ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.03.2005                                         Справа N 6/219

         (ухвалою Судової палати у господарських справах

              Верховного Суду України від 28.04.2005

         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

     Вищий господарський  суд  України  у  складі  колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.,

     розглянувши у  відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
державного  підприємства  "Енергоринок"   на   ухвалу   Київського
апеляційного  господарського суду від 30 квітня 2004 року у справі
N 6/219   за   позовом   державного   підприємства    "Національна
атомна енергогенеруюча     компанія     "Енергоатом"    в    особі
відокремленого підрозділу   "Запорізька   атомна   електростанція"
до державного  підприємства  "Енергоринок" 

 про   стягнення суми,  -

                       В С Т А Н О В И В:

     У березні 2004 року державне підприємство "Національна атомна
енергогенеруюча   компанія  "Енергоатом"  в  особі  відокремленого
підрозділу  "Запорізька  атомна  електростанція"   звернулось   до
господарського суду м.  Києва з позовом до державного підприємства
"Енергоринок"  про  стягнення   2000000   грн.,   посилаючись   на
невиконання відповідачем   умов   договору  N  8-92  від  1  січня
1992 року про поставку електроенергії.

     Ухвалою господарського суду м.  Києва від 1 квітня 2004  року
порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду,
сторін  зобов'язано  надати  певні  документи,  а  їх  повноважних
представників викликано для участі у судовому процесі.

     Ухвалою Київського   апеляційного   господарського  суду  від
30 квітня 2004 року відповідачу відмовлено у прийнятті апеляційної
скарги на ухвалу місцевого суду.

     У касаційній   скарзі  відповідач  просить  скасувати  ухвалу
апеляційної інстанції та передати апеляційну скаргу до того ж суду
для  розгляду  по  суті,  посилаючись  на порушення та неправильне
застосування попередньою судовою інстанцією норм  матеріального  і
процесуального права.

     У відзиві   на  касаційну  скаргу  позивач  просить  залишити
оскаржувану ухвалу без змін, а касаційну скаргу - без задоволення,
посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.

     Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи
касаційної скарги та заперечення проти них,  перевіривши матеріали
справи,  суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.

     Припис ст.  129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         встановлює
основні   засади  судочинства,  до  якого  віднесено  забезпечення
апеляційного  та  касаційного  оскарження   рішення   суду,   крім
випадків, встановлених законом.

     Зазначена конституційна  норма  конкретизована законодавцем в
ст. 12 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
        , згідно
з  якою  учасники  судового  процесу  та  інші  особи  у випадку і
порядку,  передбачених  процесуальним  законом,  мають  право   на
апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

     Отже, реалізація   конституційного  права  на  апеляційне  та
касаційне оскарження судового рішення названим Законом ( 3018-14 ) (3018-14)
        
ставиться в залежність від положень процесуального закону.

     Таким чином,  Господарський  процесуальний кодекс ( 1798-12 ) (1798-12)
        
повинен містити імперативні норми про те,  в яких випадках учасник
судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному чи
касаційному порядку.

     Стаття 64  Господарського  процесуального   кодексу   України
( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  на  підставі  якої  приймалась  ухвала судом першої
інстанції, не містить вказівки про можливість її оскарження.

     За приписом  ч.  1  ст.  106  Господарського   процесуального
кодексу  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         ухвали місцевого господарського суду
можуть  бути  оскаржені  у  апеляційному   порядку   у   випадках,
передбачених  цим  Кодексом  та  Законом  України "Про відновлення
платоспроможності боржника   або    визнання    його    банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
        .

     Отже, суд   апеляційної   інстанції  прийшов  до  підставного
висновку, що ухвала місцевого господарського суду, оскарження якої
не передбачено   Господарським   процесуальним   кодексом  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , не може бути предметом апеляційного перегляду.

     Доводи касаційної скарги не спростовують вказаного  висновку,
а  тому  підстав  для  зміни  або  скасування  ухвали  суду другої
інстанції у справі не вбачається.

     Керуючись ст.ст.  111-5,   111-7,   111-9,   111-11,   111-13
Господарського  процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  Вищий
господарський суд України - П О С Т А Н О В И В:

     Касаційну скаргу   державного   підприємства    "Енергоринок"
залишити   без   задоволення,  а  ухвалу  Київського  апеляційного
господарського суду від 30 квітня 2004 року у справі N 6/219 - без

змін.