30/99 Про видачу виконавчого документу на виконання рішення третейського суду - Текст документа

ТОВ “ЛесМетПром” звернулося до господарського суду з заявою про видачу господарським судом наказу на виконання рішення третейського суду від 24.01.2005, яким позовні вимоги задоволено та стягнуто з ТОВ “Шевченківське” на користь позивача 7 000 000 грн. за договором переводу боргу № 56 від 29.12.2003.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2005 (суддя Євстигнеєва Н.М.) у задоволенні заяви про видачу наказу господарським судом на виконання рішення третейського суду від 25.01.2005 відмовлено, справу третейського суду повернуто, оскільки згідно Закону України “Про виконавче провадження” (606-14) рішення третейського суду є виконавчим документом, тому заявнику необхідно звернутися до виконавчої служби з відповідною заявою, до якої додати рішення третейського суду.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2005 (судді: Лисенко О.М. –головуючий, Головко В.Г., Чоха Л.В.) апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, а ухвала без змін з тих самих підстав.

ТОВ “ЛесМетПром” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду і вважає її такою, що прийнята з порушенням законодавства та підлягає скасуванню, оскільки судами невірно застосовано статті 6, 55, 57 Закону України “Про третейські суди” (1701-15) , зокрема даним законом передбачено видання виконавчого документа господарськими судами на виконання рішення третейського суду, а також згідно статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” (606-14) рішення третейського суду не є виконавчим документом, тому у виконавчої служби відсутні правові підстави для виконання рішення третейського суду, на підставі якого не видано виконавчий документ.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов’язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням (стаття 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ).

Судами обох інстанцій встановлено, що третейським судом 24.01.2005, створеним для вирішення конкретного спору у складі одного третейського судді Піскуна Є.В. прийнято рішення щодо задоволення позовних вимог ТОВ “ЛесМетПром” про стягнення з ТОВ "Шевченківське” основного боргу в сумі 7 000 000 грн. за договором переводу боргу № 56 від 29.12.2003 та 800 грн. витрат, пов’язаних з вирішенням спору третейським судом.

При цьому, у рішенні зазначено, що грошові кошти у сумі 7 000 800 грн. підлягають оплаті протягом 24.01.2005, а дане рішення може бути оскаржено сторонами спору до господарського суду Дніпропетровської області протягом трьох місяців з дня його прийняття з підстав, зазначених у Законі України “Про третейські суди” (1701-15) .

У зв’язку з невиконанням рішення у добровільному порядку, ТОВ “ЛесМетПром” (стягувач) 18.02.2005 звернулося до господарського суду з заявою про видачу господарським судом наказу на виконання рішення третейського суду від 24.01.2005.

Розглянувши заяву про видачу наказу, суди обох інстанцій обгрунтовано дійшли висновку щодо її необгрунтованості та такою що не підлягає задоволенню.

Так, Закон України “Про третейські суди” (1701-15) регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 50 даного закону (1701-15) сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов’язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень.

Крім того, рішення третейського суду виконуються зобов’язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні (стаття 55 Закону України “Про третейські суди” (1701-15) ).

Виконання рішення третейського суду та порядок видачі виконавчого документа регулюються розділом VІІ Закону України “Про третейські суди” (1701-15) , зокрема статтею 55 цього закону (1701-15) передбачені випадки виконання рішення третейського суду на підставі виконавчого документу компетентного суду.

Згідно частини 3 статті 55 даного закону (1701-15) виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа.

Зі змісту рішення третейського суду від 24.01.2005 вбачається, що останнє не потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх службовими особами.

Інших випадків виконання рішень третейського суду за умови видачі компетентним судом виконавчого документа Законом України “Про третейські суди” (1701-15) не передбачено.

Законом України “Про третейські суди” (1701-15) передбачено обов’язок сторони добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні суду виконати рішення третейського суду, а якщо у рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.

Оскільки в рішенні третейського суду від 24.01.2005 встановлений строк його виконання, то відповідач (боржник) зобов’язаний у добровільному порядку виконати рішення третейського суду.

Рішення третейського суду, яке не виконане добровільно, підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження” (606-14) .

Відповідно до статті 181 Закону України “Про виконавче провадження” (606-14) (в редакції, що діє з 01.01.2005) до виконавчих документів віднесені й рішення третейського суду.

Виконавче провадження відкривається на підставі заяви стягувача при поданні до відділу державної виконавчої служби виконавчого документу, яким є рішення третейського суду (частини 1 пункту 1 статті 181 Закону України “Про виконавче провадження” (606-14) ).

Доказів звернення із заявою до виконавчої служби щодо виконання вказаного рішення третейського суду, заявник не надав.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України 24.02.2004 року № 3-рп/2004 (v003p710-04) положення пункту 10 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” (606-14) у взаємозв’язку зі статтею 181 цього закону треба розуміти так, що рішення третейських судів водночас є виконавчими документами, на підставі яких за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення державні виконавці районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби мають забезпечити примусове виконання рішень цих судів, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Решта доводів оскаржувача зводиться до намагань надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , тому судовою колегією до уваги не приймаються.

У зв’язку з викладеним, постанова апеляційного господарського суду прийнята з додержанням вимог законодавства та підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.05.2005 у справі господарського суду Дніпропетровської області № 30/99 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “ЛесМетПром” –без задоволення.