NX 20kВА SALICRU Еlectronics та виконання, у разі виникнення необхідності, ремонтних робіт (надалі –“Договір”).

З матеріалів справи вбачається, що строк виконання робіт встановлений календарним планом - з 08.10.2003р. по 30.12.2003р. Відповідно до пункту 6.2 Договору за порушення строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 1% від вартості виконаних робіт за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги стверджує, що Відповідач договірні зобов'язання виконав 12.05.2004р., тобто з порушенням строків, встановлених Договором, отже, позовні вимоги полягають у стягненні пені за період з 31.12.2003р. по 12.05.2004р.

Водночас, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що фактично спірні роботи за Договором виконані Відповідачем 21.01.2004р.

Факт виконання Відповідачем спірних робіт у січні, а не в травні місяці підтверджується також рішенням господарського суду Донецької області від 17.06.2004р. у справі № 8/176 за позовом Відповідача до Позивача.

Відповідно ч. 2 ст. 35 ГПК України (1798-12) Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів вважає, що Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 10.11.2004р. у справі № 43/157 прийнята з додержанням норм матеріального права України та вимог чинного ГПК України (1798-12) , а підстав для її скасування не вбачається.

Щодо до касаційної скарги, то по-перше, у поданій касаційній скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права під час перегляду справи Донецьким апеляційним господарським судом, а по-друге, в порушенням вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України (1798-12) , Позивачем не доведено, що Донецьким апеляційним господарським судом під час перегляду справи в апеляційному порядку дійсно порушено положення Конституції України (254к/96-ВР) та ЦК України (435-15) , на які посилається касатор.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,