ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2005 Справа N А-13/154-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кривди Д.С. - (доповідача у справі), суддів:
Жаботиної Г.В., Грека Б.М., розглянувши у відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Харкові на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 05.10.2004 у справі N А-13/154-04
господарського суду Харківської області за позовом ДНВО "Комунар"
до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за участю
представників сторін: від позивача - Гунько Т.А. (за довіреністю
від 08.01.2004 р.); від відповідача - не з'явились, згідно
розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України
Осетинського А.Й. від 22.03.2005 р. здійснено заміну складу суду
на колегію суддів у складі: головуючого судді Кривди Д.С., суддів
Жаботиної Г.В., Грека Б.М., В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
29.07.2004 р. (суддя Водолажська Н.С.), залишеним без змін
постановою Харківського апеляційного господарського суду від
05.10.2004 р. (головуючий суддя Івакіна В.О., судді Лакіза В.В.,
Сіверін В.І.) позов задоволено; визнано частково недійсним
податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з
великими платниками податків у м. Харкові N 00000400815/1 від
23.04.2004 р. про визначення суми податкового зобов'язання за
платежем: пеня та штрафні санкції за порушення термінів
розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 45080,52 грн.; стягнуто з
відповідача на користь позивача державне мито в сумі 85 грн. та
судові витрати в розмірі 118 грн.
В касаційній скарзі відповідач просить постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 05.10.2004 р. скасувати,
посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального
права, та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судом
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права,
заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника
позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з встановлених у даній справі обставин.
Судами встановлено, що відповідачем було проведено планову
виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2001 р.
по 01.01.2004 р., за результатами якої складено акт від
22.03.2004 р.
На підставі даного акту перевірки відповідач прийняв
податкове повідомлення-рішення N 00000400815/1 від 23.04.2004 р.
В акті перевірки, зокрема, вказано на порушення підприємством
позивача положень ст.ст. 2 та 6 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
при
реалізації імпортних контрактів. Під час перевірки відповідачем
було встановлено порушення граничних термінів надходження товарів:
за контрактом N В2152/60 від 25.12.2000 р. з ФГУП завод "Екситон"
(Росія) - на 132 дні та на 407 днів; за контрактом N 45 від
16.02.2001 р. з ФГУП "Алагирский завод сопротивлений" (Росія) - на
151 день; за контрактом N 643/07620177/01-127 від 09.01.2001 р. з
ВАТ "Алмаз" (Росія) - на 54 дні; за контрактом N 3736 від
0407.2001 р. з ВАТ "НИИЗМИ" (Росія) - на 17 днів.
У відповідності до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
розрахунки за експортно-імпортними операціями після перерахування
суб'єктами космічної діяльності авансу за виконання робіт з
виготовлення (розробки) агрегатів, систем космічних ракетних
комплексів (космічних ракет-носіїв), космічних апаратів, наземного
сегмента космічних систем та їх агрегатів, систем і комплектуючих
здійснюються у строк до 500 календарних днів. Перевищення
зазначеного строку потребує індивідуальної ліцензії Національного
банку України.
Судами встановлено, що позивач та його контрагенти є
суб'єктами космічної діяльності. При цьому судами відхилено доводи
відповідача з посиланням на ВМД, оформлену митницею Російської
Федерації, про те, що імпортовані товари не відносяться до
агрегатів (комплексів, апаратів) космічного призначення. Так,
місцевим господарським судом встановлено та підтверджено
апеляційним, що всі товари, отримані по ЗЕК, пройшли відповідну
реєстрацію в НКАУ. Вимоги щодо надання інших документів, крім
карток реєстрації-обліку зовнішньоекономічних контрактів,
оформлених НКАУ, для підтвердження особливого виду контрактів,
чинним законодавством не передбачено. Також є безпідставним
посилання відповідача на документи, оформлені митницею Російської
Федерації, оскільки доказом надходження товару на митну територію
України є ВМД, оформлені митними органами України і іншого порядку
не встановлено.
За таких обставин суди дійшли правомірного висновку, що
нарахування пені за порушення строків надходження товарів на митну
територію України в сумі 42478,34 грн. є безпідставним.
Також судами досліджено питання щодо операцій, по яким у
сторін виникли розбіжності у визначенні дати надходження товару.
В акті перевірки і в подальших документах відповідача
відсутні дані про те, яким чином і на підставі яких документів
перевіряючими встановлювалися дати надходження товару на митну
територію України.
Згідно ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну
діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
момент здійснення експорту (імпорту) -
момент перетину товаром митного кордону України або переходу права
власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується,
від продавця до покупця.
Отже, дана норма є імперативною і не ставить надходження
товару в Україну у залежність від переходу права власності на
нього.
Термін "момент перетину товаром митного кордону України"
конкретизується нормами митного законодавства, зокрема Митним
кодексом України ( 92-15 ) (92-15)
. Так, ст. 15 Кодексу "ввіз в Україну"
значений як фактичне переміщення товарів через митний кордон
України, а "переміщення через митний кордон України" як ввіз на
митну територію товарів з використанням будь-яких засобів. Згідно
ст. 37 Кодексу переміщення через митний кордон України товарів
підлягає митному оформленню, яке здійснюється службовими особами
митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування
державного регулювання ввозу товарів.
Виходячи з аналізу наведених норм в їх сукупності та
дослідивши матеріали справи, суди встановили, що від АТЗТ
"Світлана-напівпровідники" на митну територію України товар дійшов
10.10.2003 р., а не 24.11.2003 р. та 04.01.2004 р., а не
12.02.2004 р.; від ВАТ "Світлана-рентген" на митну територію
України товар надійшов 21.01.2003 р., а не 25.03.2003 р.; від ФГУП
"НПП Восток" товар надійшов 06.11.2003 р., а не 03.12.2003 р., а
тому висновки акту перевірки в цих частинах не відповідають
фактичним обставинам.
Окрім того, визначення оспорюваним податковим
повідомленням-рішенням пені та штрафних санкцій у сфері
зовнішньоекономічної діяльності сумами податкових зобов'язань
суперечить пунктам 1.2, 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та ст. ст. 14, 15 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Відтак переглянута постанова відповідає приписам чинного
законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються
непереконливими і спростовуються вищевикладеним.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7,
п. 1 ч. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
05.10.2004 у справі N А13/154-04 залишити без змін, а касаційну
скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Харкові - без задоволення.