ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.03.2005 Справа N 35/474-03
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 02.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого - судді Кузьменка М.В.,
суддів: Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши у відкритому засіданні матеріали касаційної
скарги закритого акціонерного товариства "Вовчанський
олійноекстракційний завод", м. Вовчанськ, Харківської області
(далі - ЗАТ "Вовчанський ОЕЗ")
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 11.08.2004
у справі господарського суду Харківської області N 35/474-03
за позовом сільськогосподарського виробничо-обслуговуючого
кооперативу "Лан", с. Землянки, Харківської області (далі - СВОК
"Лан")
до ЗАТ "Вовчанський ОЕЗ"
про стягнення 38 560,63 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явилися;
від відповідача - Геліч В.П.
В С Т А Н О В И Л А:
СВОК "Лан" звернувся до суду з позовом про стягнення з
ЗАТ "Вовчанський ОЕЗ" заборгованості за поставлену
сільськогосподарську продукцію у сумі 37 038,48 грн. та 3% річних
у сумі 1 522,15 грн.
У подальшому позивач змінив позовні вимоги та просив суд
стягнути з відповідача 29 816,88 грн. основного боргу,
446,00 грн. - 3% річних, посилаючись на заборгованість, що
складається з вартості товару, переданого відповідачу за
накладними N 940 від 14.10.2002 та N 705 від 27.09.2002, а також
звернувся до суду з клопотанням щодо стягнення з відповідача
судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката в сумі
3 856,06 грн.
Водночас, відповідач звернувся до суду з клопотанням щодо
стягнення витрат, які складаються з вартості юридичних послуг у
сумі 2 500 грн., про що свідчить договір N 13-48/03 від 07.10.2003
та підтверджується платіжним дорученням за N 1914 від 02.03.2004
щодо їх оплати.
Рішенням господарського суду Харківської області від
25.06.2004 (суддя Пелипенко Н.М.) стягнуто з відповідача на
користь позивача 29 816,88 грн. основного боргу, 3% річних у сумі
446,03 грн., 3 856,06 грн. за послуги адвоката та судові витрати.
Рішення прийнято, з мотивів обгрунтованості позову, оскільки
позивачем надано докази, що підтверджують позовні вимоги, в тому
числі стягнуто річні з урахуванням приписів статті 214 Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та судові витрати, які складаються також
і з послуг адвоката в силу вимог статей 44, 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у сумі 3 856,06 грн.,
як такі, що підтверджені відповідними документами, а клопотання
відповідача щодо стягнення 2 500 грн. за юридичні послуги залишено
без задоволення, оскільки заявлені вимоги є збитками відповідача
та не відносяться до судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
11.08.2004 (судді: Афанасьєв В.В. - головуючий, Бухан А.І.,
Демченко В.О.) апеляційна скарга відповідача залишена без
задоволення, рішення без змін з тих самих підстав.
ЗАТ "Вовчанський ОЕЗ" звернулося до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на постанову апеляційного
господарського суду і вважає її такою, що прийнята з порушенням
норм матеріального та процесуального права, тому підлягає
скасуванню, оскільки судами невірно оцінені обставини справи.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та
їх доказуванням (стаття 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судами обох інстанцій встановлено, що СВОК "Лан" (позивач) за
накладною N 940 від 14.10.2002 передав ЗАТ "Вовчанський ОЕЗ"
(відповідач) соняшник на загальну суму 27 416,88 грн., а
відповідач прийняв продукцію через свого представника за
довіреністю НАЖ N 273496 від 24.10.2002.
Також згідно накладної N 705 від 27.09.2002 позивач передав
відповідачеві картоплю на суму 2 400 грн., а відповідач прийняв
продукцію через свого представника за довіреністю ЯДЦ N 425680 від
02.10.2002.
Частиною 1 статті 165 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на момент виникнення правовідносин сторін) передбачено,
якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений
моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а
боржник вправі провести виконання в будь-який час.
Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк
з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного
виконання не випливає із закону, договору або із змісту
зобов'язання.
Оскільки, строк виконання зобов'язання по оплаті переданої
продукції не визначено, позивачем пред'явлена вимога від
03.07.2003 на сплату 29 816,88 грн., яка боржником не виконана,
тому враховуючи, надані позивачем документи, що підтверджують
одержання продукції, а також докази її неоплати, колегія суддів
вважає, що висновки судів обох інстанцій про стягнення коштів за
отриману продукцію є правомірними.
Доводи відповідача про те, що продукція поставлена на
виконання договору міни N 176 від 01.01.2000, який укладено між
СВОК "Лан" та КСП ім. Леніна на період з 01.01.2000 по 31.12.2000,
судами підставно не взято до уваги, оскільки на час передачі
продукції строк дії цього договору закінчився.
При цьому, відповідно до вимог статті 241 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договору N 176 та специфікації до нього, сторони
визначили, що майном, яке підлягає передачі, є соняшник на
обумовлену договором суму.
Доказів у підтвердження внесення змін до вказаного договору
N 176 суду не надано, тому судами обох інстанцій обгрунтовано
встановлено, що твердження відповідача щодо передачі на підставі
зазначеного договору за накладною N 705 від 27.09.2002 картоплі, є
безпідставним.
Окрім того, доводи відповідача щодо передачі соняшника за
накладною N 940 від 14.10.2002 в погашення заборгованості суди
обгрунтовано визнали недоведеними, оскільки строк дії договору
міни закінчився 31.12.2000, а доказів в підтвердження існування
заборгованості за вказаним договором суду не надано.
Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 446 грн.
підлягають задоволенню з урахуванням приписів статті 214
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Клопотання позивача щодо стягнення судових витрат у сумі
3 856,06 грн. відповідно до статей 44, 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судами обгрунтовано
задоволено, оскільки вказані витрати є платою за адвокатські
послуги та підтверджуються відповідними документами.
Судами обох інстанцій правильно встановлено, що клопотання
відповідача щодо стягнення юридичних послуг у сумі 2 500 грн. на
підставі договору за N 13-48/03 від 07.10.2003 про надання
юридичних послуг задоволенню не підлягає, оскільки зазначені
послуги є збитками відповідача, пов'язаними з наданням юридичних
послуг, а не платою за надані адвокатські послуги, тому не
відносяться до судових витрат, які передбачені статтями 44, 49
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань
відповідача надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить
вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, тому судовою колегією до уваги не приймаються.
У зв'язку з викладеним, постанова апеляційного господарського
суду прийнята з додержанням вимог законодавства та підстав для її
скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
11.08.2004 у справі господарського суду Харківської області
N 35/474-03 залишити без змін, а касаційну скаргу закритого
акціонерного товариства "Вовчанський олійноекстракційний завод" -
без задоволення.