ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2005 Справа N 3/225н
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого, Бур'янової С.С., Костенко Т.Ф.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Ленінської МДПІ у
м. Луганську
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від
15.11.2004
у справі господарського суду Луганської області
за позовом ТОВ "Юнітекпромресурс"
до Ленінської МДПІ у м. Луганську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Завгородній Б.В. - дов. N 65 від 18.08.2004.
від відповідача: Чубань О.О. - N 7053/10 від 22.03.2005,
Рогозніков А.А. - дов. N 7054/10 від 22.03.2005,
Врембяк А.Ч. - дов. N 7055/10 від 22.03.2005.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 09.08.2004 господарського суду Луганської
області задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення Ленінської МДПІ N 0000192340/0
від 17.05.2004 про завищення суми бюджетного відшкодування з
податку на додану вартість в сумі 1998805 грн. та нарахування
штрафних санкцій в сумі 999402,50 грн.
Постановою від 15.11.2004 Луганського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду Луганської області
від 09.08.2004 залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями Ленінська МДПІ
звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати, мотивуючи тим, що вони прийняті з
порушенням норм матеріального і процесуального права. Судами
неправильно застосовані п. 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3 ст. 3,
п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п.п. 1.10, 1.11.2, 1.32 ст. 1, п. 5.1
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст. 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 4-3
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Господарським судом встановлено, що ТОВ "Юнітехпромресурс"
20.06.03 надало Ленінській МДПІ у м. Луганську податкову
декларацію з податку на додану вартість за травень 2003 року, в
якій відображено від'ємне значення податку в сумі 19998805,00 грн.
і обрано спосіб відшкодування на рахунок в установі банку.
23.09.2003 рішенням господарського суду Луганської області у
справі N 3/151 (залишеним без змін апеляційною і касаційною
інстанцією) задоволений позов ТОВ "Юнітехпромресурс" до Ленінської
МДПІ у м. Луганську і відділення Державного казначейства у
Ленінському районі м. Луганська, стягнуто з державного бюджету на
користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану
вартість за травень 2003 року у сумі 1998805 грн. 00 коп.
29.12.2003 відділенням Державного казначейства у Ленінському
районі м. Луганська позивачу перерахована бюджетна заборгованість
з податку на додану вартість в сумі 1998805 грн. згідно рішення
господарського суду від 23.09.2003 та висновків Ленінської МДПІ у
м. Луганську від 29.12.03 N 375.
Ленінською МДПІ у м. Луганську з 10.03.2004 по 17.05.2004
проведена позапланова перевірка позивача з питання правомірності
заявленої до відшкодування з бюджету суми додатку на додану
вартість за травень 2003 року про що складено акт перевірки від
17.05.2004 N 526/23-3/32065357.
Проведеною перевіркою встановлено, що причиною виникнення
від'ємного значення податку є придбання позивачем в травні
2003 року від ТОВ Компанія "Промбізнеспроект" товару на умовах
товарного кредиту.
За результатами перевірки відповідачем 17.05.2004 прийнято
податкове повідомлення-рішення N 0000192340/0, згідно якого на
підставі підпункту 4.2.2 "б" пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3
пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у позивача виявлено завищення у
травні 2003 року суми бюджетного відшкодування на суму
1998805 грн. і попереджено, що у десятиденний термін від дня
отримання позивачем податкового повідомлення-рішення завищена сума
бюджетного відшкодування буде зменшена у картці особового рахунку
і застосовані штрафні санкції в сумі 999402 грн. 50 коп.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий
кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
матеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно договору купівлі-продажу N ПБ-Т/К-05-10, що
підтверджено матеріалами перевірки податкового органу, позивачем
одержані товарно-матеріальні цінності на умовах товарного кредиту.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом
оподаткування є операції платників податку з продажу товарів
(робіт, послуг) на митній території України. Поняття продажу
товарів (робіт, послуг), передбачено пунктом 1.4 статті 1 Закону
України "Про податок на додану вартість". До них Закон відносить
операції, що здійснюються відповідно до угод купівлі-продажу, які
передбачають передачу права власності на товари за компенсацію
незалежно від строків її надання.
Господарські суди дійшли висновку, що кошти, сплачені в
рахунок погашення вартості товарного кредиту, є безпосередньою
компенсацією вартості товарів (робіт, послуг) і тому є об'єктом
оподаткування податком на додану вартість.
Пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначає валові витрати як суму любих
витрат платника податку в грошовій, матеріальній або
нематеріальних формах, що здійснюються як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються платником податків для
подальшого використання у власній господарській діяльності.
У відповідності з підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до
складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з
виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями
протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування
здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності
платника податку.
Проценти за товарним кредитом належать до складу валових
витрат відповідно до норм вищезазначеного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Статтею 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено поняття товарного кредиту.
Отже, укладання позивачем договорів купівлі-продажу на умовах
відстрочення кінцевого розрахунку та під проценти не суперечить
чинному законодавству України.
Відповідно до пункту 5.1 і підпункту 5.5.1 пункту 5.5
статті 5 даного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
проценти, сплачені за
користування товарним кредитом, включаються до складу валових
витрат.
У відповідності до п.п. 3.2.5 п. 3 ст. 3 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не є об'єктом
оподаткування операції з надання фінансових кредитів щодо
оподаткування товарних кредитів, стосовно таких операцій чинне
законодавство не містить виключень та пільг з їх оподаткування
податком на додану вартість. Отже операції з надання товарних
кредитів оподатковуються податком на додану вартість на загальних
підставах.
Господарські суди дійшли висновку, що позивач вправі був
віднести в травні 2003 року до складу податкового кредиту суму
податку в розмірі 2000030 грн. 40 коп. за податковою накладною
N 272 від 30.05.03 з операції придбання товару на умовах товарного
кредиту.
Щодо використання позивачем товарно-матеріальних цінностей
придбаних на умовах товарного кредиту за договором N ПБ-Т/К-05-10
та пред'явлення векселів до платежу, господарським судом
встановлено, що матеріалами перевірки податкового органу не
встановлювався факт відсутності товару за договором
N ПБ-Т/К-05-10, або порушень з боку позивача щодо використання
товару у господарській діяльності, за матеріалами перевірки цей
факт податковою інспекцією взагалі не перевірявся. А тому суд був
позбавлений можливості дати оцінку обставинам, що не встановлені і
не перевірені контролюючим органом. Зустрічна перевірка
ТОВ "Компанія "Промбізнеспроект" з питання взаємовідносин з ТОВ
"Юнітекпромресурс" за договором N ПБ-Т/К-05-10 відповідачем не
проводилась, на час розгляду даної справи ТОВ ДКомпанія
"Промбізнеспроект" ліквідовано і виключено з ЄДРПОУ. Згідно акту
перевірки Ленінської МДПІ від 12.10.03 N 159/23-1-205/32065886, що
проводилась податковою інспекцією у зв'язку з ліквідацією ТОВ
"Компанія "Промбізнеспроект", дебіторська та кредиторська
заборгованість по підприємству відсутня, а тому доводи податкового
органу про те, що суд не з'ясував і не дослідив рух векселів
безпідставні і не ґрунтуються на законодавстві та матеріалах даної
справи, оскільки ці питання не перевірялись і не досліджувались
податковим органом.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що
господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам
справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству
України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 15.11.2004 Луганського апеляційного
господарського суду зі справи N 3/2254 залишити без змін.