ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.03.2005 Справа N 2-7/12579-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Першикова Є.В.,
суддів: Кравчука Г.А., Грейц К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції
Автономної Республіки Крим
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 13.12.2004 р.
у справі N 2-7/12579-2004 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атан -
Крим"
до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції
Автономної Республіки Крим
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: - не з'явився;
відповідача: - не з'явився;
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2004 р. товариство з обмеженою відповідальністю
"Атан - Крим" (надалі - Товариство) звернулося до господарського
суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової
інспекції у м. Феодосія, правонаступником якої є Феодосійська
міжрайонна державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим
(далі - Інспекція), про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення N 001868/1734/23-3/1/0 від 23.07.2004 р.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
18.10.2004 р. - 26.10.2004 р. (суддя О.В. Дугаренко) позовні
вимоги задоволено частково: податкове повідомлення-рішення
Інспекції N 001868/1734/23-3/1/0 від 23.07.2004 р. визнано
недійсним у частині застосування штрафної санкції у сумі
31 000,00 грн. та у частині визначення штрафної санкції у сумі
340,00 грн. як податкового зобов'язання.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 13.12.2004 р. (судді В.С. Голик, О.Г. Градова, Т.П. Фенько)
зазначене рішення місцевого суду залишено без змін.
Вказані судові акті мотивовані тим, що:
- Товариство не порушувало положень ст. 2 та п. 13 ст. 3
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, відповідно до яких суб'єкти підприємницької
діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій
та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на
місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному
звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання
розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими
квитанціями, виданими з початку робочого дня; місце проведення
розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за
продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за
реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце
отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із
застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо;
- Товариство порушило п. 9 ст. 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, згідно з яким
суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові
операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із
застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при
продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах
розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів
(послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в
книгах обліку розрахункових операцій;
- визначення у податковому повідомленні-рішенні
N 001868/1734/23-3/1/0 від 23.07.2004 р. штрафних санкцій,
нарахованих Товариству на підставі норм Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, як податкового
зобов'язання є порушенням Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Інспекція звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою від 30.12.2004 р. на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
13.12.2004 р. у справі N 2-7/12579-2004 господарського суду
Автономної Республіки Крим, в якій просить зазначену постанову та
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
18.10.2004 р. - 16.10.2004 р. у цій справі скасувати та
провадження по справі припинити. Касаційна скарга мотивована тим,
що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті рішень по
даній справі порушили п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, ст. ст. 32 та 34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, п. 4.5 розділу 4 Порядку реєстрації, опломбування та
застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари
(послуги), затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 01.12.2000 р. N 614 ( z0107-01 ) (z0107-01)
, п. 1
та п. 8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових)
санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом
Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 р. N 110
( z0268-01 ) (z0268-01)
, п. 2.6 Порядку направлення органами державної
податкової служби України податкових повідомлень-рішень платникам
податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації
України від 21.06.2001 р. N 253 ( z0567-01 ) (z0567-01)
.
Відзив на касаційну скаргу від Товариства не надходив.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
та доводи Інспекції, викладені у касаційній скарзі, перевіривши
правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини
справи, застосування судами апеляційної та першої інстанцій норм
матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішень,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
касаційна скарга Інспекції задоволенню не підлягає, враховуючи
наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
17.07.2004 р. Інспекція здійснила перевірку з контролю за
здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та
безготівкового обігу господарської одиниці АЗС N 1, яка належить
Товариству.
За результатами перевірки, які викладені в акті N 001850 від
17.07.2004 р., Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення
N 001868/1734/23-3/1/0 від 23.07.2004 р., яким Товариству було
визначено суму податкового зобов'язання за штрафними санкціями у
розмірі 31340,00 грн.
Товариство, не погоджуючись з прийнятим податковим
повідомленням-рішенням, звернулося до господарського суду
Автономної Республіки Крим з позовом про визнання його недійсним.
Щодо юридичної оцінки обставин справи, повноти їх
встановлення та застосування місцевим та апеляційним
господарськими судами норм матеріального та процесуального права
при вирішенні спору, то колегія суддів Вищого господарського суду
України зазначає таке.
Відповідно до п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
суб'єкти підприємницької
діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій
та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на
місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному
звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання
розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими
квитанціями, виданими з початку робочого дня.
Згідно зі ст. 2 вказаного Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
місце
проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із
покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються
отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а
також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів
(послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків,
жетонів тощо.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено
господарськими судами попередніх інстанцій, у приміщенні
Товариства, в якому проводяться розрахунки за нафтопродукти, що
продаються, знаходиться також магазин. Відповідно до витягу з
наказу N 1/1-д по Товариству відповідальними особами за проведення
інкасації грошової виручки призначені продавці магазину.
Поясненнями працівників АЗС N 1 та магазину, що були надані
при проведенні перевірки (а.с. N 15-16), підтверджується факт
підготовки продавцем магазину грошових коштів для інкасації.
Проведення підготовки для інкасації грошових коштів
передбачає підрахунок грошової виручки, сортування грошових
знаків, заповнення передбачених законодавством документів
(бланків).
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського
суду України погоджується з висновком господарських судів першої
та апеляційної інстанції про те, що грошові кошти у сумі
6 200,00 грн. знаходилися у приміщенні, що належить Товариству, і
підготовлювалися працівниками Товариства для інкасації.
За таких обставин, враховуючи, що місцем проведення
розрахунків є не тільки місце розрахунків за реалізовані товари, а
і місце зберігання грошових коштів, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що Товариство
не порушувало п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з висновками місцевого та апеляційного
господарського судів про те, що вимоги Товариства про визнання
податкового повідомлення-рішення N 001868/1734/23-3/1/0 від
23.07.2004 р. недійсним в частині застосування штрафної санкції у
сумі 340,00 грн. за порушення п. 9 ст. 3 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не підлягає
задоволенню, оскільки відповідно до вказаної норми суб'єкти
підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в
готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу
товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах
розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів
(послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в
книгах обліку розрахункових операцій. Як вбачається з матеріалів
справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
фіскальний звітний чек (Z-звіт) за 08.01.2004 р. роздрукований
Товариством о 23:41, а наступний фіскальний звітний чек (Z-звіт)
роздрукований 10.01.2004 р. о 00:01, тобто з порушенням вимог п. 9
ст. 3 зазначеного Закону, а тому до Товариства було правомірно
застосовано штрафну санкцію, передбачену п. 4 ст. 17 Закону.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
також погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про
те, що визначення у податковому повідомленні-рішенні
N 001868/1734/23-3/1/0 від 23.07.2004 р. штрафних санкцій,
нарахованих Товариству на підставі норм Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, як податкового
зобов'язання є порушенням Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки відповідно до норм цього
Закону податкове повідомлення може застосовуватися лише щодо
сплати податкового зобов'язання.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове зобов'язання -
зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних
цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки,
визначені цим Законом або іншими законами України.
Штрафні санкції, нараховані на підставі норм Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, не є
податковим зобов'язанням в розумінні п. 1.2 ст. 1 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду
України зазначає, що у випадку, коли податковим
повідомленням-рішенням платнику податку визначено суми, які не є
податковим зобов'язанням, таке податкове повідомлення-рішення
підлягає визнанню недійсним лише в частині визначення таких сум як
податкового зобов'язання (за умови, що такі суми були визначені
(нараховані) у відповідності з вимогами законодавства), а тому
рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного
господарського суду у цій частині відповідають вимогам
законодавства.
Щодо доводів Інспекції про те, що господарські суди
попередніх інстанцій при вирішенні спору порушили п. 4.5 розділу 4
Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів
розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом
Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 р. N 614
( z0107-01 ) (z0107-01)
, п. 1 та п. 8 Інструкції про порядок застосування
штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової
служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації
України від 17.03.2001 р. N 110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
, п. 2.6 Порядку
направлення органами державної податкової служби України
податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого
наказом Державної податкової адміністрації України від
21.06.2001 р. N 253 ( z0567-01 ) (z0567-01)
, то колегія суддів Вищого
господарського суду України зазначає, що зазначені
нормативно-правові акти за своєю правовою природою є підзаконними,
а не законодавчими, оскільки прийняті відповідно до Законів
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(про що
зазначено у їх преамбулі), а відповідно до ст. 4 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд вирішує господарські спори на
підставі Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, цього Кодексу, інших
законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тому вирішення
спору господарськими судами попередніх інстанцій не на підставі
вказаних підзаконних нормативно-правових актів, а на підставі
законів України є правомірним.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 13.12.2004 р. ґрунтується на всебічному,
повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають
значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та
процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують
висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з
чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної
податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
13.12.2004 р. у справі N 2-7/12579-2004 господарського суду
Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а зазначену
постанову - без змін.